Халапсін Володимир Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Халапсін Володимир Миколайович
Народився 26 травня 1919(1919-05-26)
село Красниє Читаї Казанської губернії, тепер Чувашська Республіка, Росія
Помер 1998(1998)
місто Київ
Національність росіянин
Діяльність державний діяч
Партія КПРС
Нагороди Орден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Володимир Миколайович Халапсін (26 травня 1919(19190526), село Красниє Читаї Казанської губернії, тепер Чувашська Республіка, Росія — 1998, місто Київ) — український радянський партійний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 6—7-го скликань. Член Ревізійної комісії КПУ в 1966—1971 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині селянина. Після закінчення середньої школи навчався у Московському авіаційному інституті. Після закінчення інституту в 1943 році залишився працювати в ньому головою профкому інституту та асистентом кафедри графіки.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1946—1947 роках — старший інженер-конструктор дослідно-конструкторського бюро Академії медичних наук СРСР.

У 1947—1950 роках — у системі трудових резервів Херсонської області.

З 1950 року — інструктор, заступник завідувача промислово-транспортного відділу Херсонського обласного комітету КП(б)У.

У 1955—1956 роках — директор Херсонського судноремонтного заводу імені Куйбишева.

У 1956—1957 роках — завідувач промислово-транспортного відділу Херсонського обласного комітету КПУ.

Могила Володимира Халапсіна, Байкове кладовище

У грудні 1957 — 12 січня 1962 року — секретар Херсонського обласного комітету КПУ. 12 січня 1962 — січні 1963 року — 2-й секретар Херсонського обласного комітету КПУ.

У січні 1963 — грудні 1964 року — 1-й секретар Херсонського промислового обласного комітету КПУ.

У грудні 1964 — листопаді 1970 року — 2-й секретар Херсонського обласного комітету КПУ.

У жовтні 1970 — жовтні 1986 року — заступник голови Державного планового комітету Ради Міністрів Української РСР. Працював заступником завідувача курсів підвищення кваліфікації при Київському інституті народного господарства.

Потім — на пенсії у місті Києві. Помер у 1998 році. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59″ пн. ш. 30°30′06″ сх. д. / 50.4164167° пн. ш. 30.5017778° сх. д. / 50.4164167; 30.5017778).

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]