Харчишин Валерій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валерій Володимирович Харчишин
Зображення
Основна інформація
Дата народження 26 травня 1974(1974-05-26) (48 років)
Місце народження Любар
Житомирська область
Громадянство Україна Україна
Національність Українець
Професія музикант, бізнесмен, продюсер, актор
Інструменти труба, вокал
Жанр рок, поп, брит-поп, інді-рок
Псевдоніми «Довгий»
Колективи Second River
Друга Ріка
Лейбл Nova Records, Moon Records, Lavina Music
drugarika.com
Q: Цитати у Вікіцитатах

Вале́рій Володи́мирович Харчи́шин (нар. 26 травня 1974, Любар, Житомирська область) — український рок-музикант. Лідер рок-гурту «Друга Ріка».

Життєпис[ред. | ред. код]

Валерій Харчишин народився 26 травня 1974 року у місті Любар на Житомирщині.

У 1989 році, по закінченню школи, Валерій вступає до Житомирського училища культури та мистецтв імені Івана Огієнка, на відділення духових інструментів.

Закінчивши навчання, починає виступати у складі ансамблю «Льонок», а пізніше співає в «Козацькому хорі». У 1994 році стає директором відомого хорового колективу «Орея» і багато гастролює Європою.

У 1995 році разом з Віктором Скуратовським та Олександром Барановським засновує групу Second River. Валерій став не тільки солістом групи, але й автором переважної більшості текстів та музики гурту. У 1996 році музиканти змінюють назву на «Друга Ріка».

За роки існування група «Друга Ріка» набула статусу однієї із найуспішніших на українській сцені. Якісна музика на студійних записах та в кліпах, що не зникають з екранів ТВ, та справжній рок-н-рольний драйв на концертах, дозволяють їм впевнено утримувати цю позицію.

7 альбомів (альбом «Рекорди» досягнув статусу «золотого» в день виходу), 10 топових синглів, 27 відео, 24 з яких очолили музичні чарти країни. На рахунку ДР участь у великій кількості концертних турів та фестивалів, власний проєкт «Rock'n'Roll saves the world». В рамках проєкту — великі концерти та запис дуетів з російською групою ТОКіО і турецькими рок-музикантами «Mor ve Otesi» (Мор ве Отесі).

У 2007 році Валерій Харчишин потрапляє в дорожню аварію, що на довгий час прикувала його до ліжка. Опісля Валерій сказав:

"Врешті-решт я розумію, що всі ми ходимо під Богом і це може трапитися з ким завгодно. І я не виняток. Треба жити далі і я дуже хочу жити, хочу творити, мені ще є багато чого сказати. Я щасливий від того, що я живий"

У 2008 році В. Харчишин стає найкращим вокалістом року за результатами щорічної премії НЕПОПСА. А в 2009 році за результатами Ukrainian Showbiz Awards стає володарем двох бізнес-премій «Hermes Prize» за професіоналізм та високі досягнення у сфері шоу-бізнесу. Також у 2009 році за рейтингом журналів «Viva!» та «ELLE» Валерій Харчишин стає найпривабливішим та найстильнішим чоловіком країни.

У груднi 2011 року Валерій Харчишин та музиканти «Другої Ріки» з'являються в провокаційному виглядi на обкладинці чоловічого глянцю XXL. Ця зйомка стала особливою для усіх. Адже група ніколи не знімалася в подібних фотосесіях, а журнал вперше за свою 10-літню історію, помістив на обкладинку чоловіче «ню». Через рік група отримує премію від журналу за найкращу обкладинку.

У 2012 році Валерій Харчишин започаткував благодійний марафон «Я БУДУ ЖИТИ» — соціальну акцію в боротьбі з лімфомою. В рамках акції пройшов великий благодійний концерт, в якому беруть участь Океан Ельзи, Бумбокс, С.К.А.Й. та багато інших рок-гуртів. Валерій Харчишин сприяв зйомкам відеоролику та фотопроєкту «Я БУДУ ЖИТИ», мета якого — допомогти виявити хворобу на ранній стадії. Проєкт підтримало безліч небайдужих до страшної проблеми та чужого горя людей. Втілювали ідею в життя музиканти, стилісти, дизайнери, візажисти, представники ЗМІ та багато інших. У зйомках ролику та фотопроєкту брали участь відомі музиканти.

У 2014 році гурт презентував шостий студійний альбом «Supernation». Ця робота стала останньою, над якою працював бас-гітарист Віктор Скуратовський.

25 січня 2018 року гурт «Друга Ріка» представив сьомий студійний альбом «Піраміда». Платівка складається із 9 композицій, робота над якими тривала більше року. Протягом цього часу 3 пісні було представлено як сингли разом із музичними відео: «Монстр», «Ангел» і Ти є я. Вперше у звучанні гурту можна почути духові інструменти — валторна, труба і тромбон звучать у треках «Секрет» і «Доки я не пішов», а в «Брудний і милий» — цимбали. Кліп на пісню «Секрет» став одним з найпопулярніших у відеографії гурту.

8 березня 2019 року Валерій Харчишин та «Друга Ріка» зіграли сольний концерт у київському Палаці спорту, концерт пройшов з аншлагом, а сам гурт встановив концертний рекорд — зібрав найбільший концертний майданчик країни усього за місяць (на концерті були присутні 8000 людей)

Особисте життя[ред. | ред. код]

Валерій має трьох синів.

Не уявляє свого життя без музики та подорожей, особливо любить бувати в горах і кататися на лижах.

Життєвий принцип Валерія Харчишина: «Не живи вчора, живи сьогодні!».

У травні 2022 року Валерій Харчишин зазначив, що після 13 років стосунків розлучився з дружиною Юлею[1]. За словами Харчишина, вони розійшлися з дружиною ще до початку повномасштабної війни.

Дискографія[ред. | ред. код]

У складі гурту Друга Ріка

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Valeriy Kharchyshyn (Валерій Харчишин). Facebook (укр.). Процитовано 6 травня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]