Хард-боп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Хард-боп — джазовий стиль, який розвинувся з бібопу і кул-джазу, увібравши в себе елементи соулу, церковної музики (госпел) і блюзу. Пік його популярності припав на 195060 роки XX століття.

В основному цей період у джазі асоціюється з такими особистостями, як Сонні Роллінз, Джон Колтрейн, Майлз Девіс, Арт Блейкі і Чарльз Мінгус.

Згодом послідовники бібопу і хард-бопу додали в нього ще трохи стилю у вигляді модального джазу, в якому гармонійність структури окремих частин стала ще більш вільною, але зазвичай виявлялося це тільки при грі акордами на фортепіано (в тому числі і на низьких тонах).

Завдяки цьому джазовому періоду інструменталісти отримали можливість імпровізувати з різними ладами гамми.

Історія[ред. | ред. код]

Приблизно в той же самий час, коли кул-джаз пустив коріння на Західному Березі США, джазові музиканти з Детройту, Філадельфії і Нью-Йорку почали розробляти більш тверді, важкі варіації старої формули бібопу, котрі отримали назву Хард-боп або Твердий бібоп. Близько нагадуючи традиційний бібоп у його агресивності і технічних вимогах, хардбоп 1950-х і 1960-х менше грунтувався на стандартних пісенних формах і став приділяти більше уваги елементам блюзу і ритмічного драйву. Запальне соло або майстерність імпровізації разом з сильним почуттям гармонії мали першорядну важливість для виконавців на духових інструментах, у секції ритму більш помітним стало участь барабанів і фортепіано, а бас надбав більш плинного, фанкового почуття.

У 1955 барабанщик Арт Блейкі і піаніст Горас Сільвер сформували ансамбль «Посланці Джазу» (The Jazz Messengers), найбільш впливову групу, котра працювала у стилі хардбоп. Цей септет постійно удосконалювався і розвивався, успішно працюючи аж до 1980х, виховав для джазу багатьох головних виконавців жанру, таких, як саксофоністи Генк Моблі, Вейн Шортер, Джонні Гріффін і Бренфорд Марсаліс, а також сурмачі Дональд Берд, Вуді Шоу, Вінтон Марсаліс і Лі Морган. Один з найбільших джазових хітів усіх часів, мелодія Лі Моргана 1963 — го року, «The Sidewinder» («Удар збоку») був виконаний, хоча і дещо спрощено, але безумовно у танцювальному стилі твердого бібопу.