Хамчук Петро Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Хамчук Петро)
Перейти до: навігація, пошук
Петро Хамчук
УПА погон 08 - Поручник.svg Поручник
Upa017b.jpg
Петро Хамчук в однострої червоноармійця
Загальна інформація
Народження 26 липня 1919(1919-07-26)
с. Великі Чорнокінці, нині Чортківський район, Тернопільська область
Смерть 21 січня 1947(1947-01-21) (27 років)
смт. Коропець, Монастириський район, Тернопільська область
Псевдонім «Бистрий», «Старий»
Військова служба
Роки служби 1943-1947
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
Формування Сотня «Сірі Вовки»
Командування
сотня «Сірі Вовки», курінний УПА, командир 18-го (Чортківського) ТВ «Стрипа» (05.1945 — †21.01.1947)
Нагороди та відзнаки
Бронзовий Хрест Бойової ЗаслугиСрібний Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 10.10.1946

Хамчук Петро Михайлович[1] (псевдо: «Бистрий», «Старий») (26 липня 1919(19190726)[2], с. Великі Чорнокінці, Чортківський район, Тернопільська область  — 21 січня 1947, поблизу смт Коропець, Монастириський район, Тернопільська область) — військовий і політичний діяч, командир сотні «Сірі Вовки», курінний УПА, командир 18-го (Чортківського) ТВ «Стрипа» (05.1945 — †21.01.1947).

Лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги та Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу.

Життєпис[ред.ред. код]

Дитинство. Навчання[ред.ред. код]

Народився 26 липня 1919 року в с. Великі Чорнокінці (нині Чортківського району) Тернопільської області у селянській родині. Початкову школу закінчив у рідному селі, а 7-й клас у Пробіжній. Захоплювався спортом, музикою та співами. У 1938 році, вступає до Чортківської гімназії товариства «Рідна школа» ім. Маркіяна Шашкевича. Після приходу радянської влади гімназія була перетворена в педагогічне училище, де Петро і продовжив своє навчання.

Служба в Червоній Армії[ред.ред. код]

В 1940 році його призивають до Червоної Армії. Враховуючи його фізичну підготовку та рівень освіти, його посилають до офіцерської школи у Маріуполі. Там він отримує почесне радянське звання «Ворошиловський стрілець».

Німецький полон. Служба в шуцманшафті[ред.ред. код]

В 1941 році, на початку Другої світової війни його направляють на фронт, де він потрапляє до німецького полону. В 1941—1943 роках служить у німецькому шуцманшафті (охоронний військовий відділ) у Білорусі. Ці підрозділи направлялися на боротьбу із радянськими партизанами.

Боротьба в лавах УПА[ред.ред. код]

Пам'ятник П. Хамчуку «Бистрому», Чортків, осінь 2014

В 1943 році втікає із німецького підрозділу і восени йде до лісу, де формує повстанську сотню. Від листопада 1943 р. Петро Хамчук — командир сотні «Сірі вовки».

В грудні 1943 року відбувся перший бій сотні із гітлерівськими військами. Німці були розбиті, полишивши на полі своїх вбитих та поранених, повстанці втратили троьх вояків[2]. Протягом першої половини 1944 року підрозділ «Бистрого» мав регулярні сутички із німецькими військами.

У червні 1944 року відбувся бій з гітлерівцями поблизу затуринських лісів, під час якого було вбито близько 300 німецьких солдат. Після бою у Затуринському лісі Хамчук повів свій курінь через фронт, до тилу радянської армії.

16 серпня 1944 року загін «Бистрого», здійснив напад на радянський гарнізон в с. Пановичі Підгаєцького району. Під час нападу було вбито 60 ворогів, з боку повстанців втрат не було. 26 серпня 1944 року, поблизу с. Ягольниця був розбитий загін НКВС.

У листопаді 1944 року сотня «Бистрого» разом із сотнею «Орли», вирушили у похід на Буковину. Під час переходу сотня мала регулярні сутички із радянськими військами.

У другій половині 1944 р. сотня «Бистрого» виросла до куреня. Зі ступенем старшого булавного від 1945 р. — командир 18-го (Чортківського) ТВ «Стрипа», що належав до третьої воєнної округи УПА «Лисоня».

Загибель[ред.ред. код]

За одними даними, загинув П. Хамчук 21 січня 1947 р. на хуторі Діброва поблизу Коропця Монастириського району (пізніше хутір був приєднаний до смт. Коропець). За іншою версією, загинув у листопаді 1948 року на хуторі Вербка поблизу Коропця.[1] Перепохований 12 червня[1] 1994 року у своєму рідному селі Великі Чорнокінці.

Нагороди. Пам'ять[ред.ред. код]

Лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги.

10 жовтня 1946 року нагороджений Срібним Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу.[3]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Мизак Н., Олещук І., Ханас М. Хамчук Петро Михайлович… — С. 540.
  2. а б Мизак Нестор. Курінний УПА «Бистрий». України герой.. — Чернівці : "Букрек", 2007. — 274 с.
  3. ЛИЦАРІ СРІБНОГО ХРЕСТА БОЙОВОЇ ЗАСЛУГИ 1-ГО ТА 2-ГО КЛАСІВ

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]