Перейти до вмісту

Хан Док Су

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хан.
Хан Док Су
кор. 한덕수 Редагувати інформацію у Вікіданих
Прапор
Прапор
 в.о. Президента Південної Кореї
з 24 березня 2025
Попередник: Чхве Сан Мок
Прапор
Прапор
 в.о. Президента Південної Кореї
14 грудня 2024 — 27 грудня 2024
Попередник: Юн Сок Йоль
Наступник: Чхве Сан Мок
Прапор
Прапор
 Прем'єр-міністр Південної Кореї
з 24 березня 2025
Президент: він сам як в.о.
Попередник: Чхве Сан Мок
Прапор
Прапор
 48-й Прем'єр-міністр Південної Кореї
21 травня 2022 — 27 грудня 2024
Президент: Юн Сок Йоль
Попередник: Чху Гьон Хо
Наступник: Чхве Сан Мок
Прапор
Прапор
 38-й Прем'єр-міністр Південної Кореї
2 квітня 2007 — 29 лютого 2008
Президент: Но Му Хьон
Попередник: Хан Мьон Сук
Наступник: Хан Син Су
Прапор
Прапор
 в.о. Прем'єр-міністра Південної Кореї
14 березня 2006 — 19 квітня 2006
Президент: Но Му Хьон
Попередник: Лі Хе Чхан
Наступник: Хан Мьон Сук
 
Народження: 18 червня 1949(1949-06-18)[1] (75 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Чонджу, Південна Корея Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Південна Корея Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: агностицизм Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Гарвардський університет і Сеульський національний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Choi Ah-yound Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:
Нагороди:
Order of Civil Merit

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Роботи у  Вікіджерелах

Хан Док Су (кор.: хангиль: 한덕수, ханча: 韓悳洙, НЛ: Han Deok-su, МР: Han Tŏk-su; нар. 18 червня 1949) — в.о. Президента Південної Кореї та чинний (з 24 березня 2025) прем'єр-міністр Південної Кореї (вчетверте, до того: 14 березня 2006 – 19 квітня 2006, 2 квітня 2007 – 29 лютого 2008 та 21 травня 2022 – 27 грудня 2024), корейський економіст, дипломат і політик.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Вивчав економіку в Сеульському національному та Гарвардському університетах. Від 1970 року працював у Національній податковій службі. 1982 року отримав посаду в міністерстві торгівлі, промисловості й енергетики.

Від 1997 до 1998 року очолював Патентне управління Республіки Корея, а від 1998 до лютого 2001 року був міністром торгівлі. Після того Хана призначили на посаду постійного представника Південної Кореї в ОЕСР. 2003 року він зайняв пост директора Корейського інституту промислової економіки й торгівлі.

Від березня 2005 до липня 2006 року обіймав посаду віцепрем'єра та міністра фінансів в уряді Лі Хе Чхана. Після того був призначений радником президента Но Му Хьона з економічних питань. З 14 березня до 19 квітня 2006 року виконував обов'язки прем'єр-міністра країни. У квітні 2007 року очолив Уряд Республіки Корея[2].

Після виходу у відставку, від 2009 до 2013 року був послом Південної Кореї в США[3]. Повернувшись на батьківщину, у 2012—2015 роках був головою Корейської міжнародної торгової асоціації[4].

Хан обіймав викладацькі посади в університетах Хонгік та Університеті Данкук, перш ніж обраний президент Юн Сок Йоль висунув його на посаду прем'єр-міністра у квітні 2022 року[5][6]. Під час слухань із затвердження на посаду Хан Док Су заявив, що стабілізація економіки буде його головним пріоритетом на посаді[7]. У травні 2022 року Хан був втретє обраний парламентом на посаду прем'єр-міністра у віці 72 років, ставши найстаршою людиною, яка обійняла цю посаду в історії країни[8]. «Демократична партія», яка мала більшість місць у Національних зборах, та «Партія справедливості» бойкотували його затвердження[9].

