Харківсько-Миколаївська залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харківсько-Миколаївська залізниця
Kharkov.jpg
Вокзал в Харкові
Статус З 1907 в складі Південних залізниць
Штаб-квартира Харків
Роки функціонування 18711907
Країна Україна (Російська імперія)

Харківсько-Миколаївська залізниця — одна із залізниць українських губерній Російської імперії (України), побудована на кошти приватного капіталу в 1868—1871 роках. З 1881 казенна. Загальна протяжність (на 1900) — 1 196 верст. З січня 1907 року — в складі Південних залізниць.

Історія[ред. | ред. код]

У 1868 році видана концесія гофмейстеру Абазі та барону Унгерн-Штернбергу на спорудження Харківсько-Кременчуцької залізниці. Капітал товариства склав 14 300 000 карбованців, з яких лише ¼ — негарантовані акції, інші ¾ — гарантовані урядом облігації. Поверстна вартість — 56 378 карбованців з версти.

Статутом 1871 Товариство Харківсько-Кременчуцької залізниці перейменовано в Товариство Харківсько-Миколаївської залізниці, з наданням права побудувати Миколаївську ділянку.

1 червня 1872 року до Харківсько-Миколаївської залізниці була приєднана Єлисаветградська лінія.

Сумську ділянку побудовано в 18761877 роках.

Роменську ділянку та під'їзні шляхи побудовано безпосереднім розпорядженням казни, після викупу Харківсько-Миколаївської залізниці у 1881 році.

У 1907 році об'єднана з Курсько-Харківсько-Севастопольською залізницею в Південні залізниці.

Ділянки дороги[ред. | ред. код]

Вокзал станції Кременчук

Під'їзні шляхи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 18. Доповідь № 69. 19 червня 1871 «Про відкриття 15-о червня руху по II ділянці Харьково-Кременчуцької ж. д. від Харкова до Полтави».
  • РГИА, ф. 446, оп. 27, д. 2. Доповідь № 113. 17 липня 1873 «Про затвердження плану напрямки Знаменсько-Миколаївського ділянки Харківсько-Миколаївської ж. д.»
  • Історія залізничного транспорту Росії. Том 1, 1994
  • Раков В. А. Локомотиви вітчизняних залізниць. 1845—1955 рр. М.: «Транспорт». 1995 С. 19 — 23.
  • Тищенко В. Н. Паровози залізниць Росії. 1837—1890. Том 1. М.: «О. Сергєєв/Локотранс». 2008