Харакоз Володимир Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Харакоз
Харакоз Володимир Вікторович
Народження 20 січня 1949(1949-01-20) (75 років)
Жданов, Сталінська область
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Навчання Естонська академія мистецтв
Діяльність художник
Член Національна спілка художників України
Звання
Заслужений художник України
Заслужений художник України

Володи́мир Ві́кторович Харако́з (20 січня 1949, м. Жданов, нині Маріуполь) — український живописець і графік. Член Національної спілки художників України (1992). Заслужений художник України (2019). Активіст грецького національного руху.

З життєпису[ред. | ред. код]

Початкову художню освіту здобув в Івановському художньому училищі, яке закінчив 1975 року.

У 1983 році закінчив Естонський державний художній інститут (сучасна Естонська академія мистецтв); педагоги з фаху — Велло Асі (Vello Asi), Ауло Падар (Aulo Padar).

Один з організаторів творчого об'єднання художників «Маріуполь-87»[1].

Від 1992 року — член Національної Спілки художників України.

На 1-му Всеукраїнському фестивалі мистецтв «Меморіал А. І. Куїнджі» (Маріуполь, 2007) посів друге місце.

Активіст грецького національного руху, стояв у витоків створення Маріупольського товариства греків. Автор емблеми Міжнародного фестивалю грецької пісні імені Тамари Каци, макета почесної грамоти Федерації грецьких товариств України та свідоцтва учасників Всеукраїнської олімпіади школярів з новогрецької мови, історії, культури Греції і греков. Брав активну участь в оформленні сценічних майданчиків Всеукраїнського фестивалю грецької культури Мега-Йорти[2].

Роботи Володимира Харакоза виставлялися на фестивалі «Боспорські Агони» (2008). 2009 року відбулася його персональна виставка в Маріупольському міському центрі сучасного мистецтва і культури ім. Куїнджі.

2011 року художник став лауреатом Міжнародного Академічного Рейтингу «Золота Фортуна» в номінації «За духовне відродження міста»[2].

Дипломант Всеукраїнської трієнале живопису (2013) й графіки (2015)[3].

Представник маріупольського об'єднання художників «ХарБарБонд» (Володимир Харакоз, Сергій Баранник та Олександр Бондаренко). У лютому — березні 2015 року в Маріуполі відбулася їх спільна виставка абстрактного живопису. Художники також ініціювали проведення першої в історії НСХУ Всеукраїнської виставки абстрактного живопису в Києві (2015).

В жовтні 2016 року персональна виставка Володимира Харакоза була відкрита в галереї «АВС-арт» (Київ)[4].

2019 року в художньому музеї ім. А. І.  Куїнджі відбулася персональна виставка картин художника «Між каноном та свободою», присвячена ювілею автора[5].

В серпні 2021 року персональна виставка Володимира Харакоза була організована в Сумах[6].

Роботи експонувалися на міських, обласних, всеукраїнських виставках та за кордоном[7]. Картини знаходяться в музеях та приватних колекціях в Греції, Італії, Канаді, США, Україні, Фінляндії, Франції.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • «Дійство на площині» (1992);
  • «Слова» (1998);
  • «Меланхолія» (2000).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Щербак, Маргарита (24 квітня 2020). Які вони — сучасні художники Маріуполя?. Процитовано 12 квітня 2022. 
  2. а б Владимир Харакоз — лауреат рейтинга «Золотая Фортуна» // Эллины Украины. — 2011. — май. — С. 16 : фот.
  3. Галерея АВС-арт. Харакоз Володимир Вікторович. Процитовано 12 квітня 2022. 
  4. Стрельцова, Марина (2016). Володимир Харакоз. Малярство. Процитовано 12 квітня 2022. 
  5. Виставка Володимира Харакоза «Між каноном та свободою». Мы Так Видим. 16 січня 2019. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 12 квітня 2022. 
  6. Калиниченко В. Выбор: свобода или комфорт? : В выставочном зале Союза художников — экспозиция живописи Владимира Харакоза / Владимир Калиниченко // Ваш шанс (Сумы). — 2021. — № 32 (11—18 авг.). — С. 15А: фот. (рос.)
  7. Гнатишин О. Маріупольці у КаунасіЛитві реалізовано мистецький проєкт «Митці Маріуполя»] / Оксана Гнатишин // Образотворче мистецтво. — 2017. — № 2. — С. 11.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]