Хан ван Меєгерен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ган ван Меєгерен
нід. Henricus Antonius van Meegeren
VanMeegeren1945.jpg
Ім'я при народженні Генрікус Антоніус ван Меєгерен
Дата народження 10 жовтня 1889(1889-10-10)
Місце народження Девентер, Нідерланди
Дата смерті 30 грудня 1947(1947-12-30) (58 років)
Місце смерті Амстердам, Нідерланди
гострий інфаркт міокарда
Національність голланедць
Громадянство Flag of the Netherlands.svg Нідерланди
Жанр живопис
Навчання Делфтський університет
Твори Q18607933?, Q18607941? і Q18607948?
Сайт meegeren.net
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Генрікус Антоніус ван Меєгерен (Ган ван Меєгерен[1]; нід. Henricus Antonius van Meegeren; *10 жовтня 1889(18891010), Девентер30 грудня 1947, Амстердам, Нідерланди) — нідерландський живописець, портретист, один з найвідоміших фальсифікаторів XX століття, що прославився підробкою картин Вермеєра Делфтського та Пітера де Гоха. За оцінками, ван Меєгерен обдурив покупців, серед яких був і уряд Нідерландів, на суму, еквівалентну понад 30 млн. доларів в сьогоднішніх грошах. Визнання ван Меєгерена фальсифікатором набуло широкого розголосу в світі мистецтва. Він набув слави «людини, яка обманула Герінга».[2]

В дитинстві ван Меєгерен захоплювався картинами епохи Золотого Століття Голандії і мріяв стати художником. Коли мистецтвознавці розкритикували його роботи, він відчув, що вони знищили його кар'єру. Тому, щоб довести свій талант, він вирішив зайнятись підробкою картин найвідоміших художників світу, зокрема Франса Галса, Пітера де Гоха, Герарда тер Борха та Яна Вермеєра. Ван Меєгерен настільки добре відтворював стилі та кольори художників, що найкращі мистецтвознавці та експерти того часу визнавали його роботи за справжні. Найвідомішою підробкою Гана стала «Вечеря в Еммаусі», створена в 1937 році, коли він мешкав на півдні Франції. Ця картина була визнана рядом провідних світових експертів як найкращий твір Вермеєра.

Під час Другої світової війни багаті голландці, бажаючи запобігти розпродажу голландського мистецтва Адольфу Гітлеру та нацистам, скупляли підробки Ван Меєгерена. Тим не менше, підроблений „Вермеєр“, картина «Христос і судді» опинилася в розпорядженні рейхсмаршала Германа Герінга[3]. Після закінчення війни підробка була виявлена серед майна Герінга, що стало приводом для арешту ван Меєгерена. 29 травня 1945 він був заарештований як співавтор, оскільки слідчі вважали, що він продавав нідерландські культурні цінності нацистам. За це йому загрожувало покарання у вигляді смертної кари, тому ван Меєгерен зізнався у підробці. Судовий процес, хоча й тривав недовго, проте набув широкого розголосу. 12 листопада 1947 було оголошено вирок — ван Меєрген був визнаний винним у фальсифікації і шахрайстві та був засуджений до скромного покарання: ув'язнення терміном на один рік. Проте сісти у в'язницю йому не судилось: Ган переніс серцевий напад і помер 30 грудня 1947 року.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Ган ван Меєгерен був третьою дитиною з п'яти у сім'ї викладача англійської мови та історії Делфтського педагогічного училища Генрісіуса та Августини.[4] У школі Меєгерен захопився малювання, де його вчителем був Бартус Кортелінг — талановитий майстер живопису, який, проте, не користувався популярністю. Він привив молодому учневі любов до мистецтва, яке обмежувалось періодом до кінця XVII століття, коли художники ще самотужки виготовляли фарби. Батько ван Меєгерена не підтримував таку пристрасть сина, оскільки хотів дати йому належну освіту. Зрештою, вони прийшли до компромісу: Ган вирішив вступити до Делфтського технічного університету на курс архітектури.

Юність[ред.ред. код]

Будівля яхт-клубу (зліва, прибудована до існуючої башти міських укріплень), запроектована ван Меєгереном під час навчання у Делфтському університеті

Навчання в університеті ван Меєгерен суміщує з відвідуванням школи витончених мистецтв. Літні канікули він проводить у свого учителя Кортелінга. В цей період остаточно формується стиль ван Меєгерена як художника. Влітку 2011 року, після закінчення четвертого курсу, він знайомиться з Анною де Вогт. Весною наступного року вони одружуються, незважаючи на заперечення батька молодого, оскільки молода була вже на той момент вагітна. Подружжя переїжджає мешкати у Рейсвейк, до бабусі Анни.

