Харків-Пасажирський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харків-Пасажирський
Південний вокзал
станція
CentralRailwayStKharkov2.JPG
Залізничний вокзал
Розташування
Розташування Україна Україна
Адреса Coat of arms of Kharkiv.svg Харків,
Привокзальний майдан, 1
Координати 49°59′21″ пн. ш. 36°12′15″ сх. д. / 49.98944444444399693° пн. ш. 36.20416666666699967° сх. д. / 49.98944444444399693; 36.20416666666699967Координати: 49°59′21″ пн. ш. 36°12′15″ сх. д. / 49.98944444444399693° пн. ш. 36.20416666666699967° сх. д. / 49.98944444444399693; 36.20416666666699967
Структура
Платформ 9
Тип платформ 1 висока берегова,
6 низьких проміжних,
2 низькі берегові
Колій 18
Час роботи цілодобово
Послуги
Транспортні Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро Оформлення багажу Камера схову
Супутні Метро «Південний вокзал»
Автобус Таксі Ресторан Автостоянка Доступ для інвалідів Ескалатор Аптека Кафе Таксофон
Історія
Інженер С. Філіна;
трест «Південтрансбуд» керівник Б. М. Леонтійович
Відкрито 1869 (149 років) (арх. А. А. Тон)
Перебудовано (арх. С. І. Загоскін, Ю. С. Цауне із Д. Шпілером.) у 18961901 рр.,
після Другої світової війни у 1952 р.
Електрифіковано 19591961[1]
Колишні назви Південний вокзал
Будівля
Архітектор Г. І. Волошин, Б. С. Мезенцев, О. О. Лимар
Стиль ампір, класицизм
Інша інформація
Власник Укрзалізниця
Оператор Укрзалізниця
Веб-сайт Офіційний веб-сайт регіональної філії «Південна залізниця»
Код ЄМР (АСУЗТ) 440321
Код Експрес-3 2204001
Тарифна зона 0
Пасажиропотік 15 000 на добу
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Київ 488 км
Дніпро 296 км
Запоріжжя 357 км
Львів 1118 км
Одеса 761 км
Харків-Пасажирський на Вікісховищі

Ха́рків-Пасажи́рський — пасажирська позакласна залізнична станція, головна залізнична станція Харківського залізничного вузла Південної залізниці. Станція розташована у Холодногірському районі міста Харкова біля Привокзального майдану[2]. До будівлі вокзалу веде один з виходів станції метро «Південний вокзал».

На станції діє прикордонно-митний пункт контролю залізничного перетину через державний кордон з Росією — пункт контролю Харків-Пасажирський.

Історія[ред. | ред. код]

12 лютого 1866 року на прохання графа А. Сіверса (губернатора Харкова) про необхідність будівництва залізниці від Москви до Харкова передано на височайший розгляд царя.

21 жовтня 1866 року — у Харкові офіційно було визначене місце для прокладки майбутньої залізниці.

1 березня 1868 року комерції радник Самуїл Соломонович Поляков отримав від уряду концесію на будівництво Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

5 травня 1868 року — розпочато роботи зі спорудження Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

24 серпня 1868 року була підписана концесія між Російським урядом з одного боку, гофмейстером Абаза і бароном Унгер фон Штернбергом з іншого щодо будівництва залізничної лінії від Харкова до Кременчука.

18 вересня 1868 року — закладено перший камінь у будівлю вокзалу на станції Харків (Харків-Пасажирський).

Перший пасажирський поїзд на Харківський вокзал з Бєлгорода прибув о 11:30 22 травня 1869 року.

7 листопада 1869 року — затверджено Статут суспільства Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

23 грудня 1869 року — відкрито рух на другій лінії Курсько-Харківсько-Азовської залізниці від Харкова до Ростова (довжиною 538 верст).

5 січня 1870 року — відкрито рух поїздів на ділянці Харків — Слов'янськ — Таганрог.

26 листопада 1871 року — затверджено статут Товариства Харківсько-Миколаївської залізниці.

12 червня 1877 року — на станції Харків відбулося освячення першого санітарного поїзда.

29 березня 1881 року — Харківсько-Миколаївська залізниця перейшла в казенне управління зі скасуванням приватного товариства.

1891 року — Управління Харківсько-Миколаївської залізниці переведено з Кременчука до Харкова.

