Харитон Юлій Борисович

Харитон Юлій Борисович
	1924
Народився	27 лютого 1904; Санкт-Петербург
Помер	18 грудня 1996 (92 роки); Саров
Поховання	Новодівочий цвинтар
Громадянство; (підданство)	Російська імперія; СРСР; Росія
Діяльність	фізик
Alma mater	Кембриджський університет; Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет
Галузь	теоретична фізика
Заклад	Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН; Semenov Institute of Chemical Physics[d]; Російський федеральний ядерний центр у Сарові
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Ернест Резерфорд, Джеймс Чедвік
Член	Російська академія наук і Академія наук СРСР
Відомий завдяки:	першому розрахунку ланцюгової реакції поділу урану
Батько	Boris Osipovich Chariton[d]

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем |Харитон.

Ю́лій Бори́сович Харито́н (* 27 лютого 1904, Санкт-Петербург — † 18 грудня 1996, Саров) — фізик, головний конструктор атомного проекту, академік АН СРСР (1953).

З 1921 працював у Фізико-технічному інституті (Ленінград).

В 1926–1928 стажування у Кавендишській лабораторії, Кембридж, Англія. Під керівництвом Ернеста Резерфорда і Джеймса Чедвіка отримав ступінь доктора наук (D.Sc.,Doctor of Science), тема дисертації «Про підрахунок сцинтиляцій, що генерують альфа-частинки».

З 1931 по 1946 — керівник лабораторії вибуху в Інституті хімічної фізики, наукові роботи з детонації, теорії горіння і динаміки вибуху.

З 1935 доктор фізико-математичних наук (за сукупністю робіт).

В 1939–1941, Юлій Харитон і Яків Зельдович вперше здійснили розрахунок ланцюгової реакції поділу урану.

З 1946 Харитон — головний конструктор і науковий керівник ядерного центру (Арзамас-16) в Сарові.

З 1946 — член-кореспондент, з 1953 — академік АН СРСР.

Тричі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1951, 1954).

Лауреат Ленінської (1956) і трьох Сталінських премій (1949, 1951, 1953).

Золота медаль імені І. В. Курчатова (1974).

Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1982).

Депутат Верховної Ради СРСР.

Похований на Новодівичому цвинтарі у Москві (9 ділянка).

Посилання[ред. • ред. код]

Харитон Ю. Б., Шальников А. И. Механизм конденсации и образование коллоидов. — М.: ГТТИ, 1934. — 66 с. — 2 000 экз.
А. С. Боровик-Романов, В. Н. Кондратьев, М. П. Малков, М. С. Хайкин, Н. В. Заварицкий, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Александр Иосифович Шальников (К 60-летию со дня рождения) // Успехи физических наук. — 1965. — Т. 87. — № 9.
А. Ф. Андреев, А. С. Боровик-Романов, Н. В. Заварицкий, Я. Б. Зельдович, Э. И. Кандель, С. П. Капица, К. О. Кешишев, И. П. Крылов, А. Я. Паршин, Л. П. Питаевский, М. С. Хайкин, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Памяти Александра Иосифовича Шальникова // Успехи физических наук. — 1986. — Т. 151. — № 4. — С. 725–726.