Добра стаття

Хатем Бен Арфа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Хатем Бен Арфа
Хатем Бен Арфа
Хатем Бен Арфа
Особисті дані
Народження 7 березня 1987(1987-03-07)[1][2] (37 років)
  Кламар
Зріст 178 см
Вага 76 кг
Громадянство  Франція
Позиція атакувальний півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Франція «Лілль»
Номер 11
Юнацькі клуби
1994—1996
1996–1998
1998–1999
1999–2000
1999–2002
2002–2004 		Франція «Шатне-Малабрі»
Франція «Монруж 92»
Франція «Булонь-Біянкур»
Франція «Версаль 78»
Франція Академія Клерфонтен
Франція «Ліон»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2004–2008 Франція «Ліон» 64 (7)
2008–2011 Франція «Марсель» 63 (9)
2010–2011 →  Англія «Ньюкасл Юнайтед» 4 (1)
2011–2015 Англія «Ньюкасл Юнайтед» 72 (12)
2014–2015 →  Англія «Галл Сіті» 8 (0)
2015–2016 Франція «Ніцца» 34 (17)
2016–2018 Франція «Парі Сен-Жермен» 23 (0)
2018–2020 Франція «Ренн» 26 (7)
2020 Іспанія «Реал Вальядолід» 5 (0)
2020–2021 Франція «Бордо» 24 (2)
2022 Франція «Лілль» 7 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2002–2003 Франція Франція (U-16) 10 (7)
2003–2004 Франція Франція (U-17) 17 (11)
2005 Франція Франція (U-18) 4 (0)
2005–2006 Франція Франція (U-19) 6 (1)
2007 Франція Франція (U-21) 4 (0)
2007–2015 Франція Франція 15 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 1 лютого 2022.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 1 лютого 2022.

Хате́м Бен Арфа́ (араб. حاتم بن عرفة‎, фр. Hatem Ben Arfa; нар. 7 березня 1987, Кламар, Франція) — французький футболіст туніського походження, атакувальний півзахисник французького «Лілля» та збірної Франції.

Бен Арфа почав кар'єру в різних клубах в Іль-де-Франс, тренувався в клубі «Булонь-Біянкур». 1999 року вступив до спортивної академії «Клерфонтен». Після її закінчення провів чотири роки в «Ліоні», протягом яких виграв чотири чемпіонства. На початку кар'єри в «Ліоні» грав на позиції центрального нападника, але в сезоні 2007—2008 став грати як атакувальний півзахисник. Влітку 2008 року за 11 мільйонів євро перейшов до «Марселя», з цією командою він став чемпіоном у сезоні 2009—2010 і виграв кубок Ліги 2010 року. Після двох років у «Марселі» Бен Арфа приєднався до англійського «Ньюкасл Юнайтед» на правах оренди в сезоні 2010—2011. У січні 2011 року став повноцінним гравцем «Ньюкасла». З 2010 по 2014 рік Бен Арфа провів у складі «Сорок» 76 матчів в Прем'єр-лізі, в яких забив 13 голів. Після цього був відданий в оренду в «Галл Сіті», де зіграв за пів року всього вісім поєдинків у чемпіонаті Англії. У січні 2015 року Хатем на правах вільного агента підписав угоду на півтора року з «Ніццою». Потому Бен Арфа перейшов, знову як вільний агент, до «Парі Сен-Жермен», де провів два роки з 2016 до 2018, більшість із цього часу навіть не потрапляючи навіть до заявок на матчі. З вересня 2018 по червень 2019 виступав за «Ренн».

За юнацькі збірні Франції Хатем грав на всіх рівнях. 2004 року виграв чемпіонат Європи серед 17-річних. До національної збірної вперше викликався в жовтні 2007 року на матч кваліфікації до чемпіонату Європи 2008 року проти Фарерських островів. Він вийшов на заміну та забив перший гол за збірну.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

Бан Арфа народився в Кламарі, південно-західному передмісті Парижа. Батько, Камель Бен Арфа, громадянин Тунісу, колишній футболіст, гравець збірної цієї країни[3][4], мати француженка. Коли Хатему було п'ять років, батько помітив, що він виявляє інтерес до футболу. Під керівництвом спортивного журналіста та агента Майкла Озіна Бен Арфа почав свою кар'єру футболіста[5].

Бен Арфа почав тренуватись у «Шатне-Малабрі», місцевому клубі неподалік від його рідного міста[6]. Через два роки він перейшов до «Монруж 92»[4], де провів два роки, а потім один сезон у «Булоні-Біянкур»[4]. Через рік Хатема було обрано для навчання в академії «Клерфонтен»[4]. Перебуваючи тут, Бен Арфа знявся в документальному фільмі «À la Clairefontaine» («У Клерфонтені»), який розповідає про життя молодих французьких футболістів під час їхнього навчання в академії[7][8].

«Олімпік» (Ліон)

[ред. | ред. код]

2002 року Бен Арфа приєднався до ліонського «Олімпіка»[9], який тільки виграв своє перше чемпіонство[10]. У серпні 2004 року, провівши два сезони в академії клубу, Хатем підписав свій перший професіональний контракт[9]. Попри інтерес англійського «Челсі» та нідерландського «Аякса» він уклав трирічну угоду[11]. У клубі гравець взяв собі номер «34».

Хатем дебютував у матчі-відкритті сезону 2004—2005 проти «Ніцци», вийшовши на заміну на 68-й хвилині. «Ліон» переміг завдяки голу Джоване Елбера, який відбувся за декілька хвилин після виходу Бен Арфа[12]. 11 вересня 2004 року Хатем вперше вийшов з початку матчу, граючи в ньому 56 хвилин, «Ліон» переміг «Ренн» з рахунком 2-1[13]. 10 листопада Бен Арфа забив свій перший гол у професіональній кар'єрі в матчі кубка Франції проти «Лілля»[14]. У Лізі чемпіонів Хатем дебютував у матчі проти «Манчестер Юнайтед», замінивши Сіднея Ґову[15].

У наступному сезоні Бен Арфа змінив свій ігровий номер на «18», але відсоток його ігор, які він почав на лаві запасних, залишився високим: лише сім з дванадцяти ігор футболіст зіграв зі стартових хвилин. Хатем вперше вийшов у стартовому складі в матчі Ліги чемпіонів проти норвезького «Русенборга», під час гри він асистував бразильцю Фреду, коли той забив переможний м'яч[16]. У сезоні 2006—2007 футболіст забив перший гол «Седану», який став переможним для «Ліона»[17].

