Хвиля Андрій Ананійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хвиля Андрій Ананійович
Олінтер Андрій Ананійович
Хвиля Андрій Ананійович
Хвиля, 1936 р.
Заступник Народного комісара освіти УРСР
1933 — 1937
 
Народження: 19 серпня 1898(1898-08-19)
с. Рингач тепер Новоселицький район Чернівецька область
Смерть: 1938(1938)
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР

Андрій Ананійович Хвиля (справжнє прізвище Олінтер або Олентир; 19 серпня 1898; с. Рингач (тепер Новоселицький район Чернівецька область), Бессарабія — 1938) — партійний і державний діяч УРСР 1920—1930-х років з колишніх боротьбистів, боровся проти «українського націоналізму» і спричинився до ліквідації багатьох діячів української культури, активно репресував селян і відбирав зерно під час Голодомору в Україні (1932—1933)

Довголітній завідувач відділу агітації і пропаганди ЦК КП(б)У, з 1933 року — заступник народного комісара освіти УРСР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 19 (31 за новим стилем) серпня 1898 року в с. Рингач Бессарабії (тепер Новоселицький район Чернівецька область), у бідній селянській родині. Закінчив Хотинську вищу початкову школу в 1915 році, після чого вступив до Полтавського землемірного училища. Під час навчання в училищі став членом «Юнацької спілки».

Восени 1917 Хвиля-Олінтер року вступив до УПСР, приставши до лівої течії майбутніх боротьбистів. Псевдонім Хвиля узяв 1917 року.

Активний учасник встановлення радянської влади. За дорученням Центрального Комітету як губполітемісар УПСР (боротьбистів) Хвиля-Олінтер з травня 1918 року, протягом кількох місяців, веде підпільну роботу на Волині. Восени 1918 року — в Полтавському підпіллі, де з губернським повстанським комітетом бере участь у підготовці повстання проти гетьмана Скоропадського.

У червні 1919 року вийшов з партії боротьбистів і вступив до КП(б)У. 1920 року Хвиля-Олінтер стає секретарем Волинського губкому КП(б)УЗО. У 1921—1922 роках Хвиля працює на посаді голови Сумського окружного виконкому. На весні 1924 року ЦК КП(б)У відряджає Хвилю-Олінтера до Одеси завідуючим агітпропвідділом Одеського губкому партії.

1925 року працює в Центральному Комітеті КП(б)У, спочатку заступником завідуючого агітпроп відділом (1925—1926), а потім — завідувачем відділом преси (1926—1928), завідуючим культпропвідділом та агітпроппресвідділом (1928—1933). Входить до складу ЦК і Оргбюро ЦК КП(б)У, обирається до Всеукраїнського ЦВК у 1927—1937 роках. У січні 1929 року Хвиля-Олінтера призначається членом Подільського губревкому, в якому обіймає посаду завідуючого відділом соціального забезпечення. З 1933 по 1936 роки виконує обов'язки першого заступника наркома освіти УСРР, а у 1936—1937 роки — начальника управління у справах мистецтва при Раднаркомі УСРР.

Андрій Хвиля особливо відзначався в «боротьбі проти українського націоналізму» і спричинився до ліквідації багатьох діячів української культури за часів Павла Постишева.

Будучи своєю людиною у домі Олександра Шумського — наркома освіти, одного з творців українізації, Хвиля незабаром відіграє не останню роль в інтригах та боротьбі проти нього, що велась Л. Кагановичем, активно включається в гучну кампанію боротьби з «шумськизмом» та «хвильовизмом». 1934 року, в одному з програмно-публіцистичних виступі, звинуватив Шумського у близькості до «українських фашистів». Хвиля належав до числа тих, хто якнайактивніше цькував Миколу Скрипника.

Хвиля-Олінтер зіграв не останню роль у трагедії української нації — Голодоморі (1932—1933) рр. Взимку 1932—1933 року Хвиля-Олінтер, як уповноважений ЦК КП(б)У з питань хлібозаготівель, перебував на Одещині. 10 січня 1933 року, Хвиля-Олінтер доповідаючи Центральному Комітету про проведену роботу, вказував на сотні репресованих селян, а іноді й цілі села, сотні центнерів відібраного «утаєного» хліба. І водночас нарікав, що репресії не дають бажаних наслідків, мало допомагають хлібозаготівлі[1].

Темі боротьби проти націоналізму й присвячені його публіцистичні й літературно-критичні праці:

  • «Национальный вопрос на Украине» (рос. мовою, 1926);
  • «Ясною дорогою. Рік на літ. фронті» (1927);
  • «Під академічним забралам» (1928);
  • «Від ухилу в прірву» (1928);
  • «Трубадури українського фашизму» (1930) та інші.

Після падіння Миколи Скрипника Хвиля-Олінтер був автором першої переробки українського правопису в напрямі зближення української мови з російською.

Арешт та страта[ред. | ред. код]

У листопаді 1936 року був репресований. Під час VIII Надзвичайного з'їзду Рад СРСР, Хвилю допитували Єжов та Каганович. Лише втручання голови Раднаркому України Панаса Любченка, що особисто їздив до Сталіна і відстояв Хвилю, тоді врятувало його.

13 серпня 1937 року знову заарештований і мав стати однією з ключових фігур сфабрикованої справи про «буржуазно-націоналістичну організацію колишніх боротьбистів»[2].

На пленумі ЦК КП(б)У 29 серпня 1937 року виключений зі складу Центрального Комітету.

8 лютого 1938 року Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила його як одного із «організаторів і керівників антирадянської націонал-фашистської диверсійно-терористичноі організації в Україні, яка своєю метою ставила повалення Радянської влади» і «агента польської розвідки» до страти.

Реабілітували Хвилю-Олінтера в судовому порядку 22 вересня 1956 року.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]