Харківська соборна мечеть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харківська соборна мечеть
Мечеть в Харькове.jpg
Відновлена мечеть на набережній річки Лопань
49°59′07″ пн. ш. 36°13′13″ сх. д. / 49.98528° пн. ш. 36.22028° сх. д. / 49.98528; 36.22028Координати: 49°59′07″ пн. ш. 36°13′13″ сх. д. / 49.98528° пн. ш. 36.22028° сх. д. / 49.98528; 36.22028
Тип споруди мечеть
Розташування УкраїнаХарків
Архітектор Муратов Ілляс Тагірович[1]
Кін. будівництва 1906
Зруйновано 1936
Відбудовано 2006
Належність іслам
Адреса вул. Ярославська, 31
Харківська соборна мечеть. Карта розташування: Україна
Харківська соборна мечеть
Харківська соборна мечеть (Україна)
Харківська соборна мечеть у Вікісховищі?

Харківська соборна мечеть — головна мусульманська споруда міста, соборна мечеть міста Харків, яка була збудована у 1906 році, зруйнована у 1936 радянською владою і відновлена у 2006 році на тому ж місці[2].

Історія[ред. | ред. код]

Спорудження[ред. | ред. код]

Академік Дмитро Багалій, у своїй роботі «История г. Харькова за 250 лет его существования», згадує про мусульманську громаду міста, яка у 1866 році налічувала 38, а вже у 1897 році — 760 татар. Таке зростання було пов'язане, як вважають, з розквартируванням татаро-башкирського кінного загіну у місті під час російсько-турецької війни.

Прохання про затвердження плану на будівництво «магометанської мечеті» від Харківської магометанської громади надійшло в будівельне відділення Харківського Правління 24 лютого 1906 року. У 1906 році на березі річки Лопань була побудована мечеть, відкриття якої відбулося у переддень місяця Рамазан. Першим муллою мечеті був Мухамед Рахим Алімович Узбяков[tt], який також був імамом-мухтасибом всієї України. Більшість місцевих татар сповідували сунізм, проте незначна шиїтська громада, яка не мала власної мечеті, у свої особливо шановані релігійні дні (ашура) приходила в Соборну мечеть.

Революційні роки[ред. | ред. код]

У роки революції споруда була експропрійована владою. У той час на її території був розташований тир. 18 липня 1922 року мусульманська громада уклала Договір з Харківською Радою Робочих і Селянських депутатів у якому йшлося про прийняття на баланс громади «будинку, що знаходиться на вул. Ярославській № 31-33, де розміщується магометанська мечеть з усіма прибудовами: школа для викладання рідної мови, житлові приміщення для вчителів тощо». У свою чергу на мусульманську общину були покладені обов'язки: «Берегти державне надбання…», «…зі своїх коштів здійснюваити оплату всіх поточних витрат, як то: на ремонт, страхування, охорону…». 19 грудня 1923 року був затверджений Устав Харківської мусульманської парафіяльної релігійної громади, метою діяльності якої зазначалось «об'єднання громадян мусульманського віросповідання в районі Харківської губернії». До правління громади входили: Узбяков Р. А., Бахтіозін А. К., Утюшев У. І., Тугеєв У. А., Трегупов Х. Р., Агішов М. А., Байбеков І. Б.

У 1926 році мусульманська громада міста налічувала 614 осіб. Серед них: 328 чоловіків та 286 жінок (членами громади вважалися особи у віці 18 років і старше); 242 неписьменних, 343 — малограмотні, 21 з середньою і 8 з вищою освітою; 146 — робітники, 102 — службовці, кустарі і торговці, відповідно, 53 та 51; більша частина жінок (229) були «домогосподарками».

Міжвоєнні роки[ред. | ред. код]

Муллу (Мухамеда Узбякова) у роки Сталінських репресій було заарештовано, через деякий час після звільнення (квітень 1933 року) він помер. У 1936 році мечеть була зруйнована радянською владою, яка заявляла, що вона перешкоджає вільній течії річки, розширення і облаштування русла якої і стало формальною причиною знесення. Три збережені будівлі були перетворені на житлові будинки, які, в основному, були зайняті саме представниками мусульманської громади. Післявоєнні роки відзначились жорстким контролем з боку влади, Мінир-абзий Курмашев (спадкоємний мулла) проводив релігійні обряди (нікахи і сюннати, читання дуа) в різних місцях — на пустирі поблизу мусульманського цвинтаря, в будинках мусульман. Інколи такі обряди проводились за присутності міліціонерів.

Новітня історія[ред. | ред. код]

28 серпня 1991 року в Харківській обласній раді депутатів був зареєстрований Устав громади мусульман. Мусульманська недільна школа[3] повернулась у своє колишнє приміщення, яке було до того зайняте під особисте житло. У 1999 році розпочалась відбудова мечеті на тому ж місці. Вона супроводжувалась рядом конфліктів з місцевими жителями[4][5], які стверджували, що будівництво призведе до руйнування сусідніх старих будинків. Восени 2000 року був виритий котлован під фундамент, під час закладання якого був виявлений фундамент колишньої мечеті. 21 вересня 2004 року на куполі й мінареті були встановлені мусульманські символи — півмісяці. На даний час продовжуються роботи по внутрішньому оздобленні та завершенні будівельних робіт. У 2006 році було відзначене сторіччя від дня відкриття соборної мечеті[6].

Архітектура[ред. | ред. код]

Колишня будівля мечеті мала громовідвід, а мінарет і стеля були залізобетонними конструкціями, що було основною вимогою губернатора при затвердженні технічного протоколу будівництва. До комплексу будівель, який включав і мечеть, входила також мусульманська школа (мектеб), яка згодом стала функціонувати як національна татарська.

Відновлена мечеть має один мінарет, на вершині якого буде встановлений відтворюючий пристрій (замість традиційного муедзина), запис якого закликатиме віруючих до молитви.

Прихожани[ред. | ред. код]

Основними парафіянами[7] є місцеві татари, кримські татари, і турки, яких у регіоні налічується 4198, 25 і 378 осіб відповідно.[8]

Галерея[ред. | ред. код]

Лопанская стрелка закат.JPG Р. Лопань, 2008.jpg
Річка Лопань, мечеть — на задньому фоні
Соборна мечеть на правому березі річки

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]