Харків Володимир Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харків Володимир Йосипович
Народився 1900
Помер 1974
Діяльність мистецтвознавець

Харків Володимир Йосипович (*1900—†1974) визначний фольклористу, дослідник народнопісенної творчості

Володимиру Йосиповичу Харкову належить велика роль у збиранні українських народних пісень та дум. Свою збирацьку діяльність він розпочав у 1927 році, коли був запрошений на посаду нештатного співробітника Кабінету Музичної Етнографії при ВУАН.

К. Квітка, працюючи в Інституті ім. Лисенка, звернув увагу на кмітливого й талановитого слухача, якому він зміг би передати всю свою справу, коли б виїхав назавжди з Києва [1]. У листі, написаному Ф.Колессі від 19.01.1927 р., К.Квітка пише: «Якби зо мною сталося що недобре, то прошу Вас взяти до відома оце ім'я: Володимир Харків (Київ, Предславинська вул.30, пом.11). Це — найкращий з моїх слухачів у Вищому Музичному інституті ім. Лисенка, він уже скінчив загальну вищу школу, і я його маю за свого наступника, увожу його в курс всіх своїх наукових справ і праць» [2].

В одному із звітів про свою роботу В.Харків пише, що він почав працювати у ВУАН з 24.11.1927 р. на посаді нештатного співробітника Кабінету музичної етнографії, а з 1.01.1930 р. — на посаді штатного наукового співробітника Катедри Української Етнографії [3], очолюваної Ф.Колессою. У цьому ж звіті В.Харків відзначає, що його ж робота в галузі музичної етнографії в основному виявляється в збирацькій роботі і науково-організаційних заходах, скерованих на удосконалення і раціоналізацію саме цієї збирацької роботи (організація фонографічної лабораторії, картотеки нотних матеріалів, фонотеки тощо) [4].

К.Квітка з великою увагою ставився до свого молодого працівника В.Харкова, постійно дбав про те, щоб встановити його на посаду штатного співробітника. К.Квітка рекомендує Ф.Колессі зарахувати В.Харкова на цю посаду, зазначаючи, що він останнім часом набув дуже великий досвід у техніці фонографування і набагато перевершив його знання (К. Квітки — О. Ю.) в цій справі [5]. В наступному листі К.Квітка зауважує, що у разі, якщо на штатного співробітника Кабінету, який в майбутньому буде очолювати Ф.Колесса, призначать когось іншого, то по-давньому В.Харкову треба видавати всі операційні гроші за працю, бо він — незамінна людина в Кабінеті і без нього налагоджена робота стала б [6].

У період з 1927 по 1932 р. В.Харків здійснив цілий ряд музично-етнографічних експедицій у різні регіони УРСР: на Чернігівщину, Донбас, Харківщину, Слобожанщину, Наддністрянщину, Полтавщину, Херсон, Суми, Поділля, Київщину, про що він детально говорить у своєму звіті про виконану роботу за період 19271932 рр. [6].

Значну увагу В.Харків приділяв збиранню українських народних дум. Цю роботу він розпочав ще на початку своєї діяльності в Кабінеті Музичної Етнографії. У листах К.Квітки до Ф.Колесси неодноразово говориться про поїздку В.Харкова на Слобожанщину. Так, у листі від 4.09.1928 р. К.Квітка пише Ф.Колессі, що В.Харків тепер здійснює експедиції на Слобожанщину, переважно вишукує кобзарів [7]. В іншому листі від 30.03.1929 р. К.Квітка повідомляє Ф.Колессу, що експедиція В.Харкова на Слобожанщину відкрила цікаві перспективи, але йому довелося перервати дослід, не закінчивши навіть мінімуму [8]. У наступному листі від 20.04.1929 р. К. Квітка пише Ф.Колессі, що В.Харків поїхав на Слобожанщину закінчувати спостереження [9].

В.Харків здійснив чимало експедицій під час своєї праці в Академії з метою запису народних дум від кобзарів. Дослідниця думового епосу С. Грица відзначає: «Найвизначнішим заходом у збиранні дум в 30-40-х роках була поїздка на Харківщину аспіранта УАН В.Харкова, керівником якого був Ф.Колесса. У майже місячній експедиції (з 30 листопада до 24 грудня 1931 року) В. Харків записав думи від п'яти лірників з околиць Валок — В.Гончара, С. Веселого, Н.Колісника, Н.Баклага, І. Богущенка і кобзаря М.Христенка. Думи, що залишились у рукопису, з Валків розшифровували В.Харків, М.Гайдай та Т.Онопа» [10]. Про свою експедицію на Харківщину В.Харків пише у своїй праці «Спостереження над лірниками та кобзарями Валківського району» [11]. Серед дум, зібраних В.Харковим на Харківщині, багато варіантів. Основні сюжети цих дум такі: «Про азовських братів», «Про Марусю Богуславку», «Про Олексія Поповича», «Про удову», «Про сестру і брата». В.Харків не тільки збирав українські народні пісні та думи, а й народні мелодії інших народів. Так, у звіті від 9.03.1932 року він повідомляє, що загальний науковий доробок його збирацької роботи становить близько 1000 нотних записів народних мелодій, з них 800 українських, 25 російських, 20 білоруських, 15 єврейських, 40 молдавських [12].

