Перейти до вмісту

Халкедонські церкви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Халкедонські церкви — церкви, які взяли участь у IV Вселенському (Халкедонському) соборі 451 року та прийняли його рішення про природу Ісуса Христа.

Халкедонський собор, засудивши несторіанство, монофізитство і міафізитство як єресі, ще раз підтвердив досконалість обох природ Христа: божественної і людської. Було виголошено, що по божеству він вічно народжується від Отця, а за людським єством він народився від Пресвятої Діви і в усьому подібний людям, крім гріха.

Нехалкедонські церкви історично отримали назву древніх орієнтальних, або давньосхідних церков через своє поширення на східних кордонах імперії та в сусідніх державах на сході та на півдні. Ці церкви фактично відокремились від основної церкви з центрами у Константинополі та Римі ще до Халкедонського собору 451 року. Фактично вони без формальних декларацій припинили брати участь у вселенських соборах, що збиралися під протекцією Римської імперії.

Посилання

[ред. | ред. код]