Хасдай ібн Шапрут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хасдай ібн Шапрут
івр. חסדאי אבן שפרוט
араб. حسداي بن شبروط
La civilització del califat de Còrdova en temps d'Abd-al-Rahman III.jpg
Ім'я при народженні חסדאי אבן שפרוט
Народився бл. 910
Хаен, Хаен, Андалусія, Іспанія
Помер бл. 975
Кордова, Андалусія, Іспанія
Громадянство
(підданство)
Аль-Андалус
Національність жид
Місце проживання
Діяльність політик, медик
Галузь медицина
Конфесія юдей
Батько Ісхак ібн Езра

Абу Юсуф Хасдай бен Ісхак ібн Шапрут (*бл. 915 —між 970 та 975) — державний діяч, лікар, дипломат часів Кордовського халіфату.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з заможної юдейської родини з Хаєна. Син вченого й купця Ісхака ібн Езри, що уславився зведенням синагоги. Народився між 910 та 915 роками. Хасдай здобув літературну освіту, знав іврит, латину, арабську і грецьку мови. Згодом присвятив себе вивченню медицини. Уславився створенню різних ліків, зокрема аль-Фарук (Рятівник) та теріак. Зі сходженням у 912 році на трон Абд-ар-Рахман III признав ібн Шапрута особистим лікарем.

Завдяки особистим якостям, знанням, здібностям, завоював довіру халіфа, ставши довіреною особою й радником Абд-ар-Рахмана III. Згодом той призначив Хасдая візирем та відповідальним за стосунки з іншими державами. Потім ібн Шапруту було доручено керівництвом митницею.

У 941 році уклав мирний договір з Раміро II, королем Леону. У 949 році він встановив дипломатичні відносини з посланцями Костянтина VII, імператора Візантії, уклавши союз проти Фатімідського халіфату. На дяку від візантійців отримав «Кодекс Діоскорида». Зберіг також гарні стосунки з імператором Романом I Лекапіном.

У 955 році вилікував Санчо I Леонського від ожиріння. У 956 році прийняв посланця Оттона I, імператора Священної Римської імперії. Сприяв укладанню 958 року союзу з королевою Тодой Памплонською, за яким халіф отримав вплив на справи в Леоні та Наваррі, потім відновив на леонському троні Санчо I.

За ініціативи ібн Шапрута були встановлені дипломатичні стосунки з королівством Хорватія. Після цього відправив посольство до Хозарського каганату, де володарював хозарин юдейського вірування Йосип. Листувався з візантійською імператрицею Оленою, яку закликав до терпимості щодо юдейських громад. Надсилав багаті дарунки єшивам (рабинським школам) міст Сура і Пумбедіта в Месопотамії, Кайруана, Констянтини.

За наступного халіфа — аль-Хакама II — Хасдай ібн Шапрут зберіг свій вплив. Водночас був очільником (назі) юдейської громади Кордови. На цій посаді сприяв суттєвому піднесенню юдейської культури в ал-Андалусі. Помер між 970 та 975 роками, після того як призначив нового суддю (дайяна) Ханока, сина Мойсея бен Ханока.

Творчість[ред. | ред. код]

У Кордові він займався медициною і створив справжній інтелектуальний центр, який міг змагатися зі школами Сходу: там зустрічалися поети, філологи, талмудисти, вчені з аль-Андалуса, Північної Африки, Близького Сходу та Італії, які боролися за чистоту давньогебрейської мови, збиралися книги і знання, відкривалися школи і велася полеміка.

Він співпрацював в перекладі арабською мовою «De materia medica» («Про предмет медицини») давньоримського лікаря Діоскорида, запропонованого халіфом Абд ар-Рахманом III. У 952 році долучив до цієї справи візантійського ченця Миколу.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Yitzhak Baer, Storia degli Ebrei nella Spagna cristiana, Barcellona, Riopiedras, p. 28. ISBN 84-7213-143-2.
  • Angel Sáenz-Badillos; Judit Targarona Borrás: Ḥasday ibn Šapruṭ'. In: Diccionario de autores judios (Sefarad. Siglos X—XV). El Almendro, Córdoba 1988 (Estudios de Cultura Hebrea, Band 10), S. 50-51. ISBN 84-86077-69-9.
  • Gampel, Benjamin R. Jews, Christians, and Muslims in Medieval Iberia: Convivencia through the Eyes of Sephardic Jews. Convivencia: Jews, Muslims, and Christians in Medieval Spain. Mann, Vivan B. et al. eds. New York; George Braziller, Inc., 1992.
  • Bartolomé Martínez, Bernabé. La educación en la Hispania antigua y medieval. Madrid: Morata, 1992, 686 pp. ISBN 84-7112-374-6. (castellà)