Хайлігенкройц (абатство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайліґенкройц
Heiligenkreuz Stift1.jpg
нім. Heiligenkreuz
48°03′19″ пн. ш. 16°07′49″ сх. д. / 48.05528° пн. ш. 16.13028° сх. д. / 48.05528; 16.13028Координати: 48°03′19″ пн. ш. 16°07′49″ сх. д. / 48.05528° пн. ш. 16.13028° сх. д. / 48.05528; 16.13028
Тип споруди абатство, Catholic seminary[d] і монастир[1][2]
Розташування Австрія, Гайліґенкройц
Поч. будівництва 1133
Кін. будівництва 12 століття
Стиль архітектура бароко
Належність Католицизм
цистеріанці
Стан Пам'ятка культурної спадщини захищена правом[d][3]
Адреса http://stift-heiligenkreuz.org
Єпархія Roman Catholic Archdiocese of Vienna[d]
Хайлігенкройц (абатство). Карта розташування: Австрія
Хайлігенкройц (абатство)
Хайлігенкройц (абатство) (Австрія)
Хайлігенкройц у Вікісховищі?
Coat of Arms of Heiligenkreuz Abbey.svg

Абатство Гайліґенкройц (нім. Stift Heiligenkreuz, монастир Святого Хреста) — католицький монастир в австрійському селищі Гайліґенкройц (федеральна земля Нижня Австрія). Знаходиться у південній частині Віденського Лісу, на південний захід від Відня, приблизно за 25 кілометрів від центру міста. Монастир належить ордену цистеріанців, заснований 1133 року, один з найстаріших та найбільших з діючих цистеріанських монастирів Європи. Гайліґенкройц — один з найбільших середньовічних монастирських архітектурних комплексів світу, що збереглись до сьогодення.

Історія[ред. | ред. код]

Релікварій з фрагментом Животворного хреста

Монастир було засновано 1133 року маркграфом Леопольдом III Святим на прохання його сина Отто, абата цистеріанського монастиря Моримон. Освячено його було 11 вересня 1133 року й названо на честь Святого Хреста. У 1187 році було освячено зведену монастирську церкву.

1182 року єрусалимський король Балдуїн IV передав у подарунок герцогу Австрії Леопольду V цінну реліквію — Хрест із фрагментами Животворного Хреста Господнього. 31 травня 1188 року герцог дарував реліквію монастирю Хайліґенкройц, де вона зберігається до цього дня. Цей фрагмент Животворного Древа найбільший у Європі, що знаходиться північніше Альп[4].

Династія Бабенберґів надавала монастирю своє покровительство, що привело його до процвітання. Ченці з Гайліґенкройцу заснували велику кількість дочірніх монастирів усією Австрією, а також в Угорщині та Чехії. Найвідоміші з них:

Церква й колона Св. Трійці

У XV-XVI століттях період розквіту змінився занепадом, викликаним частими пожежами, епідеміями та ворожими набігами. 1683 року монастир було взято в облогу турецькою армією та спалено, у вогні загинула багата монастирська бібліотека. Після поразки турків у битві під Віднем та ліквідації османської загрози монастир було поступово відновлено та розширено. Багато будівель монастиря були у цей період перебудовані в стилі бароко.

У період правління Йосипа II, який розпустив безліч австрійських монастирів, Гайліґенкройцу загрожувало закриття, однак він уникнув такої долі завдяки тому, що у монастирі 1802 року було засновано Богословський інститут (відповідно до імператорського Указу про віротерпимість не скасовувались лише ті монастирі, які сприяли справі просвіти або догляду хворих). Крім того, на початку XIX століття ченці Гайліґенкройцу стали опікуватись і єпархіальними приходами за межами монастиря, у наш час вони здійснюють пастирське душоопікунство у 19 приходах Нижньої Австрії.

У період з 1938 по 1945 роки існування монастиря було під загрозою. Націонал-соціалісти відібрали у монастиря значну частину території та заарештували деяких ченців. Після закінчення Другої світової війни відібране було повернено монастирю.

У вересні 2007 року абатство відвідував папа римський Бенедикт XVI в ході своєї поїздки до Австрії.

Опис[ред. | ред. код]

Архітектура монастирської церкви XII–XIII століть містить в собі елементи як романської, так і готичної архітектури. Фасад, неф і трансепт — найстаріші частини будівлі храму — романські, і являють собою нечастий приклад романської архітектури в Австрії. Хори храму — готичні, датуються XIII століттям. На хорах зберігся вітраж XIII століття. Фасад церкви виходить на захід, три вікна фасаду символізують Святу Трійцю. Внутрішнє оздоблення, як і в більшості цистеріанських храмів вкрай суворе, без розписів та орнаментів. Зазвичай у цистеріанських церквах відсутня дзвіниця, однак у Хайлігенкройці її було зведено у XVIII столітті у північній частині в стилі бароко.

У Залі Зібрань знаходяться поховання тринадцяти членів династії Бабенберґів, в тому числі й маркграфа Леопольда IV, герцога Леопольда V, герцога Фрідріха I та останнього представника династії герцога Фрідріха II. Рештки блаженного Отто Фрейзинського знаходяться у окремій каплиці.

При вході до абатства розташовано великий внутрішній двір, в центрі якого стоїть барочна колона Святої Трійці (Джузеппе Джуліані, 1739 рік). Венеційський скульптор Джуліані створив майже всі монастирські скульптури та статуї. У подальшому Джуліані вступив до ордену й продовжував жити у монастирі вже як один з ченців. Поховано його у монастирському храмі.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Неф монастирської церкви

Гайліґенкройц — чинний цистеріанський монастир. Чернеча братія налічує близько 70 чоловік. Відвідування монастирю туристами дозволено в обмеженому порядку.

Заснований 1802 року Богословський інститут у 1976 році було переформовано на Філософсько-Богословську Вищу школу. У дійсний час цей заклад налічує понад сто студентів як з числа ченців, так і з мирян. Окрім Вищої школи при монастирі існує також коледж, що виконує функцію семінарії. У Гайліґенкройці проходять навчання та новіціат багато ченців з інших монастирів Європи й світу.

Упродовж століть Гайліґенкройц вважався одним з важливих центрів богословської думки та григоріанського співу. Традиції григоріанського хоралу в монастирі ретельно оберігаються, у 2008 році на студії «Universal Classics» було записано диск під назвою «Chant — Music For Paradise» з григоріанським співом ченців Гайліґенкройцу[5].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]