1 лютого 1891 року — Курсько-Харківсько-Азовська залізниця прийнята у провадження скарбниці.

29 квітня 1895 року — Особлива нарада за дорученням Міністра шляхів сполучення висловилося за перебудову пасажирської станції Харків.

17 грудня 1895 року — з відкриттям для руху поїздів ділянки Харків — Куп'янськ, відкрилося пряме залізничне сполучення на лінії Харків — Балашов (Південно-Східна залізниця). Місто Харків отримало залізничний вихід до Волги.

20 квітня 1896 року — вокзал станції Харків вперше був електрифікований. Електричні ліхтарі «потужністю» 1000-1200 свічок були встановлені всередині вокзалу, на платформі і на шляху від Усівського моста до Лисогірського.

10 серпня 1900 року — на Харківському вокзалі відкрита камера схову ручного багажу.

10 червня 1901 року — відбулося освячення нового вокзалу станції Харків, побудованого за проектом архітектора Ю. С. Цауне.

1 січня 1902 року — введено безпересадковий рух пасажирських поїздів між Харковом і Києвом.

18 липня 1906 року — на Харківському вокзалі вперше з'явилися жінки-носії, які справлялися зі своїми обов'язками не гірше за чоловіків.

1 січня 1907 року — Харківсько-Миколаївська та Курсько-Харківсько-Севастопольська магістралі були з'єднані в одну мережу під назвою «Південні казенні залізниці».

1908 року — почалися роботи з проектування та будівництва Північно-Донецької залізниці (напрямок Льгов — Харків — Красний Лиман).

1 лютого 1912 року — при станції Харків-Пасажирський було відкрито телеграфну школу для підготовки залізничних телеграфістів.

1 серпня 1912 року — на станції Харків-Пасажирський введено центральне управління стрілками і сигналами, що об'єднало 71 стрілку і 3 пости.

22 вересня 1912 року — на станції почав розпочав роботу трансляційний апарат Уітстона.

23 листопада 1912 року — на вокзалі було відкрито критий надземний перехід з розподільним залом над платформами (так званий «конкорс»).

Будівля вокзалу[ред. | ред. код]

Перший камінь під будівлю вокзалу було закладено 18 вересня 1868 року.

Перший вокзал на території так званої Архиєрейської левади був побудований у 1869 році відомим архітектором Андрієм Тоном. Однак із розвитком залізниць (особливо після відкриття Харківсько-Балашовської залізниці до Балашова у 1895 році), у 18961901 роках вокзал був розширений і модернізований (проект архітектора Загоскіна С. І., завершено архітектором Ю. С. Цауне разом із Д. Шпілером). Харківський вокзал став одним із найбільших у Російській імперії.

Нинішня, третя за рахунком, будівля вокзалу (пам'ятка архітектури Харкова № 52) в стилі «сталінського ампіру» з елементами класицизму відкрита 2 листопада 1952 року замість зруйнованої в роки війни. Архітектори — Г. І. Волошин, Б. С. Мезенцев, О. О. Лимар; інженер С. Філіна. Будівництво тресту «Південтрансбуд» під керівництвом Бондаренка М. Л. Об'єм вокзалу — 80 тис. м³, висота залу — 26 м, висота башт — 42 м, діаметр годинника на Південній башті — 4,25 м.

Під час будівництва сходів будівлі вокзалу з боку Привокзальної площі було використано технологію, за якою 926 кам’яних плит були відшліфовані зовні, а зворотній бік був залишений горбистим і укладений на сипучу суміш цементу та піску (т. зв. «гарцівка») під ухилом в один градус для стоку дощової води.[3]

У 1950 році були зведені навіси над платформами.

7 липня 1978 року закладено фундамент нового корпусу Південного вокзалу, який примикає до основної будівлі вокзалу, 1952 року побудови, з південного боку. Зараз в ньому знаходяться квиткові каси і камери схову. У 19781982 роках будівля розширена на південь (ліворуч від Привокзального майдану) у сучасному стилі за проектом інституту Харгіпротранс (архітектори Ю. І. Муригін, Л. В. Гурова, Л. П. Інюшкін, С. А. Кухтін, О. М. Жирнов). Також до вокзалу був прибудований 16-поверховий готель «Експрес» на 54 номери.