Хан Док Су з міністром закордонних справ Австрії Александером Шалленбергом в жовтні 2022 року

21 вересня 2023 року Національні збори більшістю зі 175 голосів затвердили пропозицію опозиції про відставку Хан Док Су з посади прем'єр-міністра через його невідповідність займаній посаді. Це стало першим в історії країни успішним голосуванням за відставку прем’єр-міністра. Однак президент не ухвалив рішення законодавців[10].

У лютому 2024 року, після того, як було представлено урядовий план щодо збільшення прийому абітурієнтів до медичних вузів, тисячі лікарів припинили роботу на знак протесту, заявивши, що це погіршить якість обслуговування. Протест призвів до значних затримок хірургічних процедур та медичного лікування. Хан наказав вжити надзвичайних заходів для боротьби з кризою, таких як використання телемедицини, збільшення кількості операцій у державних лікарнях та відкриття військових клінік[11]. 22 лютого Хан оголосив, що рівень небезпеки для здоров'я в країні буде підвищений до «серйозного» під час наради щодо боротьби зі стихійними лихами[12][13]. Через кілька днів Хан оголосив, що уряд направить військових і місцевих лікарів для боротьби з надзвичайною ситуацією, що триває[14].

10 квітня 2024 року Хан Док Су подав у відставку після поразки правлячої партії «Сила народу» на парламентських виборах у 2024 році, але відставку так і не було прийнято президентом[15].

Перед оголошенням 3 грудня 2024 року президентом Юн Сок Йолем військового стану приблизно о 22:17 відбулося п'ятихвилинне засідання кабінету міністрів, на якому, за словами прем'єр-міністра Хан Док Су, ніхто не погодився з ідеєю Юна[16]. "Корея таймс" повідомляла, що прем'єр-міністр Хан Док Су був фактично відсторонений від ухвалення рішення[17]. Близько 2:30 ночі 4 грудня прем'єр-міністр Хан Док Су рекомендував президенту наслідувати рішення Національних зборів і скасувати військовий стан[18]. У ході розслідування обставин запровадження військового стану Хан Док Су був допитаний поліцією і опитаний парламентом[16][19]. На зустрічі 4 грудня прем'єр-міністра Хана та лідера «Сили народу» Хан Дон Хуна з президентом Юном останній заявив політикам, що вважає свої дії законними[20].

Після невдалої спроби імпічменту Юна 7 грудня, прем'єр-міністр Хан і лідер правлячої партії «Сила народу» Хан Дон Хун 8 грудня запропонували громадськості план, у якому президент Юн формально залишається на посаді, які спільно фактично виконували його обов'язки[21]. Однак цей план піддався широкій критиці, а опозиція назвала його антиконституційним і закликала правлячу партію голосувати наступного разу за імпічмент[22].

14 грудня 2024 року в результаті успішного імпічменту президенту Юн Сок Йолю, прийняв на себе виконання обов'язків президента країни[23]. Після вступу Хана на посаду між двома провідними партіями країни «Силою народу» та «Демократичною партією» розгорілася суперечка, хто має вважатися правлячою силою, оскільки Хан Док Су є незалежним. Лідер «Демократичної партії» Лі Чже Мьон запропонував сформувати консультативний орган між парламентом та урядом для стабілізації державних справ, проте лідер парламентської фракції «Сили народу» Квон Сон Дон відхилив пропозицію, заявивши: «„Сила народу“ як і раніше є правлячою партією», незважаючи на меншість у парламенті та усунення президента»[24][25]. На зустрічі зі спікером Національних зборів У Вон Сіком, виконуючий обов'язки президента Хан заявив, що уряд буде приймати рішення на основі Конституції та законів. Спікер У ж закликав спільно працювати над створенням та функціонуванням національного консультативного органу з політики[25]. Важливим предметом розбіжностей між правлячою та опозиційною партіями є потенційне застосування Ханом президентського вето щодо шести спірних законопроектів. Зокрема законів про управління зерном, про розслідування спеціальними прокурорами запровадження військового стану та про розслідування щодо правопорушень першої леді Кім Кон Хі[26]. 19 грудня він наклав вето на шість спірних законопроектів. Ця пропозиція була схвалена на позачерговому засіданні Кабінету міністрів, яке Хан провів раніше того ж дня[27].

