Харків-Балашовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харків-Балашовський
Харківська дирекція
Південна залізниця

станція
Залізнична станція Харків-Балашовський.jpg
Вокзал станції Харків-Балашовський
Розташування
Розташування Україна Україна
Адреса м. Харків,
Слобідський район,
вул. Плеханівська, 118
Координати 49°58′26″ пн. ш. 36°16′36″ сх. д. / 49.9739972° пн. ш. 36.2767583° сх. д. / 49.9739972; 36.2767583
Структура
Структура Харківська дирекція залізничних перевезень
Платформ 3
Тип платформ 1 бічна та 2 острівні (низькі)
Колій 12
Послуги
Транспортні Залізнична станція Оформлення багажу Квиткова каса Довідкове бюро
Супутні Камера схову Доступ для осіб з інвалідністю Таксофон
Історія
Відкрито 17 грудня 1895 (126 років)
Інша інформація
Власник Південна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 440503
Код Експрес-3 2204003
Тарифна зона 1
Мапа
Харків-Балашовський на Вікісховищі

Ха́рків-Балашовський — вантажна станція 2-го класу Харківського залізничного вузла. Розташована між платформами Верещаківка та 13 км у Слобідському районі Харкова.

Один з 4-х залізничних вокзалів міста. Обслуговує приміські потяги Люботинського та Золочівського напрямків. Один з двох вокзалів, який обслуговує потяги далекого сполучення.

Історія[ред. | ред. код]

Станція побудована 1895 року під час прокладання Харково-Балашовської залізниці.

20 грудня 1971 року перший пробний електропоїзд здійснив рух на електрифікованій дільниці Харків-Балашовський — Лосєве — Гракове.

5 січня 1972 року відкрито регулярний рух електропоїздів у Чугуївському напрямку від Балашовського вокзалу до станції Гракове через Лосєве, Рогань, Мохнач.

1 лютого 1972 року о 00:30 пасажирський потяг Чугуївського напрямку останній раз прибув на Балашовський вокзал з паровозом як локомотивом.

1978 року, після відкриття метро на ХТЗ, частина електропоїздів стала прямувати у сполученні Лосєве — Гракове. Нині всі електропоїзди мають кінцеву зупинку на станції Лосєве, а дільниця Харків-Балашовський — Лосєве залишилася без приміського руху (електропоїзди прямують лише під час слідування до депо або на розмін).

2012 року станція зазнала реконструкції[1].

Опис[ред. | ред. код]

Станція має незначне пасажирське значення, проте є великим вантажним вузлом. Поруч знаходиться платформа для перевантаження вантажів із залізничних вагонів на автотранспорт. Крім того, поруч є багато підприємств, у тому числі такі великі, як завод ім. Малишева та різноманітних складів.

Від станції відгалужується залізнична лінія через зупинний пункт Качанівка до станції Лосєве, яка призначена для обслуговування вантажних операцій ряду харківських промислових підприємств (Завод імені В. О. Малишева, ВАТ «Турбоатом» тощо).

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

З початку виникнення станція була відправним пунктом пасажирських поїздів до російського міста Балашова (від цього і походить назва вокзалу). На початку XX століття зі станції відправлялися пасажирські поїзди до Луганська, Казані тощо.

В останні десятиріччя пасажирські поїзди далекого сполучення на станції Харків-Балашовський були рідкістю: регулярний їх рух лінією від Зеленого Колодязю через Лосєве припинено багато років тому, а ось з боку роз'їзду 8 км на станцію, яка обслуговує в основному приміські та вантажні поїзди, пасажирські склади до вересня 2018 року прибували лише у виняткових випадках, наприклад, під час проведення відбіркових футбольних матчів на стадіоні «Металіст»[2].

З 30 вересня 2018 року, після багаторічної перерви, через станцію курсує пасажирський поїзд категорії «нічний експрес» № 19/20 Київ — Лисичанськ[3]. Влітку 2020 року маршрут руху поїзда було подовжено до станції Попасна[4].

Нині лише у західному напрямку від Балашовського вокзалу вирушають приміські електропоїзди, у східному ж напрямку (до станції Лосєве) залізничного приміського сполучення немає.

Станція є кінцевою для приміських електропоїздів, що прямують до кінцевих станцій:

Галерея[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) Page white excel.png(рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]