7 липня 2001 року будівельники завершили роботи з оновлення шостої платформи Південного вокзалу.

Вокзал був косметично відремонтовано у 2003 році до 350-річчя Харкова.

Загальна площа приміщень вокзалу — 32 600 м², платформ і тунелів — 33 100 м².

На початку квітня 2016 року почались роботи з ремонту сходів до центрального входу до будівлі вокзалу з боку Привокзального майдану[4], і протягом квітня відбувались роботи з ремонту фасаду вокзальної будівлі, головних сходів вокзалу, сходів біля готелю «Експрес» та «Експрес-центру», а також водостоків та залізного парапету касової зали, який виконували фахівці будівельно-монтажних експлуатаційних управлінь Південної залізниці з Харкова (станцій Харків-Пасажирський та Основа), Сум і Куп'янська. Під час ремонту головних сходів вокзалу, який був виконаний вперше від часу спорудження нової будівлі вокзалу, було замінено сипучу суміш цементу та піску, на які були укладені кам’яні плити та відновлено їх проектний ухил в один градус, що було зроблено після ознайомлення із проектною документацією. Разом з тим задні стінки плит сходів було закріплено бетонним розчином, а шви між ними герметизували спеціальним клеєм для плитки.[3]

Також планується, що роботи з оновлення вокзальної будівлі надалі будуть зосереджені навколо ремонту внутрішніх приміщень та створенні комфортних умов для людей з обмеженими можливостями.[3]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Вокзал Харків-Пасажирський — це великий комплекс споруд, необхідних для обслуговування пасажирів, надання їм послуг, який має спеціальний штат працівників і єдиний економіко-господарський механізм організації виробничої діяльності.

Центральний зал вокзалу — це своєрідний пам'ятник зодчества зі сферичною стелєю в центрі, прикрашеною чотирма картинами, на яких зображені різні історичні події. Вінчає всю цю пишність розкішна люстра вагою понад п'ять тонн. У головному залі вокзалу встановлено єдиний в Україні кольоровий дисплей з оглядом 360°, а також два електронних довідкових інформатора із сенсорними моніторами.

Вокзальний комплекс включає:

  • будівлю вокзалу;
  • готель «Експрес»;
  • квиткові каси;
  • котельню, гаражі, багажне відділення;
  • торговий комплекс «Залізничник» з магазинами, кафе, барами і кіосками;
  • 7 пасажирських платформ та 2 тунелі для виходу пасажирів;
  • Привокзальну площу;
  • автопарковку.

Загальна площа приміщень вокзалу — 32,6 тис  кв.м, платформ і тунелів — 33,1 тис кв.м. Привокзальна площа займає територію у 6,0 тис кв.м. Уся територія вокзалу складає 4,8 га. Висота будівлі самого вокзалу становить 26 м. Він складається з 7 пасажирських платформ, які з'єднуються двома тунелями та наземним переходом. Саме із станції Харків-Пасажирський в 2001 році вирушив перший в Україні швидкісний потяг "Столичний експрес", сполученням Харків—Київ[5].

21 липня 2006 року на Південному вокзалі в урочистій обстановці відкрито другу чергу приміського терміналу (перехід з Привокзального майдану до Північного терміналу).

По обидва боки центрального залу розташовані Північна і Південна вежі висотою 42 м. Годинник на Південній вежі — найбільший в Харкові.

Пасажири, які прибули до Харкова, з платформ через північний і південний тунелі потрапляють в цокольний поверх вокзалу, звідки можна вийти на Привокзальну площу або потрапити в метро на станцію «Південний вокзал».

Квитки можна придбати в касах південного крила вокзалу, в Сервіс-центрі, в касах попереднього продажу (вул. Слов'янська, 6), а також в бюро міжнародних перевезень. Зручно розташовані каси приміського сполучення.

На першому поверсі вокзалу цілодобово працює Сервіс-центр, де пасажири мають можливість придбати квитки, отримати довідку, замовити таксі або носія, зробити ксерокопію документів або скористатися комп'ютерними послугами, замовити номер в готелі «Експрес».

На другому поверсі Сервіс-центру розташований зал підвищеної комфортності та кафе «Південне».

На додатково побудованому поверсі — антресоль, розташовані конференц-зал і кафе «Перша столиця»[6].

