Харкове (Прилуцький район)
| село Харкове | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район |  Прилуцький район
|
| Громада | Талалаївська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA74080190400038921 |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1932 |
| Населення | 379 |
| Площа | 0,547 км² |
| Густота населення | 692,87 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17270 |
| Телефонний код | +380 4634 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°43′05″ пн. ш. 33°07′09″ сх. д. / 50.71806° пн. ш. 33.11917° сх. д.Координати: 50°43′05″ пн. ш. 33°07′09″ сх. д. / 50.71806° пн. ш. 33.11917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
174 м[1] |
| Найближча залізнична станція | Талалаївка |
| Відстань до залізничної станції |
15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17270, село Харкове вул. Науменка, 42 |
| Карта | |
  Харкове | |
 Харкове | |
| Мапа | |
| |
Харкове́ — село в Чернігівській області України, входить до складу Талалаївської селищної громади. За адміністративним поділом до липня 2020 року село входило до Талалаївського району, а після укрупнення районів входить до Прилуцького району. Розташоване за 15 км від залізничної станції Талалаївки. Населення — 379 осіб, площа — 0,547 км².
Поблизу села є кургани II—I тисячолітть до н. е.
Історія[ред. | ред. код]
На мапі 1869 року є як хутір без назви[2]
Село вперше згадується під 1886 роком[3]. На той час воно входило до складу Березівської волості 2-го стану Прилуцького повіту Полтавської губернії. В селі було 12 дворів селян-власників, 13 хат, 71 житель.
Станом на 1910 рік в селі налічувалось 45 господарств, з них козаків — 24, селян — 21, налічувалось 362 жителя, у тому числі 1 тесляр, 1 коваль, 10 ткачів, 11 поденників, 19 займалися іншими неземлеробськими заняттями, все інше доросле населення займалося землеробством. В селі було 409 десятин придатної землі.
В складі СРСР[ред. | ред. код]
Під час утворення округів у 1923 році село відійшло до Роменськоі округи УСРР.
 Пам’ятник на братській могилі льотчиків |
 Стела на честь загиблих односельчан |
1962 року в селі встановлено надгробок на могилі двох радянських льотчиків, які загинули у 1941 році при обороні села; 1967 року — пам'ятний знак у пам'ять про воїнів-односельців, які загинули на фронтах німецько-радянської війни.
В селі знаходилася центральна садиба радгоспу імені XXIII з'їзду КПРС. Працювали відділення зв'язку, АТС, середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, бібліотека.
Станом на 1988 рік в селі проживало 344 мешканця.
В складі України[ред. | ред. код]
З 1991 року село у складі України. У 1996 році в селі було 140 дворів, 384 жителя. У селі діє Харківська загальноосвітня школа.
2004 року біля школи, ліворуч від входу, встановлено пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку (автор — скульптор Микола Марченко)
До 2020 року було центром сільської ради.
Люди[ред. | ред. код]
В селі народилися:
- Дрозденко Василь Іванович (1924—1982) — державний діяч УРСР, Надзвичайний і повноважний посол СРСР в Румунії.
- Марченко Микола Дмитрович (1943—2018) — скульптор.
- Науменко Іван Панасович (1918—1986) — Герой Радянського Союзу.
В селі похований Кунденко Володимир Іванович (1980—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Погода в селі Харковому.
- ↑ Трехверстовка Черниговской области. Военно-топографическая карта. www.etomesto.ru. Процитовано 3 грудня 2021.
- ↑ Сборник по хозяйственной статистике Полтавской губернии. Том IX. Прилукский уезд (по переписи 1886). Полтава, 1891.(рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — 1007 с. — ISBN 5-88500-011-5.
- Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник / за ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин : «Аспект-Поліграф», 2007. — 560 с. — ISBN 978-966-340-221-5.
| ||||||||
| |||||||||||