Кар'єра[ред.ред. код]

В таких умовах ван Меєгерен, а йому на той момент виповнилось 23 роки, починає продавати перші картини. Ціни за перші роботи невисокі, але Ган, підтримуваний дружиною, замислюється над тим, щоб стати професійним художником. 23 серпня 1912 року, у Рейсвейку, у ван Меєгерена народжується син Жак, майбутній художник.

У Гана стає залишається все менше часу для навчання. У Делфті раз у п'ять років проводиться конкурс серед художників, переможець якого окрім грошової винагороди отримує популярність та визнання. Ван Меєгерен вирішує спробувати. Для участі у конкурсі він вирішує написати картину аквареллю. Сюжетом для полотна служить інтер'єр церкви Сен-Лоран в Роттердамі. Робота над аквареллю займає практично увесь час, тому ван Меєгерен провалює випускні іспити в університеті. Батько позичає йому гроші для закінчення навчання.

На конкурсі «Інтер'єр церкви Сен-Лоран» займає перше місце, а сам художник отримує премію у 1000 гульденів[5]. Ган ван Меєгерен стає місцевою знаменитістю. Він дорого продає свій витвір, а також інші картини, які зросли в ціні. Ван Меєгерен остаточно вирішує стати художником та залишає навчання в університеті. Проте він прагне забезпечити собі стабільне положення в суспільстві, для чого вступає в академію витончених мистецтв в Гаазі. 4 квітня 1914 року він отримає звання майстра мистецтв. На той момент йому виповнилось 25 років. Розпочинається Перша світова війна.

Ван Меєгерену запропонували роботу в академії — посаду помічника професора Гіпса. Тут він отримував скромну платню у вигляді 75 гульденів на місяць, проте мав час для творчих пошуків. У березні 1915 року у нього народилась друга дитина — донька Пауліна.

Перша виставка робіт Гана пройшла в Гаазі з квітня по травень 1917 року. У грудні 1919 року він був обраний до клубу «Haagse Kunstkring» — ексклюзивного середовища письменників та художників, які зустрічалися один раз на тиждень на території Ріддерзалу. У своїй студії в Гаазі, розташованій навпроти Королівського палацу Гейс-тен-Бос, ван Меєгерен часто замальовував ручних косуль, що належали принцесі Юліані. Він зробив багато начерків та замальовок із оленя, а у 1921 році написав «Hertje», яка стала дуже популярною в Нідерландах.

У цей період він часто робив поїздки до Бельгії, Франції, Італії та Англії, де придбав собі ім'я як талановитий портретист. Він заробляв великі гонорари, малюючи портрети англійських і американських світських людей, які проводили свої зимові канікули на Лазурному узбережжі.

На думку дослідників, невірність ван Меєгерена стала причиною для розпаду їхнього шлюбу з Анною де Воогт; вони розлучилися 19 липня 1923 року. Анна разом з дітьми переїхала до Парижа, де, час від часу, їх навідував ван Меєгерен. У 1928 році він був знову одружився, у Верденіі, з актрисою Джоанною Терезією Орлеманс, також відомою за сценічним ім'ям Джо ван Валравен, з якою жив ​​протягом наступних трьох років. Джо раніше була одруженою з мистецтвознавцем та журналістом Карелом де Буром, доньку від шлюбу з яким, Віолу, вона забрала в будинок ван Меєгерена.

Підробки[ред.ред. код]

Вілла «Весна» на Лазурному узбережжі Франції, в якій проживав ван Меєгерен у 1932-1938 роках та де була написана картина «Христос в Еммаусі»

Першою підробкою ван Меєгерена стала власна ж картина «Інтер'єр церкви Сен-Лоран», яку він намагався продати іноземцю-колекціонеру, видавши за оригінальну. Художник просив за неї 1000 гульденів, проте його дружина переконала сказати покупцю правду, що це лише копія картини. Клієнт, дізнавшись про це, заплатив за полотно у 20 разів менше. Це, можливо, спонукало ван Меєгерена до написання картин-підробок.