Для обробки багажу та вантажобагажу в багажному відділенні розташована багажна рампа. Все більш популярною серед власників авто стає послуга з перевезення автомобілів спеціальними вагонами-автомобілевозами Південної залізниці. Вагон-автомобілевоз курсує за визначеними днями у складі поїздів № 17/18 Харків — Ужгород та № 15/16 Харків — Рахів (вагон-автомобілевоз курсує тільки до станції Львів), в літній період вагон-автомобілевоз курсує до Одеси.

З південного і північного боку будівлі вокзалу побудовані павільйони з квитковими касами і турнікетами для пропуску пасажирів приміського сполучення.

Привокзальна площа одна з найкрасивіших площ в Харкові, яка прикрашена фонтанами і газонами, додатковим освітленням, на площі укладена мозаїчна плитка тротуарного покриття.

7 липня 2014 року на Південному вокзалі відкрито Музей історії та залізничної техніки Південної залізниці.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

Пасажирські потяги[ред. | ред. код]

На станції Харків-Пасажирський зупиняються всі транзитні потяги. Для більшості потягів станція є кінцевою.

Основні напрямки відправлення поїздів:

Приміські потяги[ред. | ред. код]

Ділянка Харків — Лозова обслуговується виключно приміськими електропоїздами ЕР2, ЕР2Р, ЕР2Т депо Харків.

Ділянку Харків — Козача Лопань обслуговують електропоїзди ЕР2, ЕР2Р, ЕР2Т, крім цього, до 2014 року на ділянці Харків — Бєлгород курсували електропоїзди ЕР2, ЕД4, ЕД4М депо Бєлгород. З 13 лютого 2015 року, через припинення російською стороною в односторонньому порядку дії договору про спільну організацію руху поїздів на прикордонних залізничних ділянках з Російською Федерацією і в зв'язку з низьким пасажиропотоком «Укрзалізницею» було скасовано єдиний залишившився тоді електропоїзд № 816/815 ХарківБєлгород[7].

Ділянки Харків — Нова Баварія, Харків — Шпаківка обслуговуються виключно електропоїздами ЕР2 депо Люботин.

Ділянка Харків — Основа обслуговується обома депо.

У парному напрямку приміські потяги йдуть до станцій Дергачі, Козача Лопань, в непарному — до станцій Мерефа, Зміїв, Бірки, Лихачове, Біляївка, Лозова, Власівка, Красноград, Савинці, Ізюм, Есхар, Коробочкине, Люботин, Люботин-Західний, Огульці, Полтава-Південна, Мерчик, Смородине, Золочів, Одноробівка (до станції Хотмижськ скасований рух з 5 лютого 2015 року[8][9]).

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Станція Харків-Пасажирський — позакласна. Вона має декілька парків, на її території розташована зупинна платформа Новоселівка. Низькими проміжними платформами обладнані колії (попарно): 1ПА і 2ПА, 2П і 3П, 5П і 6П, 7П і 8П, 9П і 10П, 12П і 13П (вихід через підземний перехід). Колія 1П обладнана високою бічною платформою (вихід через турнікети у приміських касах, а також з центрального залу). Колії 1БТ і 2БТ обладнані низькими бічними платформами. Вони розташовані у «Північному терміналі» і використовуються для прийому і відправлення електропоїздів Бєлгородського напрямку.

Станція в мистецтві[ред. | ред. код]

У 1896 році був відзнятий документальний фільм «Вид харьковского вокзала в момент отхода поезда с находящимся на платформе начальством».

Загальний вигляд із південного заходу

Галерея[ред. | ред. код]

Довідкова інформація[ред. | ред. код]

На вокзалі можно отримати цілодобово довідкову інформацію за телефонами:

  • Таксофон 1505
  • Таксофон 0 (57) 724-37-16
  • Таксофон 0 (57) 724-37-17
  • Таксофон 0 (57) 724-37-18

Інформацію щодо перевезення автомобіля (курсування вагона-автомобілевоза та наявність місць) можна отримати за телефонами багажного відділення станції Харків-Пасажирський:

  • Таксофон 0 (57) 724-22-02, 724-21-23 (з 8:00 до 16:30, крім суботи та неділі);
  • Таксофон 0 (57) 712-20-28 (з 8:00 до 19:00, щоденно);
  • Таксофон 0 (57) 724-20-88 (цілодобово).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]