Хакасія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Республіка Хакасія
Республика Хакасия
Хакас Республиказы
Flag of Khakassia.svg Coat of arms of Khakassia.svg
Прапор Хакасії Герб Хакасії
RussiaKhakassia2005.png
Столиця Абакан
Площа

- Усього
- % водн. пов.

46-а

61 900 км²
0,8

Населення

- Усього
- Густота

71-а

537 000 (2006)
8,7 осіб/км²

Федеральний округ Сибірський
Економічний район Східно-Сибірський
Автомобільний код 19
Державна мова російська, хакаська
Часовий пояс MSK+4 (UTC+7)

Респу́бліка Хака́сія (рос. Респу́блика Хака́сия; хакас.: Хакас Республиказы) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу.

Столиця — місто Абакан.

Межує з Кемеровською областю, Красноярським краєм, Республіками Тива і Алтай.

Утворено 20 жовтня 1930.

Географічне розташвання[ред.ред. код]

Республіка Хакасія розташована в південно-західній частині Східного Сибіру в лівобережній частині сточища річки Єнісей, на теренах Саяно-Алтайського нагір'я й Хакасько-Мінусинської улоговини. Вигідним є її географічне розташування на Південно-Сибірській магістралі, що сполучає республіку з Мінусинським правобережжям, Іркутською областю, Кузбасом. По річці Єнісею республіка має вихід до Центрально-Красноярського регіону й на Єнісейську Північ.

Великі річки — Єнісей, Абакан, Томь, Білий Іюс, Чорний Іюс (басейн Обі). На Єнісеї є Саяно-Шушенська ГЕС і Майнська ГЕС.

Корисні копалини[ред.ред. код]

З надр Хакасії ведеться видобуток заліза (запаси — 2 млрд тонн, великі родовища — Тейське, Абаканське), молібдену (Сорське), золота, вугілля (Аскизьке, Бейське), неметалічних корисних копалин: бариту, бентоніту, лицювального мармурів і гранітів, будівельних матеріалів. Розвідані родовища міді[1], поліметалів, фосфоритів, азбесту, гіпсу, нефриту, жадеїту. У розвіданих родовищах Хакасії зосереджено (у відсотках від запасів РФ): вугілля — 3%, залізних руд — 1%, молібдену — 11%, бариту — 27%, бентонітів — 6,5%, лицювальних каменів — 13%.

Історія[ред.ред. код]

Abakan09.jpg

Перша держава на території Південного Сибіру виникла в IVІІІ століттях до н. е. Древньокитайські літописи називали її творителів народом дінлін (кит. 丁零), а державу - Дінлін-ґо (丁零国).

Близько 201 року до н. е. царство Дінлін було розгромлене військами гунів. У Хакасько-Мінусинську улоговину пересунулося тюркомовне плем'я киргизів. Китайці описували ситуацію так: «їх (киргизів) племена змішалися з дінлінами». Киргизи стали військово-аристократичною верхівкою нової етнополітичної спільності.

У важкій і суворій боротьбі з агресивними сусідами (Тюркський й Уйгурський каганати) держава киргизів обстоювала свою незалежність аж до XIII століття нашої ери.

XIII століття стало переломним у розвитку Саяно-Алтаю. Великий Монгольський Улус на чолі з Чингісханом і його нащадки роздавили самостійність єнисейських киргизів та оригінальність їхньої культури. Людність піддали фізичному винищуванню й примусовим депортаціям з боку Юаньського Китаю.

Аж до XVII століття збереглося дуже мало відомостей про Хакасію. На момент приходу російських осадників у XVII столітті Хакасія була роздроблена на 4 князівства. Складний і хворобливий процес входження Хакасії під юрисдикцію Російської Імперії тривав більше 100 років.

Датою офіційного закріплення Хакасії за Російською імперією можна вважати 20 серпня 1727 року, коли між Росією і Китаєм був укладений прикордонний трактат. Всі землі, що перебували на північній стороні Саян, відійшли до Російської, на південній — до Китайської Імперії.

Фактичне закріплення території Хакасії відбулося пізніше. В 1758 році китайські війська вторглись на Алтай і розгромили Джунгарію. Виникла загроза порушення офіційно визнаних кордонів Російської імперії. Царський уряд спішно розмістив в цьому регіоні козацькі залоги. З цього часу й відбулося фактичне закріплення Хакасії за Росією.

Хакаська автономна область була утворена 20 жовтня 1930, в 1990 році перейменована в Хакаську АРСР, в 1991 році — в Хакаську РСР, в 1992 році — в Республіку Хакасія.