В.Харків — не тільки збирач народної пісенності, але й науковий дослідник і громадський діяч. Він виступає з науковими доповідями й бесідами в ВУАН і поза її межами. Так, на засіданнях Етнографічної Комісії він робить повідомлення «Спостереження над лірниками й кобзарями Валківського району на Харківщині» (31.10.1928 р.), «Ліра, її конструкція і техніка гри» (грудень 1930 р.). Поза межами ВУАН він читає такі доповіді: «Проблеми музично-етнографічного досліду на Херсонщині» (для студентів Херсонського ІНС в березні 1928 р.), «Про використання поширених серед робітництва музичних інструментів для пропаганди пролетарської музики» (виступ на Всеросійській конференції в справах національної музики в червні 1931 р.), «Завдання музично-етнографічної роботи за реконструктивної доби» (прочитано в Асоціації Пролетарських Музик України (АПМУ) в червні 1931 р. в Харкові), «Завдання досліду масової музичної культури робітництва» (для студентів Сталінського Мистецького Робітфаку в січні 1932 року) та ін.

Серед наукових праць В.Харкова слід відзначити такі: "Рецензія на збірник «Музыкальная Этнография» [13], «Поради записувачам народних пісень» [14], «Про музично-етнографічні екскурсії» (науково-популярний звіт за експедиції 1927—1929 рр.) [15], «Украинская музыка» [16], «Культурно-соціальна функція народних музичних інструментів у побуті українського селянства» [17], «Про музичну культуру робітництва Сталінщини» [18], «Пісні про кріпацтво» [19] та ін.

15 листопада 1934 року Кабінет Музичної Етнографії перейшов у відання Інституту Історії Матеріальної Культури без штатного співробітника. 3.01.1935 р. В.Харків був поновлений на посаді штатного співробітника Кабінету. Провідною проблемою Кабінету Музичної Етнографії є дослідження пісенно-музичного фольклору як мистецької спадщини. В.Харків у своєму звіті про роботу за 1936 р. відзначає, що це одна з тих проблем, які найтісніше пов'язують радянську фольклористику з творчою практикою радянських поетів і композиторів.

У 1935 р. до Кабінету Музичної Етнографії Інституту Історії Матеріальної Культури УАН звертається чимало композиторів (Ревуцький, Лятошинський, Гориш, Радзіновський, Сметалін, Коляда, Верьовка, Руденко, Верховинець, Овадис), письменників (Рильський, Косарик-Коваленко), кінорежисер Коломінців, педагоги, редактори видавництв з проханням дати їм народні мелодії для художнього опрацювання, з метою створення музичного педагогічного репертуару на фольклорному матеріалі [20]. У цей період В.Харків працює над опрацюванням і упорядкуванням музичного матеріалу для академічного видання народних пісень та збірника народних пісень для масового видання. Все це, на думку В.Харкова, забирає багато часу єдиного наукового співробітника Кабінету Музичної Етнографії і не дає змоги розгортати суто наукову дослідну роботу [21]. Робота Кабінету Музичної Етнографії до збірників «Українська народна пісня» [22] полягає в доборі і опрацюванні для друку наявних в Кабінеті Музичної Етнографії пісенних матеріалів. Роботу над опрацюванням пісенних текстів до вищезгаданих збірників проводили В.Харків і співробітник Народного Комісаріату освіти В.Слатін. На В.Харкова було покладено переважно редагування музичного тексту, а на В. Слатіна — редагування словесного тексту.

