Перейти до вмісту

Харитон Юлій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Харитон.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Харитон.
Харитон Юлій Борисович
1924
Народився27 лютого 1904(1904-02-27)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 грудня 1996(1996-12-18) (92 роки)
Саров, Нижньогородська область, Росія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНоводівичий цвинтар[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьєвреї Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик, політик, фізико-хімік Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКембриджський університет (1928)
Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна (1925)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьтеоретична фізика, фізика[4] і фізична хімія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладФізико-технічний інститут ім. А. Ф. Йоффе РАН
Інститут хімічної фізики імені М. М. Семенова РАНd
Російський федеральний ядерний центр у Сарові[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Верховної ради СРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук і доктор філософії[6]
Науковий керівникЕрнест Резерфорд, Джеймс Чедвік
ВчителіСеменов Микола Миколайович і Йоффе Абрам Федорович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоРосійська академія наук[7]
Академія наук СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:першому розрахунку ланцюгової реакції поділу урану
БатькоХаритон Борис Йосиповичd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Харитон Юлій Борисович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ю́лій Бори́сович Харито́н (27 лютого 1904, Санкт-Петербург — 18 грудня 1996, Саров) — радянський і російський фізик-теоретик і фізикохімік, головний конструктор атомного проєкту, академік АН СРСР (1953) і РАН. Тричі Герой Соціалістичної Праці (29.10.1949; 08.12.1951; 04.01.1954). Депутат Верховної Ради СРСР 3—11-го скликань.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Ю.Харитон — син киянина Бориса Харитона, відомого єврейського журналіста, висланого 1922 року з радянської Росії з групою літераторів та філософів, котрі на переконання більшовицьких вождів мали антикомуністичні переконання. 1940 — Б. Харитон був арештований радянськими спецслужбами в інкорпорованій згідно пакту «Молотова—Ріббентропа» Латвії й загинув в таборах сталінського ГУЛАГу.

Ці трагічні родинні обставини не завадили талановитому науковцю Ю.Харитону досягти вершин в радянському істеблішменті — він став головним конструктором і науковим керівником атомно-водневого проекту СРСР.

З 1917 року — кур'єр у бібліотеці, в 1919—1921 роках — учень механіка ремонтних майстерень служби телеграфу в Петрограді.

З 1921 року працював науковим співробітником у Фізико-технічному інституті (Петроград (Ленінград)).

У 1925 році закінчив Ленінградський політехнічний інститут.

У 1926–1928 стажування у Кавендіській лабораторії, Кембридж, Англія. Під керівництвом Ернеста Резерфорда і Джеймса Чедвіка отримав ступінь доктора наук (D.Sc.,Doctor of Science), тема дисертації «Про підрахунок сцинтиляцій, що генерують альфа-частинки».

З 1931 по 1946 — керівник лабораторії вибуху в Інституті хімічної фізики, наукові роботи з детонації, теорії горіння і динаміки вибуху.

З 1935 доктор фізико-математичних наук (за сукупністю робіт).

В 1939–1941, Юлій Харитон і Яків Зельдович вперше здійснили розрахунок ланцюгової реакції поділу урану.

З 1946 року — головний конструктор і науковий керівник ядерного центру (Арзамас-16) в Сарові.

З 1946 — член-кореспондент, з 1953 — академік АН СРСР.

Член КПРС з 1956 року.

Похований на Новодівичому цвинтарі у Москві (9 ділянка).

Нагороди і премії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Харитон Юлий Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б https://old.bigenc.ru/physics/text/4730189
  3. ↑ http://moscow-tombs.ru/1996/1996.htm
  4. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ https://fas.org/pubs/_docs/making_the_russian_bomb.pdf
  6. ↑ http://www.biblioatom.ru/founders/khariton_yuliy_borisovich/
  7. ↑ http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-52594.ln-ru

Посилання

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Харитон Ю. Б., Шальников А. И. Механизм конденсации и образование коллоидов. — М.: ГТТИ, 1934. — 66 с. — 2 000 экз.
  • А. С. Боровик-Романов, В. Н. Кондратьев, М. П. Малков, М. С. Хайкин, Н. В. Заварицкий, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Александр Иосифович Шальников (К 60-летию со дня рождения) // Успехи физических наук. — 1965. — Т. 87. — № 9.
  • А. Ф. Андреев, А. С. Боровик-Романов, Н. В. Заварицкий, Я. Б. Зельдович, Э. И. Кандель, С. П. Капица, К. О. Кешишев, И. П. Крылов, А. Я. Паршин, Л. П. Питаевский, М. С. Хайкин, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Памяти Александра Иосифовича Шальникова // Успехи физических наук. — 1986. — Т. 151. — № 4. — С. 725—726.


науковець Це незавершена стаття про науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Харитон_Юлій_Борисович&oldid=41964332