Після того, як команду покинули вінгери Флоран Малуда та Сільвен Вільтор, новий тренер Ален Перрен почав використовувати Бен Арфа на позиції лівого атакувального півзахисника[18]. Футболіст швидко адаптувався до нового місця на полі, і вже 15 вересня забив свій перший гол у сезоні 2007—2008 у ворота «Меца»[19]. 28 жовтня в матчі проти «Парі Сен-Жермен» у чемпіонаті та 7 листопада проти «Штутгарта» в Лізі чемпіонів Бен Арфа забив по два м'ячі[20][21]. У кінці сезону його було названо найкращим молодим гравцем року[22].

Не зважаючи на чутки про сварку між ним і Карімом Бензема, Бен Арфа в березні 2008 року продовжив контракт до 2010 року[23][24]. Однак, після бійки на тренуванні із Себастьєном Скілаччі, його майбутнє в «Ліоні» стало сумнівним[25].

«Олімпік» (Марсель)

[ред. | ред. код]
Hatem Ben Ara in the Coupe de la Ligue
Бен Арфа у складі «Марселя»

Не зважаючи на інтерес з боку англійських «Манчестер Юнайтед», «Арсенала» та мадридського «Реала», марсельський «Олімпік» почав вести переговори по гравцю першим[26]. 28 червня 2008 року «Ліон» повідомив, що поки що не відпускає Хатема[27]. Однак, на наступний день Бен Арфа підтвердив, що підписав контракт з «Марселем» і не повернеться до «Ліона» на передсезонні збори[28]. Пізніше газета «La Provence» повідомила, що Бен Арфа справді пропустив збори 30 червня, що підтверджує його наміри[29].

Бен Арфа офіційно приєднався до «Марселя» 1 липня 2008 року, сума трансферу становила 11 мільйонів євро[30][31]. Того ж дня його було представлено ЗМІ та в той же день він провів перше тренування за «Марсель»[32]. У грудні цього ж року в результаті розбіжностей по домовленості між клубами, організованої Професіональною футбольної лігою[30], Хатем розповів місцевій газеті «Le Progrès», що його колишній команді не вистачає класу[33]. У клубі Хатем узяв ігровий номер «20». 16 липня Бен Арфа знову вступив у суперечку на тренуванні, цього разу з Джибрілем Сіссе, який пізніше був відданий в оренду англійському «Сандерленду»[34].

Хатем Бен Арфа і Мамаду Ньянг
Бен Арфа святкує перемогу в кубку Франції з Мамаду Ньянгом

У чемпіонаті за нову команду Хатем дебютував у першій грі сезону в матчі з «Ренном», де він забив один з м'ячів. Матч завершився нічиєю 4-4[35]. У наступних десяти матчах футболіст відзначався голами ще п'ять разів[36][37][38][39][40]. Перед матчем у Лізі чемпіонів проти «Ліверпуля» Бен Арфа вступив у сварку з камерунцем Модестом М'Бамі[41][42]. Після програшу столичному «ПСЖ» відбулась суперечка між Хатемом і тренером Ерік Геретсом, після того, як футболіст відмовився покинути лаву запасних, щоб розігрітись[43]. Пізніше сам футболіст пояснив це тим, що в нього були проблеми зі здоров'ям і вибачився перед наставником[44]. Повернувшись до складу в матчі проти «Сент-Етьєна» Бен Арфа забив гол та віддав дві точні передачі[45].

У сезоні 2009—2010 Бен Арфа взяв собі номер «10», і зіграв у матчі-відкритті сезону, вийшовши на заміну на 68-й хвилині у матчі з «Греноблем»[46]. Наступного тижня, 16 серпня, Хатем вийшов зі стартових хвилин у грі проти «Лілля», у якій він асистував бразильцю Брандау[47].

8 жовтня 2009 року клуб оштрафував футболіста на 10 тисяч євро за те, що він зник після тренування, сам Бен Арфа пояснив це тим, що запізнився на літак з Тунісу, де він відвідував родичів[48]. 18 листопада на тренуванні він посварився з тренером Дідьє Дешамом, за що потім вибачився[49][50]. У першій половині сезону Хатем вийшов у 15 з 20 матчів, повністю зігравши лише два: поразки від «Монако» (2-1[51]) та «Осера» (2-0[52]).

Гра Бен Арфа у наступній частині сезону заслужила похвалу від Дешама та спортивного директора клубу Жозе Аніго[53][54]. 10 січня 2010 року Хатем забив перший гол у сезоні аматорському клубу «Треліссак» у кубку Франції[55]. За місяць він відіграв важливу роль у матчі з «Валансьєном», віддавши точний пас Лучо Гонсалесу, який забив перший гол у матчі, що закінчився перемогою «Олімпіка» 5-1[53]. Ще за місяць Бен Арфа відзначився двома голами (один на виїзді, один вдома) в протистоянні з данським клубом «Копенгаген» у 1/16 фіналу Ліги Європи[56]. 27 лютого Хатем забив перший м'яч у чемпіонаті в сезоні столичному «Парі Сен-Жермен»[57][58]. Пізніше його було названо гравцем місяця за версією журналу «France Football»[59]. У всіх чотирьох наступних матчах, у яких Бен Арфа виходив зі стартового складу, «Марсель» перемагав[60][61][62][63], в останньому матчі сезону відзначився у воротах «Гренобля»[63]. 7 квітня він реалізував пенальті в матчі з «Сошо»[64]. Після цієї перемоги команда очолила турнірну таблицю, залишаючись на першому місці до кінця сезону, а 5 травня після перемоги над «Ренном» офіційно стала чемпіоном[65]. Хатем у матчі вийшов на заміну[66].

Переговори з «Ньюкасл Юнайтед»

[ред. | ред. код]

27 липня 2010 року агент Бен Арфа сказав, що в послугах футболіста зацікавлені англійський «Ньюкасл Юнайтед», німецькі «Гоффенгайм 1899» і «Вердер», турецький «Галатасарай», а також італійський «Мілан»[67][68]. 9 серпня було повідомлено, що «Ньюкасл Юнайтед» пропонує 650 тисяч фунтів стерлінгів, що на 350 тисяч менше, ніж хоче «Марсель»[69][70]. 12 серпня президент французького клубу оголосив, що Хатем не перейде до «Ньюкасла», і навіть сказав, що такої пропозиції не існувало[71].

