Хвороба Крона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хвороба Крона
Зображення отримане за допомогою ендоскопу, яке показує типові зміни в товстому кишечнику при хворобі Крона.
Зображення отримане за допомогою ендоскопу, яке показує типові зміни в товстому кишечнику при хворобі Крона.
Спеціальність Гастроентерологія Edit this on Wikidata
Симптоми біль у животіd[1], гарячка[1], перевтома[1], анорексія[1], rectal tenesmusd[1], діарея[1], схуднення[1], запор[1], нориця[1], артралгія[1], Афти[1], виразка[1] і Гінгівіт[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 K50
OMIM 266600
DiseasesDB 3178
MedlinePlus 000249
eMedicine med/477
MeSH D003424
CMNS: Crohn's disease у Вікісховищі

Хвороба Крона (ХК, англ. Crohn's disease)  — хронічне неспецифічне гранулематозне запалення шлунково-кишкового тракту, яке може вражати всі відділи шлунково-кишкового тракту від ротової порожнини до ануса. Хвороба названа на честь американського гастроентеролога Берріла Бернарда Крона, який у 1932 році описав низку пацієнтів із запаленням кінцевої клубової кишки, яку найчастіше вражає хвороба.[2] Від захворювання страждає близько 3,2 людей на 1000 в Європі та Північній Америці.[3] В Азії та Африці зустрічається рідше.[4]

Симптоми часто проявляються як біль у животі, діарея (може бути кривавою, якщо запалення сильне), лихоманка та втрата ваги.[5] Інші ускладнення поза шлунково-кишковим трактом можуть включати анемію, шкірні висипання, артрит, запалення очей та втому. Шкірні висипання можуть бути викликані інфекціями, а також гангренозною піодермією або вузловатою еритемою. Хронічне запалення також може спричинити непрохідність кишечника та збільшує ризик раку кишечника.[5]

В першу чергу уражаються нижні відділи тонкої і товстої кишки, рідше стравохід і ротова порожнина. Для хвороби Крона є характерними дискретні сегментарні ураження слизової оболонки кишечника, тобто одночасно може уражатися декілька відділів кишечника, які розділені між собою здоровими ділянками.[6]

Причини хвороби Крона досі нез'ясовані, але вважається, що вона виникає внаслідок поєднання екологічних, імунних та бактеріальних факторів у генетично сприйнятливих людей.[7] Це призводить до хронічного запального розладу, при якому імунна система організму атакує шлунково-кишковий тракт, можливо, націлюючись на мікробні антигени.[8] Незважаючи на те, що хвороба Крона пов’язана з імунітетом, вона не є автоімунним захворюванням.[9]

Точна основна імунна проблема не зрозуміла, однак це може бути стан імунодефіциту.[10] Близько половини загальних ризиків пов'язані з генетикою, оскільки уже виявлено причетність понад 70 генів.[11] У курців хвороба розвивається вдвічі частіше, ніж у некурців. Часто починається після гастроентериту.[12]

Діагностика ґрунтується на ряді аналізів, включаючи біопсію та появу стінки кишечника, томографію та опис захворювання. Хвороба має схожість і може бути сплутана із Синдромом подразненого кишечника та Синдромом Бехчета.[5]

Не існує лікарських препаратів або хірургічних процедур, які можуть вилікувати хворобу Крона.[13] Лікування передусім покликане допомогти з симптомами, зберегти ремісію та запобігти рецидиву. Короткий курс кортикостероїдів може використовуватись для швидкого поліпшення симптомів, разом із метотрексатом або тіопурином, що застосовуються для запобігання рецидиву.[2] Хворим рекомендовано відмовитись від куріння та кожні кілька років робити колоноскопію для перевірки на рак кишечника. Кожен п’ятий звертається до лікарні щороку, а половина хворих потребуватиме операції в якийсь момент протягом десятирічного періоду.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Захворювання було описано двічі, незалежно одне від одного: 1904 року польським хірургом Антоні Лесновські (1867—1940) і в 1932 році американським гастроентерологом Баррил Бернардом Кроном (1884—1983), на честь якого і було назване захворювання.