Першими серйозними підробками ван Меєгерена стали дві картини Франса Галса, написані 1923 року. Відомий колекціонер Хофштеде де Грот (C.Hofstede de Groot) спочатку придбав одне полотно, а згодом, після позитивних рекомендацій власника аукціонного дому Fred.Muller&Co, і друге. Проте, він вирішив перевірити автентичність останньої. Експертиза показала численні недоліки: при її створенні були використані сучасні барвники, склад клею не відповідав справжньому. Оскільки картини були продані через посередників, ім'я ван Меєгерена при викритті підробок згадане не було.[6]

Наступна робота стала справді грандіозною. Коли відомі тогочасні критики звинуватили ван Меєгерена у ретроградстві, реакціонерстві та бездарності, здатному лише наслідувати старих художників, він вирішив їм помститись. Для цього він обрав творчість Яна Вермеєра, оскільки той був його улюбленим художником. На вибір вплинуло також те, що творчість Вермеєра є недостатньо досліджена і по сьогодні. Більшість картин Яна написані у приміщеннях, де фоном служить лише 5 приміщень (орієнтовно, кімнати його будинку). Майже на всіх його роботах зображені прості люди: селяни, швачки, солдати, тощо. «Неканонічних» сюжети всього три: «Свята Пракседа», «Діана і німфи» та «Христос в будинку Марфи та Марії». На початку XX століття у знавців побутувала думка, що Вермеєр свого часу їздив до Італії, де зміг бачити полотна епохи Відродження, написані яскравими фарбами, оскільки такі насичені кольори можна зустріти на його картинах.

Склавши це все разом та враховуючи попередій невдалий досвід, ван Меєгерен вирішив створити картину про явлення воскреслого Ісуса двом учням в Еммаусі. Робота над картиною тривала довгих чотири роки. Ган врахував усі деталі. Для того, щоб отримати чорний колір він використовував сажу від спалювання виноградної лози. Для висушування фарб він власноруч змайстрував електросушарку. У 1932 році робота була завершена — на світ з'явився «Христос в Еммаусі».

Для того, щоб легалізувати роботу, ван Меєгерен вигадав цікаву історію. Оскільки сам він не міг звернутись до мистецтвознавців (вдразу здогадались би про підробку), то попросив про допомоги доктора Бона, відового адвоката та колекціонера живопису. Він розповів йому цікаву історію про якусь Маврику, останню представницю старовинного голландського роду, яка прагнула продати частину картин з сімейної колекції. Серед цих картин Ган нібито і виявив «Христа в Еммаусі» і визнав, що це, можливо, полотно Вермеєра. Але оскільки сам він в силу давньої ворожнечі звернутися до Бредіуса (директора Мауріцгейсу) за експертизою не може, то просить Бона про сприяння. Від такої привабливої ​​пропозиції важко було відмовитися, і доктор Бон представив картину на суд 83-річного мистецтвознавця. Експертиза тривала дві доби — Бредіус оглянув полотно, раму, навіть цвяхи, якими полотно було прибите до підрамника, не говорячи про фарби. Підсумком стала видача відповідного сертифікати про справжність картини. Невдовзі картину виставили на експозицію в Мауріцгейсі. Ван Меєгерен прийшов на цю виставку, став перед картиною та заявив, що це підробка. Очевидно, що йому ніхто не повірив. На продажі картини музею він зміг заробити майже 350 тис. гульденів. На виручені кошти він придбав собі віллу «Літо» на Лазурному узбережжі.

Наступною підробкою стала картина «Інтер'єр з пьющими» роботи нібито де Гоха, потім «Голова Христа» та «Тайна вечеря» роботи Вермеєра. За ці три полотна він отримав орієнтовно 1,8 млн. гульденів.

Останньою підробкою для ван Меєгерена стала картина «Омовіння ніг», яка стала найменш якісною в технічному плані. Незважаючи на це, картину придбав найбільший нідерландський музей — Рейксмузей в Амстердамі.

Загалом він створив щонайменше 6 полотен «Вермеєра» та 2 «Пітера де Гоха».

Арешт[ред.ред. код]

В кінці травня 1945 року в будинок Меєгерена в Амстердамі завітали працівники державної служби безпеки, які перевіряли, як «Христос і блудниця» потрапили до Германа Герінга. Вони і не здогадувались, що картина сфальсифікована, просто прагнули знайти її справжнього власника, а Ган проходив у ланцюжку перепродажів як один із перекупників. Він не зміг вигадати нічого кращого, як те, що картину йому доручили продати представники одного знатного італійського сімейства.