Як і в ситуації з «Ліоном», футболіст повідомив, що не повернеться на тренувальну базу «Марселя» й не буде грати за команду до кінця сезону[72][73]. Він також сказав, що його стосунки з Дешамом остаточно зіпсувались[74]. Після повернення до Франції Бен Арфа пропустив тренування команди та дві гри в чемпіонаті. Пізніше ігровий номер «10», під яким виступав Хатем, було віддано новачку Андре-П'єру Жиньяку[75].

19 серпня пропозиція переходу у «Вердер» була відхилена, президент німецького клубу спростував чутки про зацікавленість його клубу до Бен Арфа[76][77]. 27 серпня «Марсель» повідомив, що досягнуто згоди з англійським клубом. «Марсель» погодився на суму у 2 мільйони фунтів стерлінгів. Якщо Хатем зіграє у 25 матчах за нову команду, то «Ньюкасл» сплатить ще 5 мільйонів фунтів стерлінгів, що зробить його єдиним власником прав на футболіста[78].

«Ньюкасл Юнайтед»

[ред. | ред. код]

Сезон 2010–11

[ред. | ред. код]

27 серпня 2010 року Бен Арфа узгодив особисті умови з клубом, а наступного дня «Ньюкасл Юнайтед» повідомив, що з футболістом підписано довготривалий контракт[79]. Хатем отримав номер «37» і 11 вересня дебютував за нову команду, вийшовши на заміну в матчі з «Блекпулом»[80]. 18 вересня Бен Арфа забив свій перший м'яч за «Ньюкасл» у матчі з «Евертоном», який став переможним для команди[81]. 3 жовтня в матчі проти «Манчестер Сіті» після зіткнення з Найджелом де Йонгом Хатем зламав велику та малу гомілкові кістки лівої ноги[82]. 5 січня 2011 року «Марсель» і «Ньюкасл» повідомили, що Бен Арфа тепер повноцінний гравець англійського клубу, з ним підписано угоду строком на чотири з половиною роки. Трансферна вартість не повідомлялась[83][84].

Більшість часу відновлення Бен Арфа провів у рідному місті, в академії «Клерфонтен»[85][86]. 23 лютого тренер команди Алан Пард'ю повідомив, що футболіст відновився, і зможе грати вже в квітні[87]. Але 1 березня Пард'ю сказав, що Хатем не повністю готовий до гри і що навряд чи зіграє до травня. 5 квітня Бен Арфа приєднався до загальних тренувань, працюючи за спеціальною програмою[88], але до кінця сезону він так і не зіграв.

Сезон 2011–12

[ред. | ред. код]

Після реабілітації, яка тривала все літо, Хатем почав грати в товариських матчах. 15 липня 2011 року він зіграв проти клубу «Дарлінгтон» з Національної Конференції[89]. Через п'ять днів на передсезонних зборах у США в матчі проти «Спортінг Канзас-Сіті» футболіст отримав пошкодження щиколотки[90]. Бен Арфа повернувся на батьківщину, щоб відновитись, і приєднався до клубу 18 вересня[91]. 24 вересня він вийшов на заміну в матчі з «Блекберн Роверс»[92]. 26 листопада в матчі проти «Манчестер Юнайтед» Бен Арфа заробив пенальті, яке реалізував Демба Ба, гра закінчилась з рахунком 1-1[93]. 26 грудня в матчі проти «Болтон Вондерерз» футболіст забив свій перший м'яч у сезоні[94].

7 січня 2012 року в матчі третього раунду кубка Англії Хатем забив перший м'яч у ворота «Блекберн Роверз», що допомогло «Ньюкаслу» перемогти з рахунком 2–1[95]. 12 березня півзахисник відкрив рахунок у матчі чемпіонату на стадіоні «Емірейтс» у грі з «Арсеналом», однак господарі перемогли 2–1[96]. 25 березня у виїзному матчі проти «Вест-Бромвіч Альбіон» Бен Арфа відзначився забитим голом, а також двома точними передачами на Папісса Сіссе, на що господарі відповіли єдиним голом Шейна Лонга[97].

Сезон 2012–13

[ред. | ред. код]

18 серпня 2012 року в першому турі Прем'єр-ліги проти «Тоттенгем Готспур» футболіст забив переможний гол з пенальті на 80-й хвилині[98]. 2 вересня гол з відстані близько 23 метрів допоміг «Ньюкаслу» заробити одне очко в домашньому матчі з «Астон Віллою»[99].

22 листопада в матчі Ліги Європи проти «Марітіму» Бен Арфа зазнав ушкодження підколінного сухожилля[100]. Футболіст повернувся в матчі проти «Фулгема», забивши гол, який не врятував від поразки 2-1[101]. За декілька днів Алан Пардью повідомив, що гравець не відчуває дискомфорту, однак рентген показав, що Хатему необхідно продовжити лікуватись[102]. Півзахисник повернувся до гри в матчі Ліги Європи проти «Анжі» 7 березня 2013 року, на свій 26-й день народження[103]. Перед матчем-відповіддю тренер повідомив, що футболісту необхідно повністю залікувати ушкодження[104]. 11 квітня Бен Арфа з'явився у другому матчі чвертьфіналу Ліги Європи проти «Бенфіки»[105]. 12 травня у виїзному матчі проти «Квінз Парк Рейнджерс» Бен Арфа відзначився з пенальті, що допомогло його команді перемогти 2-1[106].

Сезон 2013–14

[ред. | ред. код]

31 серпня 2013 року в третьому турі чемпіонату в матчі проти «Фулгема» Бен Арфа забив переможний м'яч на 86-й хвилині[107]. 14 вересня у виїзному матчі проти «Астон Вілли» француз відзначився забитим голом та точною передачею на Йоана Гуффрана, домігшись перемоги 2-1[108]. 21 грудня Хатем відзначився з пенальті у ворота «Крістал Пелес»[109].

