Хальмахера (море)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Море Хальмахера
Locatie Zee van Halmahera.PNG
Розташування моря Хальмахера
0°20′ пд. ш. 128°50′ сх. д. / 0.333° пд. ш. 128.833° сх. д. / -0.333; 128.833
Площа 75 тис. км²
Найбільша глибина 2072 м
Середня глибина 747 м
CS: Море Хальмахера у Вікісховищі

Хальмахера[1][2] — міжострівне море Тихого океану, між островами Хальмахера, Обі і півостровом Чендравасіх (острів Нова Гвінея). Площа 75 тис. км², середня глибина 747 м, максимальна 2072 м. Температура поверхні води від 25,7 °C в серпні до 28,6 °C в травні. Солоність 34-34,6 ‰.

Найбільший порт — Соронг (острів Нова Гвінея).

Клімат[ред. | ред. код]

Акваторія моря лежить в екваторіальному кліматичному поясі[3]. Над морем увесь рік панують екваторіальні повітряні маси. Клімат жаркий і вологий зі слабкими нестійкими вітрами. Сезонні амплітуди температури повітря часто менші за добові. Зволоження надмірне, часті зливи й грози[4].

Біологія[ред. | ред. код]

Акваторія моря утворює окремий однойменний морський екорегіон центральної індо-пацифічної зоогеографічної провінції[5]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до індо-західнопацифічної області тропічної зони[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Індонезія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  4. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  5. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  6. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]