Населення[ред.ред. код]

Етнографічні групи хакасів

Населення Республіки Хакасія — 537 000 (2006), густота населення — 8,7 осіб/км², частка міського населення — 71 %.

Згідно зі Всеросійським переписом населення 2002 року, національний склад населення Республіки був таким:

Народ Чисельність, 2002, %.
Росіяни 80,3 %
Хакаси 12 %
Німці 1,7 %
Українці 1,53 %
Білоруси 0,5 %
Інші 3,97 %

Населені пункти[ред.ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тис.
2007
Абакан 163,1 Бєлий Яр 9,1 (2003)
Чорногорськ 73,3 Аскиз 7,0 (2003)
Саяногорськ 48,9 Таштип 6,5 (2003)
Абаза 17,3 Майна 5,9
Усть-Абакан 15,1 Бєя 5,4 (2003)
Сорськ 12,9 Бєльтірське 5,2 (2003)
Шира 9,2 Аскиз 5,0
Черьомушки 9,1

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Khakassia republic map.png

Міста республіканського підпорядкування:

Райони:

Економіка[ред.ред. код]

Основні галузі промисловості[ред.ред. код]

Основа всієї економіки регіону — технологічно зв'язані гідроелектроенергетика і виробництво алюмінію. В енергосистему Хакасії входять Саяно-Шушенська ГЕС (входить у Єнісейський каскад ГЕС, наймогутніша в Росії — 6400 Мвт), Майнська ГЕС (потужність 321 Мвт) і три ТЕЦ сумарною потужністю 300 Мвт. На території республіки перебувають Саяногорський і Хакаський алюмінієві заводи, а також ВАТ «Саянська фольга» (всі належать «Російському алюмінію»).

Також у регіоні видобувається вугілля (ТОВ «Вугільна компанія «Розрез Степной»» і Чорногорський філіал ВАТ «Сибірська вугільна енергетична компанія»). Розробка вугілля ведеться у двох шахтах (Єнісейська, Хакаська) і п'ятьма розрізами із загальним річним обсягом видобутку понад 6 млн тон. Окрім того, є підприємства кольорової металургії — ТОВ «Сорський ГЗК» (молібденовий і мідний концентрати), ВАТ «Туїмський завод кольорових металів» (мідний прокат).

Коефіцієнт душового виробництва електроенергетики найвищий у Росії — 7,3, вугілля — 5,3.

Розробляється Кібік-Кордонське родовище високодекоративного мармуру.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Хакасія — розвинений сільськогосподарський район Східного Сибіру. Великі площі, зайняті пасовищами й косовицями, — запорука поступу тваринництва (тонкорунне вівчарство, молочне тваринництво). Важливу роль відіграє конярство. У рослинництві головні культури пшениця, ячмінь, овес, просо, з технічних — цукровий буряк. Коефіцієнт душового виробництва у тваринництві — 1,2. Сільськогосподарські угіддя складають менш як 20 % від площі регіону.

Внутрішні вузли, спеціалізація окремих міст[ред.ред. код]

Церква в Абакані

Абаканський вузол — спеціалізація на машинобудуванні (ПО «Абаканвагонмаш», дає більше 5 % російського виробництва вантажних вагонів, дослідно-механічний, сталеливарний, контейнерний заводи), переробці сільськогосподарської сировини (м'ясокомбінат, броварня й молочні заводи), виробництві взуття й трикотажних виробів.

Чорногорський вузол — центр Мінусинського кам'яновугільного басейну шахти «Хакаська», «Єнісейська», Чорногорський вугільний розріз). Основа економіки міста — Чорногорська філія Сибірської вугільної енергетичної компанії (видобуток кам'яного вугілля), є також підприємства легкої й текстильної промисловості, меблева фабрика, домобудівний комбінат.

Саяногорський вузол — тут збудовано один із трьох найбільших алюмінієвих заводів Росії — Саянський алюмінієвий завод. У Саяногорську створено групу підприємств будівельної індустрії (комбінати «Саянмрамор», збирально-розбірних будинків, домобудівний). Вище по Єнісею — Саяно-Шушенська й Майнська ГЕС.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Flag of Krasnoyarsk Krai.svg Красноярський край Flag of Krasnoyarsk Krai.svg Красноярський край
Flag of Kemerovo oblast.svg Кемеровська область Gray compass rose.svg Flag of Krasnoyarsk Krai.svg Красноярський край
Flag of Altai Republic.svg Республіка Алтай Flag of Tuva.svg Тива