«Галл Сіті»

[ред. | ред. код]

2 вересня 2014 року Бен-Арфа був відданий на правах оренди в «Галл Сіті»[110]. Він дебютував 15 вересня, замінивши Абеля Ернандеса за 11 хвилин до кінця матчу за рахунку 2-2 проти «Вест Гема»[111]. За пів року зіграв у восьми матчах Прем'єр-ліги і в одній грі кубка Англії.

У січні 2015 року повернувся з оренди, а вже 3 січня офіційний сайт футбольного клубу «Ніцца» виклав фотографії Хатема на тлі символіки клубу. Повідомлялося, що француз уже приступив до тренувань з командою і в понеділок підпише контракт.

Наступного дня, Хатем за обопільною згодою розірвав контракт з «Ньюкаслом»[112].

«Ніцца»

[ред. | ред. код]

5 січня гравець підписав контракт з «провансальцями», взявши четвертий номер[113]. У зв'язку з тим, що Бен Арфа захищав кольори «Ньюкасла» і Халла, ФІФА заборонила йому виступати за «Ніццу». Футболісту заборонено протягом одного сезону грати в більш як двох командах.

«ПСЖ»

[ред. | ред. код]

У літньому міжсезонні 2016 року, після завершення угоди з «Ніццою» футболіста хотіли бачити у себе багато клубів, серед яких «Севілья», «Олімпік» (Л) та «Саутгемптон». Пропонувала новий контракт і «Ніцца». Сам Бен Арфа відзначав, що ним цікавляться 18 клубів. Проте Бен Арфа обрав «Парі Сен-Жермен», з яким підписав угоду на два роки.[114]

Сам Хатем прокоментував цей перехід так:

«Для мене велика честь, що клуб вирішив дати мені шанс. Я зроблю все, щоб виправдати очікування і допомогти команді досягти висот».

Перший гол у складі «ПСЖ» забив 6 серпня 2016 року в матчі за Суперкубок Франції проти «Олімпіка» (Л).[115] 5 квітня 2017 року в чвертьфіналі кубка Франції проти «Авранша» на виїзді відзначився дублем та точною передачею на Хав'єра Пасторе, чим допоміг своєму клубу перемогти з рахунком 4–0.[116]

Цей кубковий матч став останнім за паризький клуб для Бен Арфа. У гравця стався конфлікт з головним тренером паризької команди Унаї Емері[117]., через що більше року він узагалі не грав, не потрапляючи навіть до заявок на матчі[118]. Влітку 2017 керівництво «Парі Сен-Жермен» намагалося продати гравця, проте він відмовився залишати клуб. Протягом сезону 2017/18 до гравця проявляла інтерес низка клубів, переважно з чемпіонатів поза топ-5, зокрема й київське «Динамо»[119]. У березні 2018 Бен Арфа остаточно оголосив про намір залишити «Парі Сен-Жермен» та перейти до клубу одного з топ-чемпіонатів[120]. Після завершення контракту в червні 2018 став вільним агентом.

«Ренн»

[ред. | ред. код]

Після року зовсім без ігрової практики, 2 вересня 2018 Хатем Бен Арфа підписав контракт з «Ренном»[121]. Угода була розрахована на рік з можливістю продовження ще на рік. У новому клубі він став основним атакувальним півзахисником, загалом провівши за клуб 39 матчів та забивши 9 голів. Разом з бретонським клубом він виграв кубок Франції, в фіналі обігравши свій колишній клуб «Парі Сен-Жермен» та здобувши перший за 48 років трофей для «Ренна». У червні 2019 Бен Арфа та «Ренн» оголосили, що не планують продовжувати контракт і гравець залишить клуб у липні[122].

Міжнародна кар'єра

[ред. | ред. код]

Юнацькі та молодіжна збірні

[ред. | ред. код]

За юнацьку збірну U-16 Бен Арфа зіграв десять матчів, у яких забив сім м'ячів. У команді він дебютував 2003 року під час Егейського кубка в Туреччині. 12 січня він забив перший м'яч на турнірі збірній Бельгії[123], матч закінчився перемогою французів 3-2, яка дозволила їм посісти третє місце на змаганнях[123]. На турнірі Монтегю Хатем забив шість голів, ставши найкращим бомбардиром команди. У матчі відкритті проти Габону він зробив дубль[124]. Він забив гол і в наступному матчі проти Росії[125], а також двічі забив збірній Англії в останній грі групового раунду[126]. У фіналі турніру Хатем забив єдиний м'яч французів у ворота збірної Італії, яка перемогла з рахунком 5-1[127].

За юнацьку збірну U-17 Хатем дебютував 23 вересня 2003 року в матчі зі Швецією, зробивши хет-трик у першому таймі[128]. На турнірі у Валь-де-Марні футболіст забив два голи, а збірна стала чемпіоном, не пропустивши жодного голу[129]. На чемпіонаті Європи серед 17-річних 2004 року Бен Арфа разом з Саміром Насрі, Карімом Бензема та Жеремі Менезом зробив значний внесок для перемоги команди. Хатем зіграв у всіх п'яти матчах і забив Північній Ірландії[130], Туреччині[131] та Португалії[132]. Всього за збірну U-17 Хатем зіграв 17 матчів і забив 11 м'ячів. Через його напружений графік ігор у «Ліоні» Бен Арфа пропустив значну кількість ігор за юнацьку збірну U-18. Дебютував він за неї 15 березня 2005 року в матчі проти Німеччини[133]. Всього за збірну U-18 Хатем зіграв чотири матчі, не забивши жодного голу.

Бен Арфа, Насрі, Бензема та Менез продовжували грати за юнацькі збірні. У першому матчі кваліфікації до чемпіонату Європи серед 19-річних 2006 року Бен Арфа забив єдиний м'яч Уельсу[134]. Через травму Хатем не зіграв до кінця кваліфікаційного раунду. Франція не вийшла до фінальної частини турніру, програвши за очками Шотландії в другому раунді кваліфікації[135]. За молодіжну збірну Бен Арфа зіграв лише одну гру, з'явившись у кваліфікації до чемпіонату Європи серед молодіжних команд 2009 року в матчі проти Румунії[136].