Основною темою, над якою працював Кабінет у 1934-36 рр., була тема «Мотиви класової боротьби в українському пісенному фольклорі». У зв'язку з цим В.Харків побував в експедиції у трьох селах Велико-Кринківського району Харківської області для дослідження відомої пісні про Турбаївське повстання селян 1789 року. У селах Турбаї, Фидрівка і Попова було записано 6 нових варіантів словесного тексту і вперше записано на фонограф 7 варіантів мелодії згаданої пісні. У цій же експедиції було зроблено кілька цінних записів пісень про кріпацтво, бурлацтво, рекрутчину та про строкових робітників. У 1935 році В.Харків їздив у експедиції в с. Дорогинку Ічнянського району Чернігівської області для музичного запису пісні про Дорогинське повстання кріпаків проти пана Селівановича (в пісні — Саливона). В с. Дорогінки було записано на фонограф пісню «За горою, за крутою да косарі косили» і дві інші пісні, в яких відбилося це повстання. У с. Погребище Київської області В.Харків відшукав мелодію пісні про вбивство кріпачки («У неділю пораненьку усі дзвони дзвонять»).

Для збирання фольклорних матеріалів про Кармалюка В.Харків їде в експедицію в с. Головчинці Жмеринського району Вінницької області. У селах Головчинці, Кальня Деражня і Малі Коричинці В.Харків записує на фонограф кілька варіантів пісні про Кармалюка.

У 1935 році В.Харків їде в м. Ворошиловград Донецької області для методичної допомоги і організації фольклорних записів на Донбасі силами студентів літературного факультету Ворошиловградського педагогічного інституту. Силами студентів було зроблено 2000 записів пісенного фольклору, а також оповідань і переказів. Серед записів студентів були фольклорні матеріали дожовтневого і пожовтневого періоду. Цінність зібраного матеріалу полягала в тому, що Донбас порівняно слабше з іншими областями України був представлений у фольклорній літературі. Як зазначає В.Харків, усі перелічені фольклорні відрядження були зроблені на кошти Народного Комісара освіти і з ініціативи заступника Народного Комісара освіти А. А. Хвилі [23].

Крім вищезгаданих експедицій, В.Харків разом з лаборантом Кабінету Музичної Етнографії Л. Шевченко взяв участь в експедиції Українфільму на Чернігівщину для збирання матеріалів про Щорса.

В.Харків цікавився й інструментальною музикою. Так, від Петра Федоровича Середи, жителя с. Стайки Київської області, віком 60 р., він записав 35 зразків цимбальної гри (переважно танцювальної музики). Це була перша в українській музичній етнографії спроба запису музичного репертуару цимбаліста. Крім того, від Середи було записано 70 народних пісень, а також 10 сопілкових мелодій. Цей запис проводила аспірантка Київської Державної Консерваторії Т.Тихонова під керівництвом В.Харкова.

Крім запису мелодій народних пісень, В.Харків у 1935 р. як консультант допомагає працівникам Всесоюзного радіокомітету і Московської грамофонної фабрики записати на грамофонні платівки і кіноплівку спів колгоспниці з с. Кам'янки Київської області, гру дударів із с. Хоробричі Чернігівської області, спів і гру лірника Грицька Обличенка з с. Сахновщина Харківської області та спів ансамблю з двох робітничих родин м. Києва [24].

У 1937-38 рр. в УРСР покотилась хвиля сталінських репресій. Багато представників української інтелігенції як «ворогів народу» було звинувачено в націоналізмі, заарештовано, ув'язнено або розстріляно. Безпідставно звинувачені в націоналізмі, загинули такі визначні фольклористи, як Г.Хоткевич, В. Верховинець, Б.Кудрик. Учень і послідовник К.Квітки В. Й. Харків був засуджений на 10 років ув'язнення й після відбуття строку й реабілітації працював у Москві [25]. З 1955 по 1959 р. В.Харків працює завідуючим Кабінетом народної музики в Московській консерваторії. Варто відзначити, що цей Кабінет був організований К.Квіткою у 1937 р.

В.Харків продовжує вивчення інструментарію, започатковане К.Квіткою. Під його керівництвом були записані і розшифровані ансамблі скрипкової гри в Іркутській і Смоленській обл. Працюючи завідуючим Кабінетом народної музики в Московській консерваторії (1955—1959) і викладачем в Інституті ім. Гнєсіних (з 1959 р.), В.Харків організовує активну збирацьку роботу студентів цих навчальних закладів. Він стає ініціатором й учасником ряду фольклорних експедицій, зокрема, в Амурську область, Красноярський край, Кіровську область На експедиційних матеріалах, зібраних студентами вищезгаданих навчальних закладів, побудований збірник «Русские народные песни Красноярского края» [26], Смоленський збірник В.Харкова [27], «Песни Кировской обл.» [28].

Таким чином, В.Харків вніс вагомий внесок у розвиток музичної фольклористики. В основу його діяльності лягли принципи збирання і дослідження народнопісенної творчості, розроблені К.Квіткою. Незважаючи на труднощі післяреволюційного і післявоєнного часу, він зібрав велику кількість народних мелодій, записав і розшифрував значну кількість дум, досліджував фольклор робітничого класу, вивчав музичний фольклор не тільки українців, але й представників інших національностей.

1. Квітка Климент Васильович| Лист до Ф.Колесси від 1.01.1927 р. // Листування Климента Квітки і Філарета Колесси. ЗНТШ.- Т.223. — Львів, 1992. — С.359.

2. Там само. Лист від 19.01.1927 р. — С.362.

3. Харків В. Й. Звіт про наукову роботу від 4.03.1932 р.// Відділ рукописів ІМФЕ НАН України, ф. 6-1, од.зб. 7.

4. Там само.

5. Квітка Климент Васильович| Лист до Ф.Колесси від 30.08.1929 р. // Листування Климента Квітки і Філарета Колесси . ЗНТШ.- Т.223. — Львів, 1992. — С.408.

6. Звіт В. Й. Харкова, наукового співробітника Катедри української етнографії за наукову роботу від 1927 р. // Відділ рукописів ІМФЕ НАН України. ф.6-1, од. зб. 7.

7. Квітка Климент Васильович| Лист до Ф.Колесси від 4.09.1928 р. // Листування Климента Квітки і Філарета Колесси . ЗНТШ.- Т.223. — Львів, 1992. — С.382.

8. Там само. Лист від 30.03.1929 р. — С.389.

9. Там само. Лист від 20.04.1929 р. — С.389.

10. Грица С. Й. З історії нотації української думової епіки // Народна творчість та етнографія. −1989. — № 1. — С.25.

11. Харків В. Спостереження над ліриками та кобзарями Валківського району // Відділ рукописів ІМФЕ НАН України, ф. 6-2, од. зб. 23 (3).

12. Звіт В. Й. Харкова, наукового співробітника Катедри української етнографії від 1927 р. // Відділ рукописів ІМФЕ НАН України, Т.1, од. зб. 7.

13. Харків В. Й. Рецензія на збірник «Музыкальная этнография» // Етнографічний Вісник.- 1927.- Кн.4. — С.177-179.

14. Харків В. Й. Поради записувачам народних пісень // Музика Масам. -Х., 1929. — № 5. — С. 3-5.

15. Харків В. Й. Про музично-етнографічні екскурсії — Науково-популярний звіт за екскурсії 1927-29 рр. // Наукові Записки ВУТОРМу. — Х., 1930.

16. Харків В. Й. Украинская музыка // «Справочник по национальностям СССР». — Л., 1931.

17. Харків В. Й. Культурно-соціальна функція народних інструментів у побуті українського селянства (рукопис, 1931 рік).

18.. Харків В. Й. Про музичну культуру робітництва Сталінщини // Відділ рукописів ІМФЕ НАН України, ф. 6-2, од. зб. 24 (1).

19. Харків В. Й. Пісні про кріпацтво // Відділ рукописів ІМФЕ НАН України, ф.6-2, од. зб. 24/17.

20. Харків В. Й. Звіт Кабінету Музичної Етнографії Інституту Історії Матеріальної Культури УАН за роботу від 1 січня по 22 квітня 1935 року// Відділ рукописів ІМФЕ НАН України, ф. 6-1, од. зб. 6, арк. 29.

21. Там само. — Арк. 29.

22.Мова ведеться про упорядкування матеріалів до великого збірника «Українська народна пісня» (Упорядкував Андрій Хвиля. Державне літературне видавництво, 1936 р.) і двох менших — «Українська народна пісня» (1935) і «Українська народна пісня» (Збірник для молоді. За редакцією А.Хвилі, Рашмолідова, К.Трофімова. — Вид-во «Молодий Більшовик» ,1936 р.)

23. Харків В. Етнографічний Сектор — Кабінет Музичної Етнографії // Відділ рукописів ІМФЕ НАН України, ф. 6-2, од. Зб. 23(14), арк..7.

24. Там само. — Арк. 12.

25. Музична фольклористика // Історія української музики в 6-ти томах.- Т.4.- 1917—1941. — К.: Наукова думка, 1992. — С.518.

26. Зб. «Русские народные песни Красноярского края» був опублікований у двох виданнях (1959 і 1962 рр.). Упорядкував 1-й випуск і 2-у частину 2-го випуску В.Харків, а 1-у частину 2-го випуску — А.Руднєва.

27. Харьков В. Русские народные песни Смоленской области. Под общей ред. С. В. Аксюка и В. М. Беляева. — М., 1956 (ротопринтне видання).

28. Матеріали експедиції покладені в основу збірника І.Мохірєва, В.Харкова і С.Браз «Песни Кировской обл.» (М., 1966).