Хасан Туфан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хасан Туфан
тат. Хәсән Туфан
Ім'я при народженні рос. Хисбулла Фахриевич Гульзизин-Хазратов-Кусинов
Народився 27 листопада (10 грудня) 1900
İske Qarmätd, Q47411966?, Чистопольський повітd, Казанська губернія, Російська імперія
Помер 10 червня 1981(1981-06-10) (80 років)
Казань, РРФСР, СРСР
Поховання Татарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані
Країна  СРСР
Діяльність письменник, поет
Alma mater Галія (медресе)
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія Республіки Татарстан імені Габдулли Тукая

CMNS: Хасан Туфан у Вікісховищі

Хасан Туфан (тат. Хәсән Туфан, справжнє ім'я Хисбулла Фахриійович Гульзізін-Хазратов-Кусінов; 9 грудня 1900 — 10 червня 1981) — татарський поет і письменник, народний діяч, лауреат Державної премії Татарстану імені Габдулли Тукая (1966)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Хасан Туфан народився 9 грудня 1900 року в селі Ст. Киреметь нині Аксубаєвського району Республіки Татарстан в родині селянина. Читати і писати він навчився у батька, потім навчався в сільській школі. У 1914 році брати взяли Хасана з собою на Урал, тут він працював старателем на мідних копальнях.

Визначальне значення для його освіти стало його навчання в одному з передових мусульманських навчальних закладів — Уфимському медресе «Галія». Тут він відвідував музично-літературний гурток шакирда медресе, молодого поета Шайхзада Бабича. З початку 1915 року його вчителем літератури був відомий письменник Галімджан Ібрагімов. В медресе він також знайомиться з Сагіт Рамієвим, Мажит Гафурі, Сагитом Сунчалеєм[2].

У 1918—1928 роках Хасан Туфан викладав у школах Сибіру, Уралу, Казані, в 19281930 роках подорожував республіками Закавказзя і Середньої Азії.

У 1930—1934 роках Хасан Туфан був редактором Татарського радіокомітету. Пізніше він став відповідальним секретарем журналу «Рада әдәбияты» (Радянська література, нині «Казан утлары»).

У 1940 році Хасан Туфан був репресований. У 1956 році після реабілітації поет повернувся до Казані.

Помер 10 червня 1981 року в Казані. Похований на Татарській кладовищі в Казані.

Творчість[ред. | ред. код]

Друкуватися Хасан Туфан починає з 1924 року. Вже через кілька років про нього говорили і читачі, і критики, і літературна громадськість. Хасан Туфан одним з перших підняв тему робітничого класу, його праці й боротьби в татарської поезії. У 1920—1930 рр. він пише лірико-епічні поеми, що увійшли до золотого фонду татарської поезії («Уральські ескізи», «Між двох епох», «Бибієви» тощо).

З середини 1930-х років Хасан Туфан переходить від епосу до лірики. Багато ліричних віршів стали популярними піснями. У 1950-1960-х роках він створює цілий ряд творів, які мають право вважатися перлинами татарської поезії. У творчості поета останнього часу простежується поглиблення соціального аналізу, значущість і активність піднятих проблем, напруженість думки.

Книги[ред. | ред. код]

  • Избранное: Стихи и поэмы: Пер. с татар. — М.: Сов. Россия, 1987. — 192 с.
  • Лирика: Пер. с татар./ Вступ. ст. Р. Мустафина. — Казань: Татар. кн. изд-во, 1984. — 384 с.
  • Фиалка: Стихи разных лет: Пер. с татар./ Вступ. ст. Ф. Хариса. — М.: Современник, 1984. — 112 с.

Література[ред. | ред. код]

  • Гиниятуллина А. Писатели Советского Татарстана: Биобиб-лиогр. спр. — Казань: Татар. кн. изд-во, 1970. — 511 с. — Хасан Туфан. — С. 406—411.
  • Юзеев Н. Мир поэта: О творчестве Х. Такташа, М. Джалиля, Х. Туфана, С. Хакима. — Казань: Татар. кн. изд-во, 1987. — 190 с. — Хасан Туфан. — С. 125—163.
  • Мустафин Р. А. Древняя и вечно молодая: Литературные портреты татарских поэтов. — Казань: Татар. кн. изд-во, 1991. — 240 с. — Любовь к жизни и приверженности к правде. — С. 135—163.
  • Мустафин Ф. Дело Туфана// Татарстан. — 1992. — № 3. — С. 28—39.
  • Хаким С. Грустит Лебяжье озеро …// Лит. Россия. — 1984. — 11 нояб. — С. 16.
  • Карим М. Притча о трех братьях.- М.: Современник, 1988. — О Хасане Туфане. — С. 136—139.
  • Кашапов Г. «С песнями прошел я Барабу …»: По следам поэта Хасана Туфана// Сов. Татария. — 1989. — 29 окт.
  • Литвин А. Л. Запрет на жизнь. — Казань: Татар. кн. изд-во, 1993. — 224 с. — Арест поэта (или Рассказ о том, как Хасан Туфан сравнил Кирова с Дантоном). — С. 151—164.
  • Рашитов А. Немеркнущая звезда; Кутуй Р. Очарованный странник// Веч. Казань. — 1985. — 10 дек.
  • Мустафин Р. Песчинка звездной пыли…// Веч. Казань. — 1990. — 8 дек.
  • Елизарова-Томус Ю. Свет поэта: О Хасане Туфане// Идель. — 1995. — № 4. — С. 75,79.
  • Гарифзянова И. Мой стих итог пережитого …// М¦гариф. — 1996. — № 4. — Б. — 46—48.
  • Алешков Н. Баллада о любви: Памяти выдающегося татарского поэта Х. Туфана и его жены актрисы Луизы Салиасгаровой// Веч. Казань. — 1987. — 24 апр.
  • Карим М. Стихи и поэмы: Пер. с башкир. — М.: Сов. Россия, 1982. — 256 с. — Хасану Туфану. — С. 128.
  • Кудаш С. Хасану Туфану: Стихи// Сов. Татария. — 1984. — 21 окт.
  • Кутуй Р. Тишина памяти Хасана Туфана: Стихи// Сов. Татария. — 1984. — 22 июля.
  • Норден А. Хасану Туфану: Стихи// Сов. Татария. — 1989. — 9 июля.
  • Сарчин Р. Ш. «Тюремная» лирика Фатиха Карима и Хасана Туфана // Филология и культура. 2015. № 4 (42). С. 246—250.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лауреаты премии Тукая — 1966 год. Архів оригіналу за 14 січня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  2. Биография. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 травня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]