Хайтем бен Тарік Аль Саїд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хайтем бен Тарік Аль Саїд
هيثم بن طارق آل سعيد‎
Secretary Pompeo Meets with the Sultan of Oman Haitham bin Tariq Al Said (49565463757) (cropped).jpg
Royal Standard of Oman.svg
Султан Оману
з 11 січня 2020
Попередник: Кабус бін Саїд
 
Народження: 11 жовтня 1955(1955-10-11) (67 років)
Маскат, Султанат Маскату й Оману[1]
Країна: Оман
Релігія: іслам
Освіта: Пембрук-коледж[2], Університет Оксфорда (1979)[3], Q12192620?[2] і Brummana High Schoold (1972)
Рід: Бусаїди
Батько: Тарік бен Таймурd
Мати: Shawana bint Hammoud bin Ahmed Al Busaidiad
Шлюб: Ahad bint Abdullahd
Діти: Theyazin bin Haitham, Crown Prince of Omand і Bilarab bin Haitham Al-Saidd
Нагороди:
Королівський Вікторіанський орден Grand Cross of Honor for Services to the Republic of Austria Order of Oman Орден короля Абдулазіза-аль-Сауда

Order of Al-Saidd

Посвячення[d]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Хайтем бен Тарік Аль Саїд (араб. هيثم بن طارق آل سعيد‎‎; нар. 11 жовтня 1954) — султан Оману (з 11 січня 2020)[4][5], колишній міністр закордонних справ та міністр спадщини і культури Оману[6][7].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 11 жовтня 1954 року в Маскаті, Султанат Маскат і Оман. Член правлячої династії Оману Аль Саїд. 1979 закінчив Програму дипломатичної служби Оксфордського університету[8]. Аспірантуру проходив в коледжі Пемброк.

На початку 1980-х він був першим керівником Оманської футбольної асоціації та був ентузіастом спорту в країні[9].

До призначення на посаду султану був міністром спадщини й культури[8], заступником міністра закордонних справ з політичних питань (1986—1994) і генеральним секретарем Міністерства закордонних справ (1994—2002)[10][11]. Зазвичай саме він представляє Оман закордоном[8].

Голова комітету розвитку країни «Оман-2040»[12], почесний президент Оманської асоціації інвалідів та почесний президент «Омано-японської асоціації дружби».

Султанство[ред. | ред. код]

10 січня 2020 помер бездітний султан Кабус бін Саїд[13][14].

Згідно з статтею № 6 конституції Оману, керівна сім'я після звільнення місця керівника країни має протягом 3 днів обрати наступника престолу. Хайтем бен Тарік Аль Саїд був названий наступником за спеціальним заповітом на екстреній сесії Ради Оману в Аль-Бустані, після чого новий султан склав перед Радою Оману присягу[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Who is Sultan Haitham bin Tariq al-Said, the successor of Sultan Qaboos? — 2020.
  2. ↑ а б https://omannews.gov.om/%D8%AC%D9%84%D8%A7%D9%84%D8%A9-%D8%A7%D9%84%D8%B3%D9%84%D8%B7%D8%A7%D9%86
  3. ↑ https://ampw.gulf-times.com/story/653088/Who-is-Sultan-Haitham-bin-Tariq-al-Said-the-succes
  4. ↑ а б Новим султаном Омана став колишній міністр культури. Укрінформ. 11 січня 2020. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020. 
  5. ↑ Oman's new ruler Haitham bin Tariq takes oath: newspapers. Reuters (англ.). 11 січня 2020. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020. 
  6. ↑ Cabinet of Ministers. Oman News Agency. Архів оригіналу за 31 березня 2015. Процитовано 31 березня 2015. 
  7. ↑ Appointing a Minister of Heritage and Culture, Royal Decree No11/2002, issued on February 14, 2002, published in issue 713 of the Official Gazette
  8. ↑ а б в Haitham bin Tariq appointed new ruler of Oman. Arab News. 11 січня 2020. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020. 
  9. ↑ New Oman ruler chosen by agreement, or secret letter. France 24 (англ.). 11 січня 2020. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020. 
  10. ↑ Oman, Ministry of Legal Affairs (1986). Royal Decree No. 2/86. Official Gazette. 
  11. ↑ Oman, Ministry of Legal Affairs (1994). Royal Decree No. 110/94. Official Gazette. 
  12. ↑ The New Sultan of Oman: Haitham Bin Tariq Al Said. gulfnews.com (англ.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020. 
  13. ↑ «Візіонер сучасності». Зеленський висловив Оману співчуття після смерті султана. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 11 січня 2020. 
  14. ↑ Новий султан Омана приніс присягу. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Теократична
монархія
Grossherzog.jpg
Абсолютна
монархія
Конституційна
монархія
1 - є також головою Королівств Співдружності
Голова держави

