Алеппо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто
Алеппо
араб. حلب
Aleppo new mix.jpg
Пам’ятки міста Алеппо


Цитадель Алеппо • Старе місто Алеппо та аль-Мадіна
Велика мечеть Алеппо • Готель «Барон»
Собор святого Ілляса • Річка Квейк
Панорама Алеппо

Координати 36°13′00″ пн. ш. 37°10′00″ сх. д. / 36.21667° пн. ш. 37.16667° сх. д. / 36.21667; 37.16667Координати: 36°13′00″ пн. ш. 37°10′00″ сх. д. / 36.21667° пн. ш. 37.16667° сх. д. / 36.21667; 37.16667

Країна Сирія
Мухафаза Халеб (Алеппо)
Голова Мухаммед Вахид Аккад
Перша згадка 2500 рік до н.е.
Попередні назви Халман, Баройя
Площа 190 км²
Висота центру 379 м
Офіційна мова арабська
Населення 2 132 100  (2004)
Густота населення 11 221  осіб/км²
Агломерація 2181061
Конфесійний склад мусульмани, християни
Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3
Телефонний код +963 21
Побратими
  • Ліон
  • Ґазіантеп
  • Берестя
  • Офіційний сайт aleppo-city.gov.sy
    Алеппо. Карта розташування: Сирія
    Алеппо
    Алеппо
    Алеппо (Сирія)
    Алеппо у Вікісховищі?
    Алеппо
    Ancient City of Aleppo *
    * Назва в офіційному англомовному списку

    World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
    Aleppo old city image.jpg

    Алеппо
    36°12′ пн. ш. 37°09′ сх. д. / 36.200° пн. ш. 37.150° сх. д. / 36.200; 37.150
    Країна Сирія Сирія
    Тип місто і місто з населенням понад 100 000[d]
    Об'єкт № 21
    Історія реєстрації
    Зареєстровано: 1986 (10 сесія)

    Алеппо у Вікісховищі?

    Але́ппо, Халеб (араб. حلب‎ — «халаб»), стародавнє місто на північному заході Сирії; населення 1671 тис. (2008)[1]. Поселення в цьому місці існує щонайменше 4,5 тисяч років.

    Розміщене в північній частині Сирії, між річками Оронт і Євфрат, на степовій річці Коїке (також відомій як Нагр-ель-Халеб), біля північно-західного підніжжя пустельного узвишшя, в широкій улоговині, оточеній зусібіч високими вапняними стінами, на висоті 380 м над рівнем моря і за 200 км на північний схід від Дамаска. Найбільший промисловий і торговий центр Сирії.

    Історія[ред.ред. код]

    Документально підтверджено, що Халеб існував чотири з половиною тисячоліття тому. Місто виникло, може, навіть у VI тисячолітті до нашої ери. Його згадують хетські письмові пам'ятки в центральній Анатолії у написах Марі на річці Євфрат. У XIV—XIII століттях до Різдва Христового тут правили хети. Згодом місто стало вузловим пунктом для караванів із Великого Шовкового шляху. Із IX по VII століття до нашої ери воно належало ассирійцям i називалося Халман. Потім його захопили перси, а в 333 році до Різдва Христового — Александр Македонський. Три століття у місті панували греки з династії Селевкідів. Вони перейменували його на Верію і звели тут цитадель на пагорбі. За римлян Алеппо стало найбільшим християнським центром Близького Сходу. Тут побудували величезний, як на ті часи, собор, що нині є мечеттю Ель-Іалаве. 637 року Халеб захопили араби, i в кінці I тисячоліття за їхнього правління він сягнув небувалого розквіту, уславився своєю наукою, літературою та медициною. 1260-го місто розграбували монголи, а 1400-го — орди Тимура. Згодом були єгипетські мамелюки, а з 1516 року — турки-османи.

    Український слід[ред.ред. код]

    « Турки та араби називають це місто Халеб, грецькою ж і слов'янською воно називається Іверія, бо й митрополит тутешній зветься Іверійським.

    Халеб — місто уславлене, знамените і найбільше в Сирії, воно переважає Дамаск багатством, кількістю мешканців і розмірами…
    Тут будинки, турецькі мечеті й високі мінарети гарно та міцно збудовані з чотиригранних тесаних каменів; також і ринок дуже багатий і гарний, більший, ніж у Дамаску, з багатьма торговими рядами, з накриттями від сонця та вітру, гідними всякої хвали.
    Різних християн тут багато: вірмени, сирійці, мароніти й уніати, що мають грецький чин, а догмати папські. Є тут і православні, але їх небагато…
    Чимало там і римлян, i ченців, i купців, але ті мають свої окремі потаємні невеличкі церкви. Правдиво розповідають, що в місті мешкає дві третини християн, а одна третина язичників або невірних. Усіх-бо християн, православних і єретиків, налічується чотирнадцять тисяч; також безліч є магометан і гебреїв; місцевий люд розмовляє турецькою та арабською мовами».

    »

    В. Г. Григорович-Барський, «Мандри по святих місцях Сходу». Халеб, (15 листопада — 14 грудня 1728 року)

    З Алеппо в довгу подорож, у тому числі і в Україну, в 1654 році вирушив Бульос аль-Халябі Ібн аз-Заіма аль-Халябі, відомий під іменем Павло Алеппський. «Подорож Патріарха Макарія», в якій автор описує тогочасну Україну, і досі перекладають та перевидають у різних країнах.