Етіологія[ред. | ред. код]

Генетичні фактори[ред. | ред. код]

У розвитку захворювання певну роль відіграє генетична схильність. Для деяких генів було доведено взаємозв'язок з розвитком хвороби Крона: NOD2 (NOD2-рецептор), IL23R (хромосома 1p31) і ATG16L1, DLG5 і NELL1 (хромосома 11p15.1). Зменшення кількості генних відрізків, які відповідають за синтез бета-дефензинів, сприяє розвитку хвороби Крона. Дефензини — це вид природних антибіотиків, що захищають слизову оболонку від бактерій. Люди з хворобою Крона мають на 8-ій хромосомі три генних відрізки, що продукують дефензини, в той час як здорові мають чотири. Рівень дефензинів відповідно в їх слизовій оболонці дещо вищий. Однак для багатьох випадків хвороби Крона в тонкому кишечнику зв'язку з цим непрослідковується[джерело?].

Імунна система[ред. | ред. код]

Раніше вважали, що хвороба Крона є автоімунним захворюванням. Згідно з новішими даними вона виникає внаслідок порушення вродженого імунітету.[14] Зниження секреції цитокінів макрофагами спричиняє запальне захворювання товстої кишки, де заселення мікроорганізмами є високим.[15][16] За іншою теорією, хворобу Крона викликає надмірна активність цитокінів Th1 (T-хелперів 1).[17] Інше дослідження показало, що важливішу роль відіграє Th17 (Т-хелпери 17).[18]

Мікроорганізми[ред. | ред. код]

Існують припущення, що хворобу спричинюють Mycobacterium avium subsp. paratuberculosis (MAP). Ці мікобактерії характеризуються повільним ростом.

Інші фактори[ред. | ред. код]

Надмірна гігієна[ред. | ред. код]

Невідомо які фактори навколишнього середовища призводять до частішого розвитку хвороби Крона в суспільстві з високими гігієнічними стандартами. Можливо зараженням певними паразитами призводить до специфічного зниження імунної відповіді, що сприяє хронічному перебігу запальної реакції. Існують й інші гіпотези, згідно з однією з них пошкодження кишкового бар'єру відбувається через подовжену експозицію, яку зумовлюють детергенти (мило, емульгатори). Вони можуть сприяти пошкодженню бар'єрної функції стінки кишечника і, таким чином, проникненню бактерій нормальної кишкової флори в стінку. Кишкова флора у пацієнтів з хворобою Крона найімовірніше є вторинно зміненою: у порівнянні зі здоровими особами виявляють чітке зменшення кількості різних видів бактерій.

Куріння[ред. | ред. код]

Ризик виникнення захворювання в курців вдвічі вищий ніж у людей, що не курять. Припинення куріння, як правило, позитивно впливає на перебіг захворювання, знижує ризик розвитку рецидиву після оперативного втручання.

Харчування[ред. | ред. код]

Раніше підозрювали про існування взаємозв'язку із специфічним харчуванням, як наприклад, посилене вживання рафінованих видів цукру пацієнтами з ХК на сьогоднішній день вважають вторинним, оскільки у багатьох пацієнтів з хворобою Крона через запалення тонкого кишечника визначають загальне зниження резорбції і тому погіршення засвоєння продуктів харчування.

Психосоматика[ред. | ред. код]

Відомо, що емоційне навантаження може спричинювати чи посилювати порушення функцій кишечника і абдомінальні прояви (діарея, біль в животі). Вважають, що психосоціальний стрес призводить до порушення регуляторних процесів імунної відповіді і при наявності відповідних передумов до активації хвороби.

Для пацієнтів з хворобою Крона доцільно виявляти стресові фактори, які зумовлюють появу симптомів і проконсультувати їх з цього приводу у лікаря.

Клінічні ознаки[ред. | ред. код]

Найчастіше хвороба маніфестує в молодих людей віком 15-30 років, хоча може розвиватися в будь-якому віці. Розвиток хвороби носить хронічний перебіг з періодичними загостреннями і ремісіями.

Загальні прояви[ред. | ред. код]

Підвищення температури тіла, загальна слабкість, втрата ваги тіла.

