Хасидизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Хасиди́зм (від івр. חָסִיד‎, хасид — побожний, благочестивий; прибічник, послідовник) — містичне відгалуження юдаїзму, що виникло на території України у першій половині 18 століття як опозиція до догматично-обрядового формалізму і рабинської ортодоксії.

Засновником хасидизму був Ізраїль бен Еліезер Баал-Шем-Тов (скорочено Бешт; *1700—†1760), що діяв як «свята людина» і «чудодій» на Поділлі; він мав великий вплив на єврейські маси, зокрема через інших «праведних» людей, так званих цадиків. Наступником Бешта був рабі Дов-Бер (відомий як Магід із Межерича). Рух охопив і Галичину (зокрема, Покуття і Гуцульщину).

У середині 19 століття половина єврейських громад України визнавала хасидизм. Це викликало боротьбу проти хасидів з боку оборонців інституційної гебрейської релігії, а також польського, згодом російського урядів.

Хасидизм поширився з України до сусідніх Литви, Білорусі, Польщі, Угорщини й Румунії. Частина послідовників хасидизму емігрувала до Палестини, а решта тих, що пережили Другу світову війну, опинилася в Америці, де вони стали однією з груп ортодоксальних євреїв.

Існує багато течій хасидизму. Найвідоміші з них: Любавицький хасидизм, відоміший як ХАБАД; Брацлавський хасидизм; Каролінський та інші. Назви походять від міст, де жили засновники цих течій — учні Магіда з Межерича.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Юдаїзм Це незавершена стаття про юдаїзм.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.