Національна збірна

[ред. | ред. код]

Перед тим як зіграти за збірну Франції, Бен Арфа було запрошено до збірної Тунісу з можливістю зіграти на чемпіонаті світу 2006 року в Німеччині, але футболіст відмовився[137]. 10 жовтня 2007 року Раймон Доменек вперше запросив його до збірної Франції, щоб замінити травмованого Луї Саа для матчів кваліфікаційного раунду до Євро-2008 проти Фарерських островів і Литви. 13 жовтня Бен Арфа дебютував за збірну, вийшовши на заміну замість Франка Рібері на 68-й хвилині в матчі проти Фарерських островів. У матчі Хатем забив останній гол, встановивши остаточний рахунок матчу 6-0[138]. Однак, Доменек не включив його до заявки на фінальну частину турніру[30].

Після тривалої перерви Бен Арфа було викликано до збірної 25 лютого 2010 року на товариський матч зі збірною Іспанії, який відбувся 3 березня. 11 травня він увійшов до списку 30 футболістів, потенційних учасників чемпіонату світу 2010[139], але пізніше Доменек не включив його у кінцевий список з 23 гравців, які поїхали на турнір[140].

5 серпня 2010 року новий тренер збірної Лоран Блан викликав Хатема на товариський матч зі збірною Норвегії, який відбувся 11 серпня[141]. Бен Арфа замінив Муссу Сіссоко у другому таймі, і забив перший м'яч у грі, яку Франція програла з рахунком 2-1[142].

2012 року брав участь у чемпіонаті Європи в Україні та Польщі, де зіграв у двох матчах групового етапу, після чого перестав залучатись до матчів збірної.

12 травня 2016 року Хатем опинився поза заявкою на Євро-2016, що проходив у Франції.[143]

Статистика

[ред. | ред. код]

Клубна

[ред. | ред. код]
Дані актуальні станом на 6 червня 2019[144][145][146][147]
Клуб Сезон Чемпіонат Національний кубок Кубок ліги Єврокубки Інші Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Ліон 2004–05 9 0 0 0 1 1 4 0 0 0 14 1
2005–06 12 0 2 1 0 0 1 0 0 0 15 1
2006–07 13 1 3 0 1 0 1 0 0 0 18 1
2007–08 30 6 3 0 1 0 8 2 0 0 42 8
Всього 64 7 8 1 3 0 14 2 0 0 89 10
Марсель 2008–09 33 6 1 0 1 0 13 2 — 48 8
2009–10 29 3 1 1 4 0 7 3 — 41 7
2010–11 1 0 0 0 0 0 0 0 0 0 1 0
Всього 63 9 2 1 5 0 20 5 0 0 90 15
Ньюкасл Юнайтед 2010–11 4 1 0 0 0 0 — — 4 1
Ньюкасл Юнайтед 2011–12 26 5 2 1 2 0 — — 30 6
2012–13 19 4 0 0 0 0 3 0 — 22 4
2013–14 27 3 1 0 2 0 — — 30 3
Всього 76 13 3 1 4 0 3 0 — 86 14
→  Галл Сіті 2014–15 8 0 0 0 1 0 — — 9 0
Ніца 2015–16 34 17 1 1 2 0 — — 37 18
Парі Сен-Жермен 2016–17 23 0 3 3 2 0 3 0 1 1 32 4
2017–18 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
Ренн 2018–19 26 7 4 0 2 0 9 2 — 41 9
Всього 294 53 21 7 19 0 49 9 1 1 384 70

Виступи в збірній

[ред. | ред. код]
Дані актуальні станом на 18 листопада 2015[148]
Національна
збірна		 Сезон Ігри Голи
Франція 2007-08 6 1
2008-09 1 0
2009-10 0 0
2010-11 1 1
2011-12 5 0
2015–16 2 0
Всього 15 2

Голи за збірну

[ред. | ред. код]
# Дата Стадіон Суперник Рахунок Результат Змагання
1[149] 13 жовтня 2007 Торсволлюр, Торсгавн, Фарерські острови Фарерські острови Фарерські острови 0-6 0-6 Кваліфікація до Євро-2008
2[150] 11 серпня 2010 Уллевол, Осло, Норвегія Норвегія Норвегія 0-1 2-1 Товариський матч

Досягнення та нагороди

[ред. | ред. код]

Командні

[ред. | ред. код]
«Ліон»
«Марсель»
«Парі Сен-Жермен»
«Ренн»
Збірна Франції

Індивідуальні

[ред. | ред. код]
  • Найкращий молодий гравець року за версією UNFP: 2007-08
  • Гравець місяця за версією UNFP: лютий 2010