Кишкові прояви[ред. | ред. код]

Біль в животі може бути першим проявом захворювання. Він часто поєднується з діареєю. Випорожнення інколи можуть містити домішки крові. Біль часто виникає в правій клубовій ділянці живота і потребує проведення ретельної диференціальної діагностики з апендицитом. Крім того можуть бути присутні нудота, блювання, здуття живота, зниження апетиту.

Позакишкові прояви[ред. | ред. код]

Гангренозна піодермія на нижній кінцівці в особи з хворобою Крона
Вузлова еритема на спині в особи з хворобою Крона

Хвороба Крона може спричинити розвиток патологічних процесів в інших віддалених від основного вогнища органах:

Ускладнення[ред. | ред. код]

  • Кишкова непрохідність. Звуження ураженого сегменту кишки на початку захворювання обумовлене запальним процесом, пізніше фіброзними структурами.
  • Фістули — сполучення петель кишок з іншими органами чи поверхнею тіла: фістули з'являються як правило при тривалому перебізі і можуть бути різними: сполучення між кишечником і поверхнею тіла (ентерокутальні), між петлями кишок (ентероентеральні), між кишечником і статевими органами (ентеровагінальні), між кишечником і сечовим міхуром (ентеровезикальні), вихід фістули в ділянці прямої кишки (перианальні), ректальні. Рідко фістули виводять безпосередньо в черевну порожнину.
  • Абсцеси (обмежене накопичення гною) можуть виникати внутрішньо- і ретроперитонеальні абсцеси.
  • Кишкові кровотечі.
  • Токсичний мегаколон (через надмірне розширення кишечника). При хворобі Крона виникає дещо рідше, ніж при виразковому коліті.
  • Карцинома. В першу чергу виникає ризик виникнення карциноми товстого кишечника (частіше ніж при виразковому коліті).
  • Остеопороз і остеопенія: зміни товщини кісток виникають частіше як наслідок мальабсорбції чи лікування кортизоном.
  • Жовчнокам'яна хвороба: через порушення печінково-кишкового кровообігу.
  • Сечокам'яна хвороба: розвивається через посилене всмоктування оксалату з кишечнику. Причиною цього є синдром втрати жовчних кислот через скорочену і запалену клубову кишку, так що кальцій, який в нормі зв'язує в кишечнику оксалат, тепер зв'язується з жовчними кислотами.
  • Ексудативна гастроентеропатія.

Патологічна анатомія[ред. | ред. код]

Макропрепарат. Відрізок кишки отриманий хірургічним шляхом

Макроскопічно: Набряк і потовщення всієї товщини стінки кишки. На слизовій оболонці міститься велика кількість бугриків і вона нагагадує бруківку. Виразки довгі вузькі і глибокі вздовж кишки, хоча іноді виразки бувають поперечними.

Мікроскопічно:

Лікування[ред. | ред. код]

Лікування неускладненої хвороби Крона проводять фармацевтичними препаратами. Застосовують такі лікарські препарати: саліцилати (5-ASA) — сульфасалазин, месалазин, глюкокортикоїди — преднізолон, метилпреднізолон, імунодепресанти — азатіоприн, метотрексат, 6-меркаптопурин, анти-ФНОа (anti-en: TNFα), TNF — фактор некрозу пухлини препарат — інфліксімаб (проходить клінічні дослідження).

Хірургічне лікування не застосовують для лікування хвороби Крона, проте воно може бути виконано при ускладненнях даної хвороби:

  1. постійне або фіксоване звуження кишки або її непрохідність;
  2. утворення фістульних ходів у сечовий міхур, піхву або шкіру;
  3. незагойні анальні тріщини або абсцеси;
  4. внутрішньоочеревинні абсцеси, токсична дилатація або перфорація кишки;
  5. необхідно уникати повторних резекцій — може розвинутися синдром короткої кишки.

