Хавкін Володимир Аронович
| Володи́мир Ха́вкін Waldemar Haffkine | |
|---|---|
| англ. Waldemar Haffkine | |
 | |
| Народився |
15 березня 1860 [[]], Таврійська губернія, Україна |
| Помер |
26 жовтня 1930 (70 років) Лозанна, Швейцарія |
| Місце проживання | Швейцарія |
| Громадянство |
 Російська імперія→ Швейцарія |
| Національність | український єврей |
| Діяльність | іммунолог |
| Alma mater | Одеський національний університет імені І. І. Мечникова |
| Галузь | Мікробіологія, біохімія |
| Заклад | Лозанський університет і Інститут Пастера |
| Науковий керівник | Мечников Ілля Ілліч |
| Вчителі | Moritz Schiff[d] і Мечников Ілля Ілліч |
| Відомий завдяки: | створив перші в історії вакцини проти чуми і холери |
| Нагороди | |
Хавкін Володимир Аронович у Вікісховищі? | |
Володи́мир Аро́нович Ха́вкін (Валдемар Мордехай Волф Хавкін) (*15 березня 1860, Бердянськ, Таврійська губернія, Російська імперія — †26 жовтня 1930, Лозанна, Швейцарія) — бактеріолог українського єврейського походження (Франція, Індія).
Життєпис[ред. | ред. код]
Навчався в Одеському університеті (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), звідки був відрахований за участь у політичній організації «Народна воля».
Працював у лабораторії Іллі Мечникова спочатку в Одесі, а пізніше в Парижі. У Франції винайшов протихолерну вакцину. Уряд царської Росії відмовився застосовувати винахід політичного противника російської імперії. Після відмови застосовувати протихолерну вакцинацію в ряді країн Європи, В.Хавкін з 1896 року працював в Індії, де створив першу в історії вакцину проти чуми. Зусилля вченого знайшли підтримку в уряду Великої Британії. Експерименти з винайденими вакцинами В.Хавкін найчастіше проводив на своєму організмі. В Індії було вакциновано понад 4 мільйонів людей. Видатний вчений був призначений головним бактеріологом країни та директором Бомбейської протичумної лабораторії. Пізніше ця лабораторія була перетворена в Інститут Хавкіна.
Вчений з Бердянська був обраний почесним членом багатьох наукових товариств та академій країн Європи й Азії. За рік до смерті В.Хавкін заповів власні кошти (500 тисяч доларів) на створення фонду заохочення молодих наукових талантів, який існує й досі.
В Ізраїлі комітет пам'яті В.Хавкіна організував урочисту посадку 1000 дерев у знаменитому Лісі миру імені Кеннеді, де відтепер розташований меморіальний гай Володимира Хавкіна.
Література[ред. | ред. код]
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- «Імена твої, Україно» — Іван Корсак, Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007 ст. 94-102
- Joël Hanhart. [«Haffkine, une esquisse : biographie intellectuelle et analytique de Waldemar Mordekhaï Haffkine»], [Thèse de médecine] (2 vol.), 2013, Université de Lausanne.
- Joël Hanhart, WALDEMAR MORDEKHAÏ HAFFKINE (1860-1930). BIOGRAPHIE INTELLECTUELLE, Paris, Honoré Champion, 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