«Христос і блудниця» були виявлені разом з іншими роботами старих майстрів в одній з соляних шахт Альт-Аусзеє в Австрії, де Герінг ховав свої скарби. В тому, що це робота Вермеєра ніхто не сумнівався, тому 29 травня 1945 року Ган ван Меєгерен він був заарештований за співробітництво з окупантами. Через півтора місяці після затримання, художник зізнався у тому, що ця картина є підробкою, а він — її автор. Це викликало великий резонанс у суспільстві, спочатку навіть деякі експерти почали вважати ван Меєгерена автором усіх картин Вермеєра. Для підтвердження своїх слів, Ган запропонував намалювати нову картину на будь-яку тему. Слідчі дозволили ван Меєгерену працювати над полотном дома в присутності двох поліцейських. Сюжет картини став епізод «Ісус з учнями». Враховуючи стан художника, результат виявився не зовсім переконливим. Остаточним доказом став виявлений на віллі «Літо» шматок підрамника, який був використаний під час роботи над «Христом в Еммаусі» — збіглися не лише вікові кільця деревини, але й ходи жучка-деревоточця.

Суд[ред.ред. код]

Судовий процес над Ганом ван Меєгереном розпочався 29 жовтня 1947 року. Прокурор визнав, що підробкою картин художник зайнявся з кори́стних мотивів, а не з мотивів визнання його таланту, оскільки він сам не признався про підробку. Максимальний термін, який йому загрожував — 4 роки, проте, враховуючи стан підозрюваного, прокурор запропонував зменшити його вдвічі. Натомість адвокат ван Меєгерена стверджував, що з юридичної точки зору ніякого шахрайства при продажі не було, оскільки рішення про приналежність картини Вермеєру виносили експерти, а сам його підзахисний нічого такого не стверджував і до покупки нікого не підбивав. І експерти, і покупці діяли виключно з доброї волі.

Вирок був озвучений 12 листопада. Суд визнав ван Меєгерена винним та встановив йму покарання у вигляді одного року позбавлення волі. Художник рішення не оскаржував, натомість подав клопотання про помилування королеві. Відповіді він так і не дочекався — 30 грудня 1947 року ван Меєгерен помер у лікарні від серцевого нападу. Як і його кумир — Вермеєр Делфтський.

Насліддя[ред.ред. код]

Колекція пігментів ван Меєгерена, що експонується у музеї Бойманса.
  • Підробки ван Меєгерена після його смерті знищені не були. Вони збурігаються у музеях та іноді експонуються. «Христос і блудниця» з колекції Герінга зберігається у музеї Бойманса в одному залі з картинами Пікассо.
  • Афера ван Меегерена стала предметом декількох пригодницьких романів;
  • Художник на ім'я ван Меегерен фігурує у фільмі Пітера Гріневея «Зет і два нулі» (1985).
  • ван Меєгерен згаданий у фільмі «Як украсти мільйон» (1966) в сцені, наступній за підписанням контракту на страховку Венери Челліні.
  • «Подвійне життя Вермеєра» Луїджі Гуарньері.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Оскільки ван Меєгерен підробляв картини, написані на 3 століття раніше, йому доводилось використовувати інноваційні рішення. Зокрема, для утворення на полотні кракелюрів, тонких тріщин фарби, що вказують на вік картини, він протягом двох годин висушував картину в спеціально збудованій пічці при температурі 105°C.[7]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мельник, О. Помства Фальсифікатора [Текст] : Ган ван Меєгерен / О. Мельник // Щотижня. - 2017. - N 4(25 січ.). - С. 6
  2. The fake Vermeers of Van Meegeren. boijmans.nl (англ.). Музей Бойманс ван Бенінгена. Процитовано 01.10.2014. 
  3. Анастасія Буцко, Аніта Грабська (28.11.2014). Королі підробок та їхні розвінчані шедеври. dw.de. Deutsche Welle. Процитовано 04.12.2014. 
  4. Шеві, Джон (1991). Справа ван Меєгерена. 
  5. Парашутов (02.10.2009). ВЕРМЕЕР И ВАН МЕЕГЕРЕН. ВЕЛИЧАЙШАЯ ФАЛЬСИФИКАЦИЯ ХХ ВЕКА. ГЕНИЙ ИЛИ ЗЛОДЕЙ?. liveinternet.ru (рос.). Процитовано 30.09.2014. 
  6. MEEGEREN, Henricus Antonius van (1889-1947). http://resources.huygens.knaw.nl (нід.). 12.11.2013. Процитовано 01.10.2014. 
  7. За одну подделку фашисты вернули 200 подлинников. segodnya.ua (рос.). Сегодня (газета, Україна). 12.12.2001. Процитовано 01.10.2014.  Текст «газета «Сегодня»» проігноровано (довідка)

Посилання[ред.ред. код]