    1708 року в Алеппо коштом гетьмана Івана Мазепи було видано Євангеліє арабською мовою, а Антіохійський патріарх Афанасій отримав від Мазепи 3000 злотих для підтримки православ'я в тогочасній Сирії.[2].

    Громадянська війна в Сирії[ред.ред. код]

    Поточна громадянська війна в Сирії почалася 2011 року, а бої за Алеппо розгорнулися влітку 2012 та не вщухають станом на осінь 2016. Війна призвела до страшних руйнувань в Алеппо, зокрема, в найдавнішій частині міста, пам'ятці Світової спадщини ЮНЕСКО[3]. Містяни переважно підтримували «поміркованих повстанців», проте в провінції Алеппо діяли також і прихильники ІДІЛ. За свідченнями американських спецслужб, у передмістях Алеппо прихильниками президента Асада була використана хімічна зброя[4]. Облога урядовими військами призвела до гуманітарної катастрофи в 2-мільйонному місті, цілями бомбардувань авіації неодноразово ставали цивільні об'єкти (школи, лікарні). 17 серпня 2016 року внаслідок повітряного удару загинуло вісім людей, із них п'ятеро — діти. Закривавлений п'ятирічний Омран Дакніш став символом «жаху війни в Сирії»[5].

    В боях за Алеппо 2015—2016 років війська Асада діяли за підтримки бойовиків Хезболи, Ірану та ВПС Росії[6].

    Клімат[ред.ред. код]

    Місто знаходиться у зоні середземноморського клімату. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 28.9 °C (84 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою 6.1 °С (43 °F).[7]

    Клімат Алеппо
    Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
    Абсолютний максимум, °C 17 22 26 35 41 41 42 46 41 37 27 21 46
    Середній максимум, °C 8 11 15 21 27 32 35 35 32 26 17 10 22
    Середня температура, °C 6 7 11 16 21 26 29 28 26 20 12 7 17
    Середній мінімум, °C 2 3 6 10 15 18 22 22 19 14 7 4 12
    Абсолютний мінімум, °C −11 −6 −7 0 6 10 13 11 6 2 −3 −6 −11
    Норма опадів, мм 60 50 40 30 10 0 0 0 0 20 30 60 330
    Джерело: Weatherbase


    Визначні місця[ред.ред. код]

    Цитадель Алеппо

    Окраса Алеппо — безперечно, його цитадель. Збудували її у XIII столітті на руїнах давнішого укріплення. За переказами, саме на тій горі, де пас худобу Авраам. Головна брама твердині — яскравий зразок арабської фортифікації. З півночі та півдня над ровами вивищуються великі вежі, а саме заглиблення сягає 20 метрів. У фортеці добре збереглися тронний зал, лазні, мечеть. Цитадель не раз було зруйновано під час штурмів та землетрусів, але щоразу її відроджували з руїн. Коли вона втратила оборонне значення, тут розмістили сумнозвісну «В'язницю крові». Нині цитадель реставрують, вона належить до списку об'єктів Всесвітньої Культурної Спадщини ЮНЕСКО.

    Цікавий об'єкт — мечеть Джамія Закарієх — усипальня пророка Захарії, батька Іоанна Хрестителя. Сам мавзолей є зменшеною копією церкви, розміщеної під склепіннями мечеті. За зеленим склом заховано кам'яний саркофаг із мощами пророка.

    У старому місті розташований найбільший у світі історичний ринок-сук Аль-Мадіна, що простягся на 13 км й з 1986 року занесений разом зі старим містом до Списку об'єктів Всесвітньої Культурної Спадщини ЮНЕСКО.

    На окрему увагу заслуговує християнське Алеппо. У місті мешкає найбільше християн у Сирії — 120 тисяч, це представники 11 конфесій і течій. Як і по всьому Близькому Сході, християни розселені в Алеппо компактно — кварталами й вулицями. Православні, греко-католики, вірмени, ассирійці, монофізити, мароніти, протестанти, латинники — кожен знаходить одновірців та однодумців. У Алеппо сім великих церков і три монастирі, найвеличніший із них — вірменський собор 40 святих.

    Більшість недорогих готелів розташовані поблизу Годинникової Вежі, на вулиці Баб-аль-Фарадж. Прямі автобусні рейси сполучають Халеб із Дамаском і Пальмірою, хороше сполучення з турецькою Антакією та ліванським Бейрутом. Є пряме авіасполучення з Україною (Харків, Одеса, Донецьк, здебільшого чартери).

    Музеї[ред.ред. код]

    Персоналії[ред.ред. код]

    • Жан Карзу — відомий майстер живопису, графіки, сценографії Франції XX століття, вірменин за походженням.
    • Еміль Бенвеніст — французький мовознавець.
    • Мохамед Саід Акіль — Надзвичайний і Повноважний Посол Сирії в Україні. Мер Алеппо.
    • Мустафа Наїма (1655—1716) — османський історик і чиновник.

    Див. також[ред.ред. код]

    Примітки[ред.ред. код]

    Посилання[ред.ред. код]