Хабад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Хабад (івр. חב"ד‎), також відомий як Хабадський хасидизм (івр. חסידות חב"ד‎), Хабад-Любавич, Любавичівський (Любавицький) хасидизм — філософський і релігійний рух в хасидизмі, течії ортодоксального юдаїзму. На сьогоднішній день Хабад є одним із найбільш відомих хасидських рухів у світі. Організаційно Хабад є найбільшою єврейською релігійною організацією у світі.[1][2] Послідовників руху також називають хабадниками.[3]

Хабад було заснований у 1755 році рабі Шнеур-Залманом. Слово «ХаБаД» — івр. חב"ד‎ — є акронімом від слів «мудрість» (івр. חכמה‎, хохма), «розуміння» (івр. בינה‎, біна) і «знання» (івр. דעת‎, даат).[4][5] Протягом більше 100 років рух був головним чином сконцентрований у Любавичах[ru] — білоруському селі, яке нині знаходиться в Руднянському районі Смоленської області Росії.

Лідери[ред.ред. код]

На чолі стояв Любавичівський (Любавицький) ребе, яких за всю історію Хабаду було 7:

  1. Шнеур Залман із Ляд (17451812);
  2. Довбер Шнеурі (17731827);
  3. Менахем-Мендель I Шнеерсон (17891866);
  4. Шмуель Шнеерсон (18341882);
  5. Шалом Бер Шнеерсон (18601920);
  6. Йосеф Іцхак Шнеерсон (18801950);
  7. Менахем-Мендель II Шнеєрсон (19021994).

Під фразою Любавичівський (Любавицький) Ребе часто мається на увазі саме 7-й.[6]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]