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ BDFA
  3. ↑ France-Tunisie le match de Hatem Ben Arfa [Архівовано 17 листопада 2010 у Wayback Machine.] (фр.)
  4. ↑ а б в г Hatem Ben Arfa, la perle que Paris a laissé passer. Архів оригіналу за 1 липня 2013. Процитовано 15 грудня 2011.
  5. ↑ Hatem Ben Arfa : portrait d'un jeune espoir du football français. Web Libre. Архів оригіналу за 23 лютого 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  6. ↑ Hatem Ben Arfa, le diamant paradoxal. MoreFoot. 29 жовтня 2007. Архів оригіналу за 31 жовтня 2007. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  7. ↑ Clairefontaine de diamants. Football.fr. 18 жовтня 2007. Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  8. ↑ A la clairefontaine. Parlons Foot. 6 жовтня 2006. Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  9. ↑ а б Hatem Ben Arfa Fansite[недоступне посилання з жовтня 2019] (англ.)
  10. ↑ Сторінка «Ліона» на сайті ФІФА [Архівовано 10 серпня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
  11. ↑ Ben Arfa a signé. L'Equipe. 18 серпня 2004. Архів оригіналу за 20 серпня 2004. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  12. ↑ Nice 0 — 1 Lyon [Архівовано 11 вересня 2004 у Wayback Machine.] (англ.)
  13. ↑ Stade Rennais FC 1-2 Olympique Lyonnais (англ.)
  14. ↑ LOSC Lille Métropole 3-2 Olympique Lyonnais [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  15. ↑ Van Nistelrooy the Lyon king. The Guardian. UK. 16 вересня 2004. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  16. ↑ Fred leaves Lyon purring. УЄФА. 6 грудня 2005. Архів оригіналу за 15 листопада 2013. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  17. ↑ Lyon 1 - 0 Sedan. soccernet.espn.go.com. 15 квітня 2007. Процитовано 9 грудня 2011.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  18. ↑ Win in Paris cannot hide Perrin's problems. The Guardian. London. 4 березня 2008. Архів оригіналу за 18 лютого 2009. Процитовано 26 листопада 2011. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |6= (довідка) (англ.)
  19. ↑ Metz 1 - 5 Lyon. soccernet.espn.go.com. 15 вересня 2007. Процитовано 9 грудня 2011.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  20. ↑ PSG 2 - 3 Lyon. skysports.com. 28 жовтня 2007. Архів оригіналу за 7 травня 2008. Процитовано 9 грудня 2011. (англ.)
  21. ↑ Improving Lyon resist Stuttgart revival. УЄФА. 7 листопада 2007. Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  22. ↑ Les Trophées UNFP du football. National Union of Professional Footballers. Архів оригіналу за 4 серпня 2009. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  23. ↑ Lyon coach Perrin denies player rift. Reuters. 3 березня 2008. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  24. ↑ Ben Arfa veut prolonger. Ligue de Football Professionnel. 21 березня 2008. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  25. ↑ Bagarre Ben Arfa–Squillaci. L'Equipe. 22 березня 2008. Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  26. ↑ No Real Madrid bid for Ben Arfa. ESPN. 3 липня 2008. Архів оригіналу за 11 липня 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  27. ↑ Marseille not ready to give up on Ben Arfa. ESPN. 28 червня 2008. Архів оригіналу за 21 січня 2009. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  28. ↑ I won't return to Lyon. La Provence. 29 червня 2008. Архів оригіналу за 21 листопада 2008. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  29. ↑ Ben Arfa misses training. La Provence. 30 червня 2008. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  30. ↑ а б в Ben Arfa finally joins Marseille. ФІФА. 1 липня 2008. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  31. ↑ Ben Arfa verra bien la Canebière. Mercato 365. 1 липня 2008. Архів оригіналу за 14 липня 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  32. ↑ First training session at the Commanderie for Ben Arfa. «Олімпік» (Марсель). 30 червня 2008. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  33. ↑ Ben Arfa : "Lyon n'est pas un grand club !". extrafoot.be. 12 грудня 2008. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 9 грудня 2011. (фр.)
  34. ↑ Marseille loan Cisse to Sunderland. ФІФА. 20 серпня 2008. Архів оригіналу за 23 серпня 2008. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  35. ↑ Rennes v. Marseille Match Report. Ligue de Football Professionnel. 9 серпня 2008. Архів оригіналу за 24 серпня 2009. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  36. ↑ Le Mans FC 1-1 Olympique de Marseille [Архівовано 19 січня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  37. ↑ Olympique de Marseille 2-1 SM Caen [Архівовано 21 січня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  38. ↑ Valenciennes FC 1-3 Olympique de Marseille [Архівовано 16 листопада 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  39. ↑ Olympique de Marseille 3-1 AS Saint-Etienne [Архівовано 19 січня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  40. ↑ GF38 0-3 Olympique de Marseille [Архівовано 13 січня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  41. ↑ Une altercation Ben Arfa - M'Bami?. 20minutes.fr. 17 вересня 2008. Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 9 грудня 2011. (фр.)
  42. ↑ Altercation Ben Arfa-M'Bami ?. lequipe.fr. 17 вересня 2008. Архів оригіналу за 5 вересня 2012. Процитовано 9 грудня 2011. (фр.)
  43. ↑ Lyttleton, Ben (28 жовтня 2008). Dissent and sensitivity overshadow PSG's Marseille adventure. The Guardian. London. Архів оригіналу за 10 грудня 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  44. ↑ Dissent and sensitivity overshadow PSG's Marseille adventure. The Guardian. 28 жовтня 2008. Архів оригіналу за 10 грудня 2011. Процитовано 9 грудня 2011. (англ.)
  45. ↑ Marseille 3 - 1 St Etienne. soccernet.espn.go.com. 1 листопада 2008. Процитовано 9 грудня 2011.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  46. ↑ Grenoble v Marseille. Match facts. guardian.co.uk. 8 серпня 2009. Процитовано 9 грудня 2011. (англ.)
  47. ↑ Olympique Marseille vs. Lille 1 - 0. soccerway.com. Архів оригіналу за 6 березня 2011. Процитовано 9 грудня 2011. (англ.)
  48. ↑ Marseille issue Ben Arfa fine. Sky Sports. 8 жовтня 2009. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  49. ↑ Ben Arfa close to I'OM exit. Sky Sports. 18 листопада 2009. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  50. ↑ Ben Arfa set for talks over future after bust-up. ESPN. 18 листопада 2009. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  51. ↑ Marseille 1 - 2 Monaco. skysports.com. 4 жовтня 2009. Архів оригіналу за 5 березня 2010. Процитовано 9 грудня 2011. (англ.)
  52. ↑ Olympique Marseille vs. Auxerre 0 - 2. soccerway.com. Архів оригіналу за 4 травня 2011. Процитовано 9 грудня 2011. (англ.)
