Хавкіна Любов Борисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хавкіна Любов Борисівна
Хавкіна Любов Борисівна.jpg
Народилася 24 квітня (6 травня) 1871
Харків, Російська імперія[1]
Померла 2 червня 1949(1949-06-02)[1] (78 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Міусський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність науковець
Alma mater Гумбольдтський університет Берліна
Сфера інтересів бібліотекознавство
Заклад Московський міський народний університет імені А. Л. Шанявського[d]
Науковий ступінь доктор педагогічних наук
Відомі учні I︠U︡. V. Grigorʹev[d]
Нагороди
орден «Знак Пошани»
Заслужений діяч науки РРФСР

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Любо́в Бори́сівна Ха́вкіна (* 24 квітня 1871, Харків — † 2 червня 1949) — український та російський бібліотекознавець і бібліограф, 1945 — заслужений діяч науки РСФСР, 1949 — доктор педагогічних наук. Нагороджена орденом «Знак Пошани» — 1945.

Життєпис[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка у Харкові

Походить з родини медиків — батько був досить відомим лікарем, перекладав праці видатних німецьких вчених- медиків, мама — фельдшерка, сім'я виховувала трьох дітей. Батьки входили до складу Харківського товариства розповсюдження грамотності серед народу та Товариства попечителів для бідних студентів.

Закінчила другу Харківську жіночу гімназію із золотою медаллю (1887 року), 1893 — музичне училище з атестатом першого ступеня — «Теорія музики».

1888 року почала працювати у приватній недільній школі Христини Алчевської — до 1891 вчителювала. Керувала позакласним читанням трьох груп учнів, з іншими вчительками була укладачем третього тому навчально-бібліографічного посібника «Що читати народу» — Лев Толстой написав позитивну рецензію.

В 1890—1912 роках працювала у Харківській публічній бібліотеці. Активно брала участь в роботі Харківської жіночої недільної школи Христі Алчевської.

1891 року на загальних зборах Харківського товариства грамотності обраний комітет для організації бібліотек-читалень, Хавкіна входить до його складу — брала участь у його діяльності аж до 1920-го. 1 грудня 1891 було відкрито Першу народну бібліотеку-читальню. Очолювала музичний відділ газети «Харківські губернські відомості», надруковано понад 100 її нотаток та статей. Брала участь у підготовці «Народної енциклопедії наукових і прикладних знань», підготувавши ряд статей до видання. Із членами спеціальної комісії обстежувала і аналізувала діяльність сільських бібліотек Харківської губернії.

У 1898—1901 роках перебувала в Німеччині — здобувала вищу освіту на філологічному факультеті Берлінського університету.

За її проектами було створено два спеціалізовані відділи — нотно-музичний та перший в Російській імперії науковий відділ бібліотекознавства.

Брала участь в III Всеросійському з'їзді діячів з питань професійної та технічної освіти, виступила з доповіддю «Про професійну підготовку бібліотекарів». У доповіді Хавкіна запропонувала перший у бібліотекознавстві Російської імперії проект організації бібліотечної освіти — шляхом створення на початку всеросійських курсів, згодом — постійного спеціального навчального закладу, проект отримав схвалення з'їзду. 1913 року при міському Народному університеті ім. А. Л. Шанявського в Москві відкрито перші в Російській імперії короткострокові бібліотечні курси, Хавкіна стає їх керівником.

1912 року була в складі редакційної комісії у створенні «Народної енциклопедії наукових і прикладних знань».

У 1914 році виїздила до США, закінчила літні курси удосконалення — Вища бібліотечна школа (штат Нью-Йорк). Здійснила поїздку — для ознайомлення з організацією бібліотечної справи у США та Канаді. Брала участь у з'їзді американських бібліотекарів в місті Ітака.

За її участі засновано Російське бібліотечне товариство, Хавкіну обрали головою правління Товариства, займала посаду до припинення діяльності Товариства у 1921 році.

Стала організаторкою перших на теренах колишньої Російської імперії бібліотечних курсів — 1918 в Харкові. З того ж року проживає у Москві.

1920 року призначена завідуючою кабінетом бібліотекознавства в Москві, з 1924 року — інститут бібліотекознавства, керувала до 1928.

В часі пошуків «іноземних агентів» Хавкіній пригадали численні закордонні поїздки, її діяльність піддана критиці — «за відсутність партійного підходу до справи, неправильну орієнтацію щодо зарубіжного досвіду, недостатнє знання й узагальнення досвіду роботи радянських бібліотек». Через погіршення здоров'я після 1928 року змушено вийшла на пенсію.

У 1930-х роках посилюється критика так званих «буржуазних бібліотекознавців» — звинувачували за «надпартійність», що громадська бібліотека не повинна перетворюватися на зброю будь-якої партії, що бібліотекар може бути партійним, а бібліотека — безпартійна, праці Хавкіної переставали друкувати.

Під час нацистсько-радянської війни працювала над «Словником бібліотечно-бібліографічних термінів» російською, англійською, німецькою і французькою мовами.

Спадщина Л. Б. Хавкіної — понад 500 публікацій: книги, статті, доповіді, у тому числі іноземними мовами, рецензії та огляди, статті з музики і літератури, переклади наукових праць, художніх творів, передмов тощо, талановиті обробки оповідань для дітей.

Здійснювала переклади наукової, художньої та дитячої літератури з англійської, іспанської, італійської, німецької, французької, шведської мов на російську.

Серед робіт:

  • «Бібліотеки, їх організація та техніка», 1904 — отримала подяку від Російського бібліографічного товариства,
  • «Керівництво для невеликих бібліотек», 1911 — на довгі роки стає головним підручником при підготовці для бібліотек загальноосвітнього профілю,
  • Працювала над перекладом казкової повісті, написаної Сельмою Лагерлеф. В Пітербурзі у 1912 році надрукована вперше в перекладі зі шведської «Чудесное приключение мальчика по Швеции» переклад та передмова Л.Б. Хавкіна.
  • «Тризначні авторські таблиці Каттера», 1931,
  • «Індія»,
  • «М. О. Некрасов, його життя і твори»,
  • «Розповіді про Японію»,
  • «Сервантес»,
  • «Як люди навчились писати та друкувати книги».

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Меморіальну дошку заслуженому діячеві науки Любові Хавкіній відкрили 24 жовтня 2013 року на фасаді будівлі Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка.[2]

З 2009 року проводиться регіональний науковий конкурс імені Л. Б. Хавкіної, спрямований на професійний розвиток молодих науковців та фахівців інформаційної, бібліотечної, архівної справи, музеєзнавців, культурологів, документознавців віком до 35 років. Переможці нагороджуються у номінаціях «Наукові праці» та «Інноваційні проекти».[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Прес-центр[недоступне посилання з липень 2019]
  • Хавкіна Любов Борисівна[недоступне посилання з липень 2019]
  • Бібліотекознавець Любов Борисівна Хавкіна: Харківський період діяльності (1888—1918): Зб. матеріалів / Харк. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка; Уклад.: А. М. Перепеча, Н. І. Капустіна. — Х., 2004. — 128 с.
  • Бібліографія

Посилання[ред. | ред. код]