Хаді Такташ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хаді Такташ
тат. Мөхәммәтһади Хәйрулла улы Такташев
Народився 1 січня 1901(1901-01-01)
Сургодь, Spassk Uyezdd, Тамбовська губернія, Російська імперія
Помер 8 грудня 1931(1931-12-08) (30 років)
Казань, РСФРР, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Місце проживання
Діяльність поет
Знання мов татарська
Жанр вірш і поема
Родичі Q61985331?

Хаді Такташ (тат. Hadi Taqtaş справжнє ім'я Мухамметхаді Хайруллович Такташев, тат. Мөхәммәтһади Хәйрулла улы Такташев, Mөxəmməthadi Xəyrulla uğlı Taqtaşev; нар. 1 січня 1901, Сургодь, Тамбовська губернія, Російська імперія — 8 грудня 1931, Казань, Татарстан) — татарський поет, один з основоположників татарської радянської поезії[2], педагог татарської мови.

Біографія[ред. | ред. код]

Мухамметхаді Хайруллович Такташев народився 1 січня 1901 року в селі Сиркиди (Сургодь) Спаського повіту Тамбовської губернії (нині Торбеєвський район Мордрвії) в багатодітній татарській селянській родині[3]. Початкову освіту отримав в медресе рідного села, потім в сусідньому селі Татарська Пішля. Під час навчання почав складати вірші в наслідування Г. Тукаю. Збереглися родичі в селі Сургодь і селищі Торбеєво.

У 1915 році їде в Бухару, працює в будинку родича-купця, потім — помічником прикажчика[3].

У 1918 році публікує перший вірш «Төркстан сахраларинда» («У пустелях Туркестану») в газеті «Олуг Төркстан» «Великий Туркестан»)[3]. Восени того ж року повертається в рідне село, поступає на педагогічні курси; по їх закінченні працює вчителем.

У 1919 — 1920 роках живе в Оренбурзі, працює редактором в татарській газеті «Голос бідноти» (разом з письменником Афзалом Тагіровим); публікує в ній свої вірші на татарській мові.

У 1921—1922 роках живе в Ташкенті, викладає рідну мову в Туркестанському робітничо-дехканському комуністичному університеті, багато пише (дослідники зазвичай називають цей період романтичним, вірші цього періоду сам Такташов називає гіссьяністським (від арабського слова «заколот»)).

Влітку 1922 року — в Москві; поступає в Комуністичний університет трудящих Сходу; відвідує виступи Маяковського, Єсеніна та інших поетів. Незабаром переїжджає в Казань; в 1927 році виходить перша поетична збірка «Сини Землі». Його нові твори видаються практично щорічно; пише п'єси для Татарського драматичного театру.

Сини — Рафаель, Аван.

Помер від тифу 8 грудня 1931 року в Казані[3].

Творчість[ред. | ред. код]

  • збірки віршів,
  • трагедія у віршах «Сини землі» (1921),
  • драма «Загублена краса» (1928),
  • драма «Каміль» (1930),
  • публіцистика.

Поеми[ред. | ред. код]

  • «Село Сиркиди» (1924),
  • «Після бурі» (1924),
  • «Зарита зброя» (1927),
  • «Втрачена краса»,
  • «Століття і хвилини», присвячена В. І. Леніну (1924 рік),
  • «Сповідь кохання» (1927),
  • «Алсу» (1929),
  • «Мукамай» (1929),
  • «Листи в майбутнє» (1930 рік, не завершена).

Пам'ять[ред. | ред. код]

На честь Хаді Такташова названі вулиці в Казані, Набережних Челнах, Саранську, Торбеєво і населених пунктах Татарстану.

У селі Аллагуловоа Мелекеського району Ульяновської області 25 липня 2015 р. був встановлений перший в світі бюст Хаді Такташову.

Пам'ятник поету в Казані було встановлене 30 серпня 2017 р. в сквері по вулиці Марселя Салімжанова і Хаді Такташова (скульптори Андрій Балашов і Асія Мінуліна, архітектор Герман Бакулін).

У рідному селі письменника Сургадь, існував колгосп імені Хаді Такташова, а також в 2004 році був побудований музей.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]