Харакоз Наталія Георгіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Харакоз.
Харакоз Наталія Георгіївна
Народилася 13 липня 1935(1935-07-13)
Маріуполь, Українська СРР, СРСР
Померла 29 березня 2022(2022-03-29) (86 років)
Маріуполь, Донецька область, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність письменниця, журналістка, громадська діячка
Членство Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди
медаль «Ветеран праці»

Наталія Георгіївна Харакоз (13 липня 1935, Маріуполь — 29 березня 2022, Маріуполь[1][2]) — письменниця, журналістка, громадська діячка грецького походження. Член Національної спілки журналістів України (1971). Перша в історії Маріуполя жінка, яка стала членом Національної спілки письменників України (1998).

Життєпис[ред. | ред. код]

Наталія Харакоз народилася 13 липня 1935 року в грецькій родині. Після переселення з Криму її предки мешкали у Маріуполі та селах Приазов'я. Батьки Наталії Георгіївни — учасники Другої світової війни.

1953 року закінчила середню школу, навчалася в Ждановському металургійному інституті, працювала конструктором на заводі.

З 1965 року почала відвідувати літературне об'єднання «Азов'є» при газеті «Приазовский рабочий». З 1967 року — літературний співробітник цієї газети. Від 1971 року — член Спілки журналістів України.

Брала активну участь у громадському житті Маріуполя. Член Маріупольського товариства греків. Була однією з ініціаторів створення літературного музею в бібліотеці ім. В. Г. Короленка, творчого об'єднання народних умільців і художників «Натхнення», член міського товариства греків, член журі всеукраїнських олімпіад школярів, що проводяться Федерацією грецьких товариств України, член міської жіночої ради, організаторка жіночого клубу Жовтневого району «Мрія»[3].

Загинула під час російського військового вторгнення в Україну внаслідок штурму росіянами Маріуполя весною 2022 року[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Авторка прозових творів (повісті, оповідання, ліричні новели, мініатюри).

Перша в Маріуполі жінка, яка стала членом Національної спілки письменників України (1998).

Укладачка збірок віршів та прози «Мариуполь в созвездии Лиры», «Моя Эллада —Украина», «Мы — из Азовья», постійний автор альманахів та збірок «Пирнэшу астру» («Ранкова зірка»), «Город Марии», «Склянки часу» (Канів) та інш.

З 2001 року — керівник літературного об'єднання «Азов'є».

Особливе місце у творчості займає грецька тематика. Окремі її твори написані грецькою мовою.

Твори Наталії Харакоз публікувалися у виданнях різних міст України (Маріуполь, Донецьк, Київ) та зарубіжних країн: Росії, Грузії, США, Греції.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджена Золотою медаллю, Почесним знаком та Спеціальним знаком Національної спілки журналістів України, дипломами фестивалів «Книга і преса Маріуполя»[4].

Твори[ред. | ред. код]

  • «Живые нити» (1989)
  • «Мариупольские элегии» (1997)
  • «Колокол сердца» (1999)
  • «Подарить звезду» (2002)
  • «Стихотворения. Миниатюры» (2004)
  • «Храни столетья миг» (2005)
  • «Родные берега» (2008)
  • «Клад человека» (в збірці «Откровения», 2009)
  • «Герои жизни и экрана» (2013)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б У Маріуполі загинула журналістка і письменниця Наталя Харакоз. Письменники України. 2 травня 2022. Процитовано 14 травня 2022.
  2. ↑ Жук, Тетяна (27 ЖОВТНЯ 2022). Була похована у братській могилі. Онука маріупольської письменниці хоче випустити збірку у пам’ять про загиблу бабусю. Східний варіант.
  3. ↑ Бессонов, Павел (17 липня 2015). Поэзия и реалии жизни в творчестве Натальи Харакоз. Національна спілка журналістів України (рос.) . Архів оригіналу за 19 жовтня 2023. Процитовано 13 квітня 2022.
  4. ↑ Наталья Харакоз // Эллины Украины. — 2018. — янв. — С.12. — (рос.).
  5. ↑ Наталія Харакоз. Зачарована Азов'єм // Пирнэшу астру = Сабати йылдыз = Ранкова зірка: альманах. Вип. 5. — Донецьк : Донбас, 2002. — С. 77—78. — (румей., урум., укр., рос.). — ISBN 5-7740-0762-6.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Харакоз Наталья Георгиевна // Жизнеописание заслуженных греков Украины (1778—2014 гг.). Кн. 2. — Мариуполь, 2014. — С. 446—449 : портр. — (рос.) — ISBN 978-966-2572-78-0
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Харакоз_Наталія_Георгіївна&oldid=41879279