Азербайджан Президент Азербайджану (Ільхам Алієв) • Афганістан Президент Афганістану (-) • Бангладеш Президент Бангладеш (Абдул Хамід) • Бахрейн Король Бахрейну (Хамад ібн Іса аль-Халіфа) • Бруней Султан Брунею (Хассанал Болкіах) • Бутан Король Бутану (Джігме Кхесар Намг'ял Вангчук) • в.о. В'єтнам Президента В'єтнаму (Во Тхі Ань Суан) / Генеральний секретар Комуністичної Партії (Нгуєн Фу Чонг) • Вірменія Президент Вірменії (Вардан Хачатрян) • Грузія Президент Грузії (Саломе Зурабішвілі) • Ємен Президент Ємену (Рашад Мухаммад Аль-Алімі) • Ізраїль Президент Ізраїлю (Іцхак Герцоґ) • Індія Президент Індії (Драупаді Мурму) • Індонезія Президент Індонезії (Джоко Відодо) • Ірак Президент Іраку (Абдул Латіф Рашид) • Іран Верховний лідер (Алі Хаменеї) та Президент Ірану (Ібрагім Райсі) • Йорданія Король Йорданії (Абдалла II) • Казахстан Президента Казахстану (Касим-Жомарт Токаєв) • Камбоджа Король Камбоджі (Сіамоні Нородом) • Катар Емір Катару (Тамім бін Хамад Аль Тані) • Киргизстан Президент Киргизстану (Садир Жапаров) • Кіпр Президент Кіпру (Нікос Христодулідіс) • КНР Голова та генеральний секретар ЦК КПК КНР (Сі Цзіньпін) • Південна Корея Президент Республіки Корея (Юн Сок Йоль) • Північна Корея Верховний керівник КНДР (Кім Чен Ин) • Кувейт Емір Кувейту (Наваф аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах) • Лаос Президент Лаосу (Тонлун Сісуліт) • Ліван Президент Лівану (-) • Малайзія Король Малайзії (Абдулла) • Мальдіви Президент Мальдівів (Ібрагім Мохамед Соліх) • Монголія Президент Монголії (Ухнаагійн Хурелсух) • М'янма Президент М'янми (-) • Непал Президент Непалу (Бідх'я Деві Бхандарі) • ОАЕ Президент ОАЕ (Мухаммад бін Заїд Аль Нагаян) • Оман Султан Оману (Хайтем бен Тарік Аль Саїд) • Пакистан Президент Пакистану (Аріф Алві) • Палестина Президент Палестини (Махмуд Аббас) • Росія Президент РФ (Володимир Путін) • Саудівська Аравія Король Саудівської Аравії (Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд) • Сирія Президент Сирії (Башар аль-Асад) • Сінгапур Президент Сінгапуру (Халіма Якоб) • Східний Тимор Президент Східного Тимору (Жозе Рамуш-Орта) • Таджикистан Президент Таджикистану (Емомалі Рахмон) • Таїланд Король Таїланду (Маха Вачхіралонгкон) • Туреччина Президент Туреччини (Реджеп Таїп Ердоган) • Туркменістан Президент Туркменістану (Сердар Бердимухамедов) • Узбекистан Президент Узбекистану (Шавкат Мірзийоєв) • Філіппіни Президент Філіппін (Бонгбонг Маркос) • Шрі-Ланка Президент Шрі-Ланки (Раніл Викрамасінгхе) • Японія Імператор Японії (Нарухіто)

Частково визнані та несуверенні території: в.о. Абхазія Президента Абхазії (Аслан Бжанія) • Гонконг Голова адміністрації Гонконгу (Керрі Лам) • Макао Голова адміністрації Макао (Хо Ят Сен) • Нагірно-Карабаська Республіка Президент Нагірно-Карабаської Республіки (Араїк Арутюнян) • Південна Осетія Президент Південної Осетії (Алан Гаглоєв) • Північний Кіпр Президент Північного Кіпру (Ерсин Татар) • Тайвань Президент Республіки Китай (Цай Інвень)
Голови
урядів