  53. ↑ а б Ben Arfa en embuscade?. France Football. 19 лютого 2010. Архів оригіналу за 22 лютого 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  54. ↑ Didier wants Ben Arfa stay. Sky Sports. 21 січня 2010. Архів оригіналу за 23 січня 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  55. ↑ Trélissac v. Marseille Match Report. Ligue de Football Professionnel. 10 січня 2010. Процитовано 26 листопада 2011.[недоступне посилання з травня 2019] (фр.)
  56. ↑ Marseille show København no mercy. УЄФА. 25 лютого 2010. Архів оригіналу за 9 лютого 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  57. ↑ PSG vs. Olympique Marseille 0 - 3. women.soccerway.com. 1 березня 2010. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 9 грудня 2011. (англ.)
  58. ↑ Paris Saint-Germain 0-3 Olympique de Marseille [Архівовано 15 травня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  59. ↑ Hatem Ben Arfa. freesporting.com. Процитовано 9 грудня 2011. (англ.)
  60. ↑ Olympique de Marseille 2-1 Olympique Lyonnais [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  61. ↑ Olympique de Marseille 4-1 OGC Nice [Архівовано 4 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  62. ↑ Olympique de Marseille 3-1 Stade Rennais FC [Архівовано 8 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  63. ↑ а б Olympique de Marseille 2-0 GF38 [Архівовано 6 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  64. ↑ Marseille 3 - 0 Sochaux. skysports.com. 7 квітня 2010. Архів оригіналу за 31 травня 2010. Процитовано 9 грудня 2011. (англ.)
  65. ↑ Marseille clinch title after Rennes victory. ESPN. 5 травня 2010. Архів оригіналу за 19 вересня 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  66. ↑ Marseille 3 - 1 Rennes. skysports.com. 5 травня 2010. Архів оригіналу за 4 травня 2010. Процитовано 9 грудня 2011. (англ.)
  67. ↑ Hoffenheim join Ben Arfa hunt. Sky Sports. 2 серпня 2010. Архів оригіналу за 4 серпня 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  68. ↑ VfL Wolfsburg und Werder Bremen buhlen um Hatem Ben Arfa. Sportmedien. 23 липня 2010. Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 26 листопада 2011. (нім.)
  69. ↑ Newcastle poised to seal loan deal for in-demand Marseille midfielder Hatem Ben Arfa. Daily Mail. 9 серпня 2010. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  70. ↑ Magpies close on Ben Arfa. Sky Sports. 12 серпня 2010. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  71. ↑ L'OM cool Ben Arfa talk. Sky Sports. 12 серпня 2010. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  72. ↑ Ben Arfa: "J'ai ma dignité". L'Equipe. 15 серпня 2010. Архів оригіналу за 17 серпня 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  73. ↑ Ben Arfa eyeing Newcastle move. Sky Sports. 15 серпня 2010. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  74. ↑ Ben Arfa threatens to retire if he doesn't get Toon move. Daily Mirror. 15 серпня 2010. Архів оригіналу за 19 серпня 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  75. ↑ Gignac récupère le numéro 10. medsuperfoot.blogspot.com. 24 серпня 2010. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 грудня 2011. (фр.)
  76. ↑ Le Werder chaud sur Ben Arfa. L'Equipe. 18 серпня 2010. Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  77. ↑ Bremen deny Ben Arfa interest. Sky Sports. 19 серпня 2010. Архів оригіналу за 21 серпня 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  78. ↑ Newcastle United Suffer Another Pre-Season Blow As Hatem Ben Arfa Returns Home. Metro. 21 липня 2011. Архів оригіналу за 24 липня 2011. Процитовано 9 грудня 2011. (англ.)
  79. ↑ Ben Arfa à Newcastle c’est fait !. RMC Sport. 27 серпня 2010. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  80. ↑ Newcastle United 0 – Blackpool 2. Ньюкасл Юнайтед. 11 вересня 2010. Архів оригіналу за 13 вересня 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  81. ↑ Everton v Newcastle United. BBC. 18 вересня 2010. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  82. ↑ Hatem Ben Arfa – Statement. Ньюкасл Юнайтед. 3 жовтня 2010. Архів оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  83. ↑ Hatem's Here To Stay. Ньюкасл Юнайтед. 5 січня 2011. Архів оригіналу за 7 січня 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  84. ↑ Ben Arfa transféré définitivement à Newcastle. Олімпік (Марсель). 5 січня 2011. Архів оригіналу за 8 січня 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  85. ↑ La visite d'Hatem Ben Arfa. Федерація футболу Франції. 8 лютого 2011. Архів оригіналу за 10 лютого 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  86. ↑ Ben Arfa: "Un staff médical compétent". Федерація футболу Франції. 25 січня 2011. Архів оригіналу за 4 лютого 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  87. ↑ Ben Arfa could return in April. Sky Sports. 23 лютого 2011. Архів оригіналу за 24 лютого 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  88. ↑ Look who's back. Ньюкасл Юнайтед. 5 квітня 2011. Архів оригіналу за 8 квітня 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  89. ↑ Darlington v Newcastle: Ben Arfa And Forster Start. Ньюкасл Юнайтед. 15 липня 2011. Архів оригіналу за 16 вересня 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  90. ↑ Ben Arfa Injury Update. Ньюкасл Юнайтед. 20 липня 2011. Архів оригіналу за 21 листопада 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  91. ↑ Ben Arfa Back For Cup Clash?. Ньюкасл Юнайтед. 19 вересня 2011. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  92. ↑ Newcastle United 3 Blackburn Rovers 1. Ньюкасл Юнайтед. 24 вересня 2011. Архів оригіналу за 28 вересня 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  93. ↑ «Ньюкасл» відстояв нічию на Олд Траффорд [Архівовано 28 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  94. ↑ Wheeler, Chris (26 грудня 2011). Bolton 0 Newcastle 2: Toon quick to land double blow on Coyle. Daily Mail. London. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 24 січня 2012. (англ.)
  95. ↑ Newcastle 2–1 Blackburn. BBC Sport. 7 січня 2012. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 10 січня 2012.(англ.)
  96. ↑ Arsenal 2 - 1 Newcastle. BBC Sport. 12 березня 2012. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  97. ↑ West Brom 1 - 3 Newcastle. BBC Sport. 25 березня 2012. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  98. ↑ Newcastle 2 - 1 Tottenham. BBC Sport. 18 серпня 2012. Архів оригіналу за 11 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  99. ↑ Newcastle 1 - 1 Aston Villa. BBC Sport. 2 вересня 2012. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  100. ↑ Newcastle through but Hatem Ben Arfa injured in draw with Marítimo. The Guardian. 22 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  101. ↑ Fulham's Hugo Rodallega rises to quell Newcastle's fightback. The Guardian. 10 грудня 2012. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  102. ↑ Newcastle United's Hatem Ben Arfa suffers fresh injury setback. The Guardian. 13 грудня 2012. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  103. ↑ Anzhi Makhachkala 0 Newcastle United 0: match report. The Telegraph. 7 березня 2013. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  104. ↑ Ben Arfa to miss crunch Anzhi clash. ESPN. 13 березня 2013. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  105. ↑ Newcastle 1-1 Benfica (agg 2-4). BBC Sport. 11 квітня 2013. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  106. ↑ QPR 1-2 Newcastle. BBC Sport. 12 травня 2013. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  107. ↑ Newcastle 1-0 Fulham. BBC Sport. 31 серпня 2013. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  108. ↑ Aston Villa 1-2 Newcastle. BBC Sport. 14 вересня 2013. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  109. ↑ Crystal Palace 0-3 Newcastle. BBC Sport. 21 грудня 2013. Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.(англ.)
