Халькостибіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Халькостибіт
Chalcostibite-Siderite-4jg17a.jpg
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1],
допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][2]
Хімічна формула CuSbS₂
Nickel-Strunz 10 2.HA.05
Ідентифікація
Сингонія Ромбічна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь мідь[3],
стибій[4]
CMNS: Халькостибіт у Вікісховищі

Халькостибіт (рос. халькостибит; англ. chalcostibite; нім. Chalkostibit m) — стибієва сульфосіль міді координаційної будови.

Назва походить від халько… і грецьк. «стибі» — стибій (E.F.Glocker, 1847).

Синонім — блиск мідно-стибієвий, вольфсбергіт, гвехарит, гуейарит, розит.

Опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула: CuSbS2.

Містить (%): Cu — 25,64; Sb — 48,45; S — 25,91. Домішки: Pb, Fe, Zn.

Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Форми виділення: тонкотаблитчасті, пластинчасті кристали, щільні, дрібнозернисті аґреґати, вкрапленість, суцільні маси. Спайність по (001) досконала, по (100) і (010) добра. Густина 4,8—5,0. Тв. 3—4. Колір свинцево-сірий до залізо-чорного, іноді строката гра кольорів. Риса чорна. Злом напівраковистий. Блиск металічний. Крихкий. Непрозорий. Анізотропний. Зустрічається в гідротермальних родовищах. Супутні мінерали: борніт, халькопірит, джемсоніт, стибніт, кварц. Рідкісний.

Поширення[ред. | ред. код]

Знахідки: Вольфсберг, Гарц (ФРН), Марокко; Лутуні (Болівія), Малтан (Республіка Саха, РФ).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]