Хана Земер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хана Земер
Hanna Zemer D396-107.jpg
Ім'я при народженні Hanna Haberfeld = חנה הברפלד
Народилася 2 жовтня 1924(1924-10-02)[1]
Братислава, Чехословаччина
Померла 6 березня 2003(2003-03-06)[2][1] (78 років)
Тель-Авів-Яфо, Ізраїль
Поховання цвинтар Кир'ят-Шаульd
Країна Flag of Israel.svg Ізраїль
Діяльність журналістка, редакторка газети, публіцистка
Заклад Davar
Нагороди
(…) У моїх подорожах закордоном, а особливо в Німеччині, я дуже зважаю, щоб не з'їсти некошерне. Це свого роду демонстрація солідарності. Але тут, при вході до Равенсбрюку, я б з'їла й свинини, якби взагалі могла їсти. Я б з'їла стейк із сиром, щоб помститися Богу за смерть моїх тіток і двоюрідних сестер, які рахували дні «нідда» за Законом, відокремлювали халу від тіста, бігли до дайяна з питаннями про пляму на зарізаній гусці, і читали з [книги] «Цена у-Рена» кожної вільної хвилини — і як нагороду за це їх було принижено до праху і катувань, поки вони не загинули. За п'ять хвилин від Равенсбрюка я б навіть з'їла козеня, зварене на молоці матері. Замість цього я прийняла валіум (…)

Хана Земер, з книги про свій візит-повернення до концтабору Равенсбрюк «Бог вже не живе там більше»[3]

Хана Земер (івр. חנה זמר‎; 2 жовтня 1924 — 6 березня 2003) — ізраїльська журналістка[3][4][5]. Головна редакторка газети «Давар» з 1970 до 1990, перша жінка на цій посаді у великій ізраїльській щоденній газеті[6].

Біографія[ред. | ред. код]

Хана Габерфельд (івр. חנה הברפלד‎); пізніше Зомер, тоді Земер) народилася 2 жовтня 1924 року в Братиславі . Її батьком був рабин Шломо Габерфельд (івр. שלמה הברפלד‎), а її дід, рабин Якоб Габерфельд, був рабином Тура-Лука (тепер частина міста Миява)[7]. Сім'я дотримувалася ультраортодоксальних поглядів[3].

Під час Другої світової війни була ув'язнена в концтаборах Равенсбрюк і Мальхов[7]. Більшість її родини було вбито під час Голокосту[7].

Хана іммігрувала до Ізраїлю в 1950 році[7]. Одружилася, але шлюб тривав недовго. Вона змінила своє заміжне ім'я з «Зомер» на «Земер»[3]. Вона викладала в ортодоксальній шкільній системі «Беїс-Яаков» (івр. בית יעקב‎; також «Бейт-Яаков») в окрузі Азор, на південний схід від Тель-Авіва[3].

Кар'єра у ЗМІ[ред. | ред. код]

1950 року Земер почала працювати нічним редактором німецькомовної ізраїльської газети «Єдіот-га-Йом». 1951 року її найняли кореспонденткою щоденної газети «Омер» для нових іммігрантів, яка виходила як додаток до газети «Давар». Пізніше Земер стала дописувати до самої газети «Давар», стала там кореспонденткою з політичних питань[3].

1961 року Земер стала членкинею редакційної ради газети «Давар». Згодом також стала радіо- і телеведучою. 1966 року вона посіла посаду заступниці головного редактора Єгуди Ґотгальфа (івр. יהודה גוטהלף‎), а в 1970 році сама стала головною редакторкою видання, що на той час було найвищою посадою, яку займала жінка в ізраїльських ЗМІ. Земер залишалася на цій посаді протягом 20 років[3]. Земер пішла у відставку в 1990 році[8].

Земер також писала статті для «Encyclopaedia Judaica», входила до складу ради Міжнародного інституту журналістики[3].

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Серед нагород Земер:

2008 року в Тель-Авіві з'явилася вулиця на її честь.

Опубліковані роботи[ред. | ред. код]

  • «Пів чаю, пів кави» (івр. חצי תה, חצי קפה‎) (1969)
  • «Бог вже не живе там більше» (івр. אלוהים כבר לא גר שם יותר‎) (1995)

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б надгробок
  2. Вікіпедія івритом — 2003.
  3. а б в г д е ж и к Danny Rubinstein. Hanna Zemer; 1925–2003. Jewish Women's Archive. Процитовано August 2, 2011. 
  4. Yoram Peri (2004). Telepopulism: media and politics in Israel. ISBN 9780804750028. Процитовано August 2, 2011. 
  5. Gershom Gorenberg (2007). The Accidental Empire: Israel and the Birth of the Settlements, 1967–1977. Macmillan. с. 142. ISBN 9780805075649. Процитовано August 2, 2011. «zemer.» 
  6. Hanna Zemer, journalist, dies. Jweekly. March 14, 2003. Процитовано August 2, 2011. 
  7. а б в г д Hanna Zemer, renowned journalist, dies at 78. The Jerusalem Post. Процитовано August 2, 2011. 
  8. Emmanuel Mann (September 26, 1990). Women Editors. The Jerusalem Post. Процитовано August 2, 2011. 
  9. Noted. The Jerusalem Report. November 18, 1993. Процитовано August 2, 2011.