Азербайджан Прем'єр-міністр Азербайджану (Алі Асадов) • Бангладеш Прем'єр-міністр Бангладеш (Шейх Хасіна Вазед) • Бахрейн Прем'єр-міністр Бахрейну (Салман ібн Хамад ібн Іса Аль Халіфа) • Бруней Прем'єр-міністр Брунею (Хассанал Болкіах) • Бутан Прем'єр-міністр Бутану (Лотай Церінг) • В'єтнам Прем'єр-міністр В'єтнаму (Фам Мінь Тінь) • Вірменія Прем'єр-міністр Вірменії (Нікол Пашинян) • Грузія Прем'єр-міністр Грузії (Іраклі Гарібашвілі) • Ємен Прем'єр-міністр Ємену (Маїн Абдул-Малік Саїд) • Ізраїль Прем'єр-міністр Ізраїлю (Беньямін Нетаньягу) • Індія Прем'єр-міністр Індії (Нарендра Моді) • Ірак Прем'єр-міністр Іраку (Мухаммед Шіа ас-Судані) • Йорданія Прем'єр-міністр Йорданії (Бішер аль-Хасауна) • Казахстан Прем'єр-міністр Казахстану (Аліхан Смаїлов) • Камбоджа Прем'єр-міністр Камбоджі (Хун Сен) • Катар Прем'єр-міністр Катару (Халід бен Халіфа бен Абдул Азіз Аль Тані) • Киргизстан Прем'єр-міністр Киргизстану (Акилбек Жапаров) • КНР Прем'єр Держради КНР (Лі Кецян) • Південна Корея Прем'єр-міністр Республіки Корея (Кім Бу Гьом) • Північна Корея Голова ради міністрів КНДР (Кім Ток Хун) • Кувейт Прем'єр-міністр Кувейту (Ахмед ан-Наваф аль-Ахмед ас-Сабах) • Лаос Прем'єр-міністр Лаосу (Сонексай Сіпхандон) • Ліван Прем'єр-міністр Лівану (Наджиб Мікаті) • Малайзія Прем'єр-міністр Малайзії (Анвар Ібрагім) • Монголія Прем'єр-міністр Монголії (Лувсаннамсраїн Оюун-Ердене) • М'янма Державний радник М'янми (Мін Аун Хлайн) • Непал Прем'єр-міністр Непалу (Пушпа Камал Дагал) • ОАЕ Прем'єр-міністр ОАЕ (Мохаммед ібн Рашид Аль Мактум) • Оман Прем'єр-міністр Оману (Хайтем бен Тарік Аль Саїд) • Пакистан Прем'єр-міністр Пакистану (Шахбаз Шариф) • Палестина Прем'єр-міністр Палестини (Мухаммед Штає) • Росія Голова Уряду Російської Федерації (Михайло Мішустін) • Сирія Прем'єр-міністр Сирії (Хусейн Арнус) • Сінгапур Прем'єр-міністр Сінгапуру (Лі Сянь Лун) • Східний Тимор Прем'єр-міністр Східного Тимору (Таур Матан Руак) • Таджикистан Прем'єр-міністр Таджикистана (Кохір Расулзада) • Таїланд Прем'єр-міністр Таїланду (Прают Чан-Оча) • Узбекистан Прем'єр-міністр Узбекистану (Абдулла Аріпов) • Шрі-Ланка Прем'єр-міністр Шрі-Ланки (Дінеш Гунавардена) • Японія Прем'єр-міністр Японії (Кісіда Фуміо)

Частково визнані та несуверенні території: Абхазія Прем'єр-міністр Абхазії (Олександр Анкваб) • Гонконг Головний секретар адміністрації Гонконгу (Метью Чонг) • Нагірно-Карабаська Республіка  Прем'єр-міністр Нагірно-Карабаської Республіки (Григорій Мартиросян) • Південна Осетія Прем'єр-міністр Південної Осетії (Геннадій Бєкоєв) • Північний Кіпр Прем'єр-міністр Північного Кіпру (Юнал Юстел) • Тайвань Прем'єр-міністр Республіки Китай (Чень Цзяньжень)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хайтем_бен_Тарік_Аль_Саїд&oldid=35172619