Дослідження[ред. | ред. код]

Деякі дані підтверджують гіпотезу про те, що бактерія Mycobacterium avium subspecies paratuberculosis (MAP) є причиною хвороби Крона. Тому дослідники розглядають викорінення MAP як терапевтичний варіант.[19] Лікування за допомогою антибіотиків було вивчено, хоч і результати неясні, але орієнтовно корисні.[20] Також вивчається щеплення проти MAP. Вакцина виявилась ефективною у мишей і великої рогатої худоби без видимих ​​побічних ефектів.[21] Почалися випробування фази 1 на людях.[22]

Хвороба поширена в тих частинах світу, де гельмінтна колонізація зустрічається рідко і непоширена в районах, де більшість людей мають глистів. Гольмінтози можуть змінювати аутоімунну реакцію, яка викликає захворювання. Випробування екстрактів з хробака Trichuris suis показали багатообіцяючі результати при застосуванні на людях із запальним захворюванням кишечника.[23] Однак ці дослідження не дійшли до клінічних випробувань фази 2, а потім були припинені після послідовних невдач в Північній Америці та Європі.[24]

Численні доклінічні дослідження показують, що активація канабіноїдних рецепторів CB1 та CB2 здійснює біологічні функції на шлунково-кишковому тракті.[25] Активація рецепторів CB1 та CB2 у тварин виявила сильну протизапальну дію.[26] Канабіноїди та модуляція ендоканнабіноїдної системи є новим терапевтичним засобом для лікування багатьош шлунково-кишкових розладів, включаючи запальні захворювання кишечника і хворобу Крона.[27] Кілька невеликих випробувань вивчали вплив медичної марихуани, але для підтвердження її корисності ще потрібні додаткові докази.[28]

Немає також належних доказів того, що талідомід або леналідомід корисні для досягнення або підтримки ремісії.[29]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п PubMed
  2. а б в Crohn, B. B.; Ginzburg, L.; Oppenheimer, G. D. (2000-05). Regional ileitis: a pathologic and clinical entity. 1932. The Mount Sinai Journal of Medicine, New York 67 (3). с. 263–268. ISSN 0027-2507. PMID 10828911. Процитовано 2020-05-16. 
  3. Molodecky NA, Soon IS, Rabi DM, Ghali WA, Ferris M, Chernoff G, Benchimol EI, Panaccione R, Ghosh S, Barkema HW, Kaplan GG (January 2012). 
  4. Hovde, Øistein; Moum, Bjørn A (2012-04-21). Epidemiology and clinical course of Crohn's disease: Results from observational studies. World Journal of Gastroenterology : WJG 18 (15). с. 1723–1731. ISSN 1007-9327. PMC 3332285. PMID 22553396. doi:10.3748/wjg.v18.i15.1723. Процитовано 2020-05-16. 
  5. а б в Baumgart, Daniel C.; Sandborn, William J. (2012-11-03). Crohn's disease. The Lancet (English) 380 (9853). с. 1590–1605. ISSN 0140-6736. doi:10.1016/S0140-6736(12)60026-9. Процитовано 2020-05-16. 
  6. Хвороба Крона. Адаптована клінічна настанова заснована на доказах. 
  7. Cho, Judy H.; Brant, Steven R. (2011-5). Recent Insights Into the Genetics of Inflammatory Bowel Disease. Gastroenterology 140 (6). с. 1704–1712. ISSN 0016-5085. PMC 4947143. PMID 21530736. doi:10.1053/j.gastro.2011.02.046. Процитовано 2020-05-16. 
  8. Marks, Daniel J. B.; Rahman, Farooq Z.; Sewell, Gavin W.; Segal, Anthony W. (2010-2). Crohn’s Disease: an Immune Deficiency State. Clinical reviews in allergy & immunology 38 (1). с. 20–31. ISSN 1080-0549. PMC 4568313. PMID 19437144. doi:10.1007/s12016-009-8133-2. Процитовано 2020-05-16. 
  9. Casanova, Jean-Laurent; Abel, Laurent (2009-08-31). Revisiting Crohn's disease as a primary immunodeficiency of macrophages. The Journal of Experimental Medicine 206 (9). с. 1839–1843. ISSN 0022-1007. PMC 2737171. PMID 19687225. doi:10.1084/jem.20091683