Хариджити

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Хариджи́ти (від араб. خوارج‎ — виступати) — найраніше в ісламі релігійно-політичне угрупування, що утворилось в ході боротьби за владу між Алі і Муавією.

Розчарувавшись в Алі як у вожді, група колишніх соратників почала збройну боротьбу проти нього. Так було покладено початок хариджитському руху. В літературі хариджити згадуються і під іншими назвами: мухаккіма, шурат, марікуна. Надалі хариджитами називали всіх, хто виступав проти законних правителів.

З самого початку хариджити не були єдині ні в релігійних, ні в військово-політичних відношеннях. Джерела називають понад 20 хариджитських общин в різний час і різних краях Халіфату. Найзначиміші з них азракіти, ібадити і суфрити. Суперництво між ним ослаблювало хариджитський рух вцілому. Тим не менше могутні виступи хариджитів в Іраку, Ірані, Аравії, Північній Африці (де і понині збереглися общини ібадитів) тримали в постійній напрузі центральну владу.

Хариджити внесли великий вклад в розробку ісламської догматики. Вони виробили своє вчення про верховну владу, протиставивши її як сунітській теорії халіфату, так і шиїтській доктрині імамату. Вони визнавали безумовну виборність голови релігійної общини-держави, не придаючи ніякого значення походженню кандидата. Умовами правомочності претендента на владу в мусульманській общині-державі вони вважали слідування Корану і сунні, справедливе обходження з людьми і здатність із зброєю в руках виступати проти несправедливого правителя. Хариджити визнавали право за кожною общиною на вибрання свого імама-халіфа і на його усунення, вважали імамів тільки уповноваженими общини, якій належить суверенна влада.

В питаннях віри хариджити були поборниками неухильного виконання релігійних прописів. Виходячи з того, що істинна віра визначається вчинками, вони оголошували віровідступниками всіх, хто здійснив тяжкий гріх, і закликали вбивати їх.

Жорстокість і фанатизм хариджитів звужували соціальну базу їх руху, що в кінцевому підсумку привело до його поразки. В наш час[Коли?] хариджити представлені лише ібадитами в Омані і вдеяких районах Північної Африки.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Ислам. Словарь атеиста. Москва. Видавництво політичної літератури. 1988. стор. 235—236.(рос.)
  • Нофал Ф.О. Категория "вера" в классической исламской теологии. Историко-философские очерки/ отв. ред. Е.С. Петриковская. - Одесса, "Фенікс", 2016. - С. 18-25. (рос.)