Харманський Здислав Юліанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харманський Маріам-Йосиф-Здислав Юліанович
Харманський Здислав Юліанович.jpg
1900-1910-ті
Народження 1859(1859)
Смерть 1919(1919)
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Навчання Петербурзький інститут цивільних інженерів
Діяльність архітектор
Праця в містах Новочеркаськ, Харків
Архітектурний стиль модерн, Український архітектурний модерн, неокласицизм, необароко
Найважливіші споруди Харківська селекційна станція, Харківський іподром
Заклад НТУ «ХПІ»

Маріам-Йо́сиф-Зди́слав Юліа́нович Харма́нський (*1859(1859) — †1919[1]) — український архітектор, педагог польського походження, жив і працював у Харкові. Старший брат архітектора Станіслава Харманського.

Біографія[ред. | ред. код]

Маріам-Йосиф-Здислав Юліанович Харманський народився у 1859 році. Середню освіту отримав в Катеринославському реальному училищі. У 1879-1885 роках навчався в Петербурзькому інституті цивільних інженерів (ІЦІ), де отримав звання цивільного інженера і І розряд. За розподілом потрапив до Новочеркаська. Після служби у новочеркаському будівельному відділенні у 1890 році переїхав до Харкова, де працював на посаді молодшого інженера при Харківському губернському правлінні.

З 1896 по 1917 роки був губернським земським інженером і завідувачем технічного відділу Міської управи.

З 1911 року і до смерті у 1919 викладав архітектурне креслення в Технологічному інституті.

Споруди[ред. | ред. код]

Спочатку Харманський дотримувався стильових форм неокласицизму і необароко, згодом — модерну, модернізованих форм історичних стилів та українського модерну[2]. Виконував багато приватних замовлень наприкінці XIX століття[2]. У 1893 році у Харкові було побудовано Драматичний театр (нині Театр імені Шевченка), його зовнішню та внутрішню обробку виконано за участю тоді ще молодого архітектора Харманського[3].

Будівлі в Харкові, зведені за його проектами:

№ п/п Охоронний № Адреса Початкове використання Співавтори Дата будівництв Сучасне використання Зображення
1 - майдан Першого Травня, 2 Дерев'яні трибуни іподрому для кінних перегонів Олександр Гінзбург 1906-1907 не збереглися Харківський іподром іподром кінних перегонів (рос. - скачки) фото кін ХІХ-поч ХХ століття.jpg
2 114 майдан Першого Травня, 2 Трибуни іподрому для рисистих перегонів (романтичний модерн[4]) - 1907-1914 Іподром — будівля трибун, нічний клуб
3 200 вул. Садова, 11 Особняк надбудова — за проектом Михайла Дашкевича 1903 Видавництво «Прапор»[5]
4 284 вул. Полтавський Шлях, 35 Будинок Торговельного товариства російсько-американської гумової мануфактури «Треугольник» - 1910 Не використовується Полтавський шлях, 35.jpg
5 286 вул. Полтавський Шлях, 53/55 Прибутковий будинок Нерослєва з магазином - 1912-1914 Житловий будинок, магазин, аптека, банк Україна, Харків, вул. Полтавський Шлях, 53-55 фото 3.JPG
6 401 пр. Московський, 142 Селекційна станція (український модерн) Євген Сердюк 1909-1911 НДІ рослинництва, селекції і генетики ім. В. Я. Юр'єва
7 - пр. Московський, 144/1 Житловий будинок при селекційній станції (український модерн) Євген Сердюк 1913 Житловий будинок Житловий будинок "Селекційної станції" 1913р., просп. Московський,144-1, м.Харків.JPG
8 603 вул. Пушкінська, 7 Прибутковий будинок і приватна лікарня доктора Ар'є - початок XX століття Житловий будинок, лікарня
9 - пл. Поезії, 5 Житловий будинок і приватна лікарня хірурга Моісея Фабриканта - 1900 Харківська наукова медична бібліотека
10 - пр. Московський, 36 Ремісниче училище - - -
11 - вул. Пушкінська, 20 Житловий будинок - - перебудований
12 - вул. Пушкінська, 24 Надбудова житлового будинку на розі з пл. Поезії - початок XX століття Інститут удосконалення вчителів
13 - - 2-поверхова лікарня і камери для одиночного ув'язнення при Харківській в'язниці - 1890-1892 -

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Старостін В. Польська родина катеринославських архітекторів // Експедиція ХХІ. — 2011. — №6.
  2. а б Харманський Маріам-Йосиф-Здислав Юліанович // Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII-початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
  3. Кушлакова Н. М. Інженери-архітектори польського походження в харківському відділенні імператорського російського технічного товариства // Історичний архів. Наукові студії: Збірник наукових праць. — 2009. — Вип. 3. — С. 118-122.
  4. Пономаренко Н. Н. К 150-летию истории Харьковского ипподрома Архівовано 2 лютий 2016 у Wayback Machine.. — Харьков, 1998.
  5. Боровик Е. Прогулки по Харькову: улица врача, который спас голос Шаляпина // Харьков. Комментарии. — 2012. — 10 листопада.

Джерела[ред. | ред. код]