  110. ↑ Marshall, Anthony (2 вересня 2014). Ben Arfa Joins Hull On Loan. Newcastle United F.C. Архів оригіналу за 2 вересня 2014. Процитовано 2 вересня 2014.
  111. ↑ Hull 2-2 West Ham. BBC Sport. 15 вересня 2014. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
  112. ↑ Ben Arfa Contract Terminated. Newcastle United F.C. 04 січня 2015. Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 04 січня 2015.
  113. ↑ Ben Arfa signed Nicca. OGC Nice. 05 січня 2015. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 05 січня 2015.
  114. ↑ Hatem Ben Arfa: Former Newcastle United forward signs for PSG. BBC Sport. 1 липня 2016. Архів оригіналу за 4 липня 2016. Процитовано 1 липня 2016.(англ.)
  115. ↑ Paris Saint-Germain cruise past Lyon to win Trophee des Champions. ESPN. 7 серпня 2016. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 27 серпня 2016.(фр.)
  116. ↑ PSG ease into last four. www.ligue1.com. 5 квітня 2017. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 25 листопада 2017.(англ.)
  117. ↑ Бійка з Сіссе, підкат де Йонга і рік без футболу: дев'ять життів Хатема Бен-Арфа. UA-футбол. 7 січня 2021. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 7 січня 2021.
  118. ↑ Бен Арфа з самоіронією відсвяткував рік поза складом ПСЖ. UA-футбол. 6 квітня 2018.
  119. ↑ "Динамо" зробило пропозицію екс-гравцю "ПСЖ" Бен Арфа – ЗМІ. Дзеркало тижня. 5 червня 2018.
  120. ↑ "Бен Арфа не повернеться в Ніццу та не перейде в екзотичний чемпіонат, – агент. Футбол24. 31 березня 2018. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 6 червня 2019.
  121. ↑ Ренн підписав Хатема Бен Арфа. UA-футбол. 2 вересня 2018.
  122. ↑ Бен-Арфа покине Ренн в якості вільного агента. UA-футбол. 3 червня 2019.
  123. ↑ а б La France termine troisième (3–2). Федерація футболу Франції. 12 січня 2003. Архів оригіналу за 22 квітня 2003. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  124. ↑ Entrée en matière réussie face au Gabon (8–0). Федерація футболу Франції. 16 квітня 2003. Архів оригіналу за 19 квітня 2003. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  125. ↑ La France poursuit sur sa lancée (3–0). Федерація футболу Франції. 17 квітня 2003. Архів оригіналу за 19 квітня 2003. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  126. ↑ La France gagne (3–1) et se retrouve en finale!. Федерація футболу Франції. 19 квітня 2003. Архів оригіналу за 19 квітня 2003. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  127. ↑ L'Italie bat la France en finale (5–1). Федерація футболу Франції. 21 квітня 2003. Архів оригіналу за 15 грудня 2009. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  128. ↑ Un premier test réussi face à la Suède (5–2). Федерація футболу Франції. 23 вересня 2003. Архів оригіналу за 21 липня 2012. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  129. ↑ Philippe Bergeroo: "Un tournoi riche d'enseignements". Федерація футболу Франції. 1 листопада 2003. Архів оригіналу за 15 червня 2009. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  130. ↑ France lifted by late goals. УЄФА. 4 травня 2004. Архів оригіналу за 31 серпня 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  131. ↑ Flamboyant hosts earn final chance. УЄФА. 9 травня 2004. Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  132. ↑ French surge seals semi-final spot. УЄФА. 12 травня 2004. Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  133. ↑ Les joueurs retenus. Федерація футболу Франції. 4 березня 2005. Архів оригіналу за 26 листопада 2009. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  134. ↑ Entrée en matière victorieuse face au Pays-de-Galles (3–1). Федерація футболу Франції. 24 жовтня 2005. Архів оригіналу за 12 березня 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  135. ↑ La France tenue en échec [Архівовано 19 серпня 2012 у Wayback Machine.] (фр.)
  136. ↑ France v. Romania Match Report. УЄФА. 1 червня 2007. Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  137. ↑ French star refuses Tunisia offer. BBC. 12 травня 2006. Архів оригіналу за 24 листопада 2006. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  138. ↑ France blast Faroes 6-0 after fog delay [Архівовано 30 липня 2012 у Archive.is] (англ.)
  139. ↑ Raymond Domenech crée la surprise en dévoilant une pré-liste de 30 joueurs [Архівовано 22 червня 2012 у Wayback Machine.] (фр.)
  140. ↑ Domenech picks Marseille's Valbuena but leaves Ben Arfa behind. France24. 17 травня 2010. Архів оригіналу за 20 червня 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  141. ↑ Karim Benzema and Hatem Ben Arfa in Laurent Blanc's first France squad. Guardian Media Group. London. 5 серпня 2010. Архів оригіналу за 4 лютого 2011. Процитовано 26 листопада 2011. (англ.)
  142. ↑ 11/08/2010 Equipe de France A – Amical. Французька футбольна федерація. 11 серпня 2010. Архів оригіналу за 29 серпня 2010. Процитовано 26 листопада 2011. (фр.)
  143. ↑ N'Golo Kante in France's Euros squad; Lacazette, Gameiro, Ben Arfa miss out. ESPN. 12 травня 2016. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 25 листопада 2017.(англ.)
  144. ↑ Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
  145. ↑ La carriere de Hatem BEN ARFA. Ligue de Football Professionnel. Архів оригіналу за 26 квітня 2009. Процитовано 16 серпня 2010.(англ.)
  146. ↑ 10. Hatem Ben Arfa. Olympique de Marseille. Архів оригіналу за 9 вересня 2011. Процитовано 16 серпня 2010.(фр.)
  147. ↑ Hatem Ben Arfa. OM Planete. Архів оригіналу за 5 липня 2008. Процитовано 16 серпня 2010.(фр.)
  148. ↑ Ben Arfa Hatem [Архівовано 7 жовтня 2012 у Wayback Machine.], fff.fr. Retrieved 16 June 2010
  149. ↑ Henry celebrates in France romp. UEFA. 14 жовтня 2007. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 16 грудня 2014.(англ.)
  150. ↑ Further woe for Les Bleus. Sky Sports. 11 серпня 2010. Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 16 грудня 2014.(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хатем Бен Арфа


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хатем_Бен_Арфа&oldid=42682793