Хаварівський Богдан-Роман Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богда́н-Рома́н Васи́льович Хаварі́вський
Народився 1 вересня 1948(1948-09-01)
с. Гумниська, Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна
Помер 26 липня 2016(2016-07-26) (67 років)
м. Тернопіль
Поховання Микулинецький цвинтар
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання м. Тернопіль
Діяльність педагог, архівіст, краєзнавець
Відомий завдяки архівіст, педагог, краєзнавець, громадсько-культурний діяч, літератор
Alma mater Чернівецький університет
Членство Наукове товариство імені Шевченка
Посада директор ДАТО (1992—2010)
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений працівник культури України
Заслужений працівник культури України
Відзнака Тернопільської міської ради
Відзнака Тернопільської міської ради

Богда́н-Рома́н Васи́льович Хаварі́вський (1 вересня 1948, с. Гумниська Теребовлянського району Тернопільської області, Україна — 26 липня 2016, м. Тернопіль) — український архівіст, педагог, краєзнавець, громадсько-культурний діяч, літератор. Член НСКУ (1992), НТШ (1994). Депутат Тернопільської обласної ради (1994—1998). Співзасник обласних організацій ТУМ (1989 р.), член правлінь обласних організацій «Просвіта» (1989) та Конгресу української інтелігенції (1995), голова обласного правління Асоціації українських словесників (1989), обласної організації «Меморіал» (2003—2016).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Життєпис[ред. | ред. код]

Богдан Хаварівський на урочинах з нагоди 25-річчя тернопільського «Меморіалу»

Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету (1972, нині національний університет).

Працював учителем у ЗОШ с. Перепельники Зборівського району (1972—1973), ПТУ № 2 (1973—1974), старший науковий працівник ДАТО (1974—1977), викладав естетику в ПТУ № 3 м. Тернопіль (1977—1989) та педагогічну майстерність у Тернопільського педагогічного інституту (1989—1990, нині ТНПУ), начальник Тернопільського обласного управління освіти (1990—1992).

Панахида на могилі Ігоря Ґерети 5 червня 2010 року

У 1992—2010 — директор Державного архіву Тернопільської області. Багато зусиль доклав для утворення і систематизації фонду громадських організацій, збереження документів періоду постання незалежності України, формування демократичних організацій, класифікації документів спадщини комуністичної тоталітарної системи. Започаткував каталогізацію існуючої бібліотеки ДАТО, створив велику бібліотеку діаспорної літератури, залучив до її формування ряд відомих у західній діаспорі вихідців із Тернопілля, зокрема історика, журналіста і громадського політичного діяча Василя Дідюка, який передав архіву понад 900 примірників літератури з власної бібліотеки й особистий архів.

Брав участь у влаштуванні виставок до пам'ятних і ювілейних дат видатних людей та історичних подій, організовує науково-практичні конференції.

Помер 26 липня 2016 року в Тернополі, похований 27 липня на Микулинецькому цвинтарі біля меморіалу жертв політичних репресій.[4][5]

Творча діяльність[ред. | ред. код]

На відкритті пам'ятної дошки товариству «Громада» (третій зліва в першому ряду)
Богдан Хаварівський вручає премію імені Братів Лепких Володимирові Вермінському (5.12.2009).

Автор понад 300 статей у наукових збірниках, періодиці.

Праці[ред. | ред. код]

  • Архів Почаївського монастиря як джерело історичної правди // Почаївський монастир в контексті історії та духовностіукраїнського народу. — Тернопіль, 1995. — С. 94—97.
  • Армія крайова на Тернопільщині (серпень 1944 — грудень 1945 рр.) // Polska i Ukraina po II wojne swiatowej. — Rzeszov, 1998. — S. 89—103.
  • Герби міст і містечок Тернопілля // Рада. — 2002. — № 1. — С. 76.
  • Предтеча: Польський рух Опору на Тернопільщині 1939—1941 рр. — Тернопіль, 2002. — 111 с. (співавт).
  • Гербові марки міської управи Тернополя з 1941-го року // Україна під час Другої світової війни: обіжник збирачів, зацікавлених у філателістичних і ерінофільних виданнях з цього періоду історії України. — Калгарі; Альберта. — 2003. — Ч. 4. — С. 30—33.

Праці в співавторстві[ред. | ред. код]

  • «Біфони» (1995)
  • «Хто пожав „Бурю“?: Армія Крайова на Тернопільщині» (1996)
  • «Предтеча» (2003)
  • «Міська геральдика Тернопільщини» (2003)
  • «Українець Михайло Паращук: ровесник болгарської волі, страдник нашої долі» (2003)

Збірка поезій[ред. | ред. код]

  • «Метелики юності на павутинці осені» (2003, переклад есперанто М. Кривецького).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

26 липня 2017 в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відбувся вечір пам'яті Богдана-Романа Хаварівського.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 30 листопада 2009 року № 984/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Трьох найкращих краєзнавців нагородили орденами [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.] // Реально. — 2014. — 28 березня.
  3. Обласні премії в галузі культури за підсумками 2015 року вручили голова обласної державної адміністрації Степан Барна, голова обласної ради Віктор Овчарук та міський голова Сергій Надал жителям краю під час урочистостей з нагоди Дня державного прапора [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Свобода. — 2016. — 25 серпня.
  4. Ірина Небесна. «До нього завжди тягнулися люди» — Тернопіль попрощався із Богданом Хаварівським [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин. — 2016. — 27 липня.
  5.  Відомого тернопільського краєзнавця поховали на Микулинецькому кладовищі на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 27 липня.
  6. Богдан Хаварівський на YouTube // Тернопільська філія НСТУ. — 2017. — 26 липня.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Шот М. Роки життя на павутинці осені // Урядовий кур'єр. — 2008. — 10 вересня.
  • Шот М. На пагорбі долі // Микола Шот. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. — С. 349—352.