Хайме III (король Майорки)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хайме ІІI
James III of Majorca.jpg
Народився 5 квітня 1315(13150405)
м. Катанья
Помер 25 жовтня 1349
м. Льюкмайор
·загибель у битві.
Діяльність король
Титул король
Посада king of Majorca[d]
Термін 1324—1344 роки
Попередник Санчо I
Наступник Педро I
Конфесія католицтво
Рід Барселонська династія
Батько Фердинанд де Майорка
Мати Ізабелла де Сабран
Брати, сестри  • Pagà de Mallorca[d] і Ferran de Mallorca[d]
У шлюбі з Констанція Арагонська
Іоланда де Вільяррагут
Діти 1 син і 2 доньки

Хайме ІІI Шибайголова (*Jaume III el Temerario, 5 квітня 1315 —25 жовтня 1344) — король Майорки у 1324—1344 роках. Мав також інше прізвисько «Невдаха».

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походив з Барселонської династії. Син Фердинанда де Майорка (третій син Хайме II Майоркського) і Ізабелли де Сабран. Народився у м. Катанья на Сицилії. Після смерті матері 1315 року Хайме отримав титул князя Ахеї і Мореї під опікою батька. Останній загинув у 1316 році, намагаючись відвоювати ці володіння у Неаполітанського королівства. Після смерті свого стрийка короля Санчо I успадкував Майорку (про це було узгоджено ще у 1322 році).

Правління[ред. | ред. код]

Юному королю було всього дев'ять років. Регентська рада на чолі зі стрийком Філіпом, абатом Сан-Педро, домоглася, щоб Хайме II, король Арагону, остаточно відмовився від претензій на трон. Втім борги, в які увігнав королівство Санчо I, а також епідемії 1331 і 1333 роках призвели до того, що до свого повноліття Хайме III отримав повністю зруйновану і спустошену державу. У 1331 році знать Ахеї визнала права Хайме III, а з 1333 році його влада в Ахе і Мореї була повною.

У 1335 році Хайме III оголошено повнолітнім. У 1336 році він оженився на доньці короля Арагону. Перший час королю Майорки навіть довелося імпортувати хліб, що ще більше погіршило фінансове становище.

Хайме III намагався виправити політичну і економічну ситуацію, впровадивши у 1326 та 1337 році кодекси законів — Consulado del Mar і Leges palatinae відповідно. Вони повинні були врегулювати діяльність королівської адміністрації, мит та податків. Але зобов'язання по відношенню до Арагону змусили його вступити у 1336 році у війну з Генуезькою республікою, що призвело до втрати частини ринків збуту, погіршення фінансової ситуації і необхідності вдаватися до нових гонінь на жидів.

У 1342 році відмовився визнати зверхність короля Арагону, посилаючи на рішення вчених університету Монпельє. У 1343 році Хайме III вступив у конфлікт з Філіпом VI, королем Франції, стосовно належності сеньйорії Монпельє. Цим скористався Педро IV, король Арагону, який у 1344 році практично без опору захопив Балеарські острови, а у 1345 році — графства руссильон і Серданья.

Хайме III була запропонована солідна пенсія як компенсація, але він не змирився зі втратою трону. У 1347 році оженився на доньці віконта Омеладеса й онучці Хайме II Майоркського. Продавши Франції Монпельє, повалений король найняв військо і 1349 році висадився на Мальорці, але в битві при Льюкамайоре зазнав поразки й загинув. Його діти йменували себе королями Майорки, але реальної влади не мали.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Констанція, донька Альфонсо IV, короля Арагону.

Діти:

  • Хайме (1336—1375)
  • Ізабелла (1337—1403)

2. Дружина — Іоланда, донька Беренгера де Вільяррагут, віконта Омеладес.

Діти:

  • Ескларамунда (1348—1349)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Carbonell i Curell, Anna; Abad i Carilla, Montserrat. Història, política, societat i cultura dels països catalans. Enciclopèdia Catalana, 1996, p. 398.
  • David Abulafia (1994), A Mediterranean Emporium: The Catalan Kingdom of Majorca (Cambridge: Cambridge University Press, ISBN 0-521-89405-0.
  • Ludwig Vones: Jakob III. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 5, Artemis & Winkler, München/Zürich 1991, ISBN 3-7608-8905-0, Sp. 283—284.