Харитоненко Іван Герасимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харитоненко Іван Герасимович
рос. Ива́н Гера́симович Харито́ненко
Ivan Gerasimovich Haritonenko.jpg
Народився 25 вересня (7 жовтня) 1820
Нижня Сироватка, Верхньосироватська волость, Сумський повіт, Слобідсько-Українська губернія, Російська імперія
Помер 30 листопада (12 грудня) 1891 (71 рік)
Суми, Харківська губернія, Російська імперія
Поховання Петропавлівське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність бізнесмен
Діти Харитоненко Павло Іванович

Іва́н Гераси́мович Харито́ненко (7 жовтня 1822(18221007), с. Нижня Сироватка, Харківська губернія, Російська імперія (нині Сумщина, Україна) — 30 листопада 1891, Суми, Харківська губернія, Російська імперія) — український землевласник, промисловець-цукрозаводчик, філантроп і меценат з роду Харитоненків. Належав до найбагатших власників цукрових заводів в Україні, гол. в Сумському пов. 1890 — один з гол. чл. синдикату рафінадних цукрозаводчиків. Збудував і утримував дитячий притулок, будинок медфакультету і студентський гуртожиток Харківського університету, церкву в Нижній Сироватці тощо.

Передісторія[ред. | ред. код]

Маленьке повітове провінційне місто Суми, яке з 10 300 мешканців у 1850 виросло до 50 400 у 1915 своїм промисловим і культурним розвитком багато в чому завдячує діяльності торгового будинку «Харитоненко з сином». Більшість цукрових заводів Сумщини, які раніше належали окремим поміщикам, невдовзі після реформи 1861 року, перейшли в руки двох великих промисловців і цукрозаводчиків краю: Терещенка і Харитоненка. Засновником його був Іван Герасимович Харитоненко — особа неординарна, яка залишила в історії міста і в пам'яті його жителів значний слід.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Нижня Сироватка, Сумський повіт, Харківська губернія у багатодітній родині купця, військового обивателя Герасима Омеляновича. Був названий на честь померлого раніше у дитячому віці старшого брата Івана.[1]

Навчався в місцевій церковно-приходській школі, служив конторщиком у бакалійних лавках купців.

Предметом законної гордості торгового будинку «Харитоненко з сином» були ліси, де разом з вирубками проводилися лісокультурні роботи, існували лісорозсадники, вирубані площі засаджувалися цінними породами дерев.

Головна контора торгового будинку «Харитоненко з сином» знаходилася в Сумах. Контори були у Москві, Харкові, Томську, Владивостоці, Туреччині, Персії. Величезні багатства, нажиті за такий короткий строк, щедрість, благодійність Харитоненка та його спадкоємців сприяли процвітанню міста і повіту. У селі Кияниці, що на північ від Сум, побудував родинний палац (див. Палац Харитоненка).

Добродійність[ред. | ред. код]

На кошти родини Харитоненків засновано дитячий притулок для дівчат-сиріт, названий в народі «пансионом благородных девиц» за рівень освіти і виховання в ньому, селянський банк, гуртожиток для студентів Харківського університету, реальне училище, церкву в с. Нижня Сироватка, жіночу гімназію, Троїцький собор. Значні кошти виділялися для розширення будівлі Сумського окружного суду, богадєльні біля церкви на кладовищі. Перший бетонний міст у Сумах через річку Сумку був побудований на кошти П. І. Харитоненка у 1910 році, — якраз навпроти головної контори.

При Сумському реальному училищі була затверджена стипендія імені І. Г. Харитоненка.

Заснував в Сумах дитячу лікарню, виділив гроші для заснування кадетського корпусу. Крім цього були численні пожертвування навчальним закладам, духовенству для роздачі бідним, пенсії, стипендії.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Заслуги Харитоненка (старшого) у справах комерції, благодійництва гідно оцінені урядом і громадою м. Суми. Іван Герасимович мав чин дійсного статського радника, почесного громадянина м. Суми, почесного попечителя Сумського реального училища, був нагороджений орденами Св. Володимира — ІІІ ступеня і Св. Станіслава — І ступеня.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Магнат и сахарозаводчик Иван Харитоненко. Панорама (ru-RU). 2012-10-19. Процитовано 2017-11-08. 

Література[ред. | ред. код]