27 грудня 2024 року Хан був підданий імпічменту всіма 192 присутніми депутатами парламенту. Хан Док Су став першим в історії виконувачем обов'язків президента Республіки Корея, якому було оголошено імпічмент. 24 березня 2025 року Конституційний суд відхилив імпічмент Хана 5 голосами проти 1, після чого він повернувся до виконання обов'язків президента та прем'єр-міністра[28].

Повернувшись до виконання обов'язків президента, Хан пообіцяв забезпечити стабільне управління і захищати інтереси країни в умовах торговельної війни, нав'язаної Сполученими Штатами, одночасно закликаючи до національної єдності на тлі імпічменту Юн Сок Йоля[29]. Однією з його перших дій щодо повернення на посаду став нагляд за реагуванням на лісовими пожежами, які він назвав найстрашнішими в історії країни[30].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Davos 2014 Participant List
  2. ↑ S. Korean president nominates new PM. People's Daily Online (англ.) . Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.
  3. ↑ AllGov - Officials. www.allgov.com (англ.) . Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 5 вересня 2020.
  4. ↑ KITA.ORG. www.kita.org (англ.) . Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.
  5. ↑ Han Duck-soo nominated as prime minister. Архів оригіналу за 22 лютого 2024. Процитовано 19 квітня 2024.
  6. ↑ S. Korea’s incoming president nominates his prime minister. Архів оригіналу за 22 лютого 2024. Процитовано 19 квітня 2024.
  7. ↑ Yoon appoints Han as prime minister after parliamentary confirmation. Архів оригіналу за 22 лютого 2024. Процитовано 19 квітня 2024.
  8. ↑ Han Duck-soo appointed prime minister after rocky confirmation process. Архів оригіналу за 21 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  9. ↑ Han Duck-soo appointed prime minister after rocky confirmation proc. Архів оригіналу за 21 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  10. ↑ Національні збори РК затвердили відставку Хан Док Су. Архів оригіналу за 21 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  11. ↑ South Korea trainee doctors walk out in protest against reforms. Архів оригіналу за 22 квітня 2024. Процитовано 19 квітня 2024.
  12. ↑ South Korea health alert raised to ‘severe’ over doctors walkout. Архів оригіналу за 30 березня 2024. Процитовано 19 квітня 2024.
  13. ↑ South Korea health alert raised to 'severe' amid doctor walkout. Архів оригіналу за 22 квітня 2024. Процитовано 19 квітня 2024.
  14. ↑ South Korea to send military doctors to hospitals amid doctors' protest. Архів оригіналу за 11 березня 2024. Процитовано 19 квітня 2024.
  15. ↑ Yoon's aides, PM offer to resign over election defeat. Архів оригіналу за 19 квітня 2024. Процитовано 19 квітня 2024.
  16. ↑ а б Cabinet members didn't support martial law in meeting: justice minister
  17. ↑ PM Han overlooked as defense minister bypasses him on martial law declaration
  18. ↑ 국회 장악 실패 후 군수뇌부와 '비밀회의'‥윤석열 '제2 계엄' 노렸나?
  19. ↑ Police Summon Prime Minister, Other Ministers for Questioning
  20. ↑ Yoon defends martial law decision, rejects calls to step down
  21. ↑ Opposition brands ruling party’s plan to fill in for Yoon unconstitutional
  22. ↑ Speaker denounces joint statement as unconstitutional, urges bipartisan talks
  23. ↑ Yoon's impeachment raises concerns over military leadership, readiness against N. Korean threats
  24. ↑ Opposition chief proposes parliamentary-gov't consultative body on stabilizing state affairs
  25. ↑ а б Korea to face months of leadership vacuum after impeachment of President Yoon Suk Yeol
  26. ↑ Rival parties at odds over role of acting president
  27. ↑ Acting President Han vetoes 6 contentious bills passed by opposition
  28. ↑ У Південній Кореї суд скасував імпічмент прем’єра. Укрінформ (укр.). 24 березня 2025. Процитовано 19 квітня 2025.
  29. ↑ Acting President Han vows to address urgent issues after reinstatement
  30. ↑ At least 24 dead in South Korea's 'worst ever fires'

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хан_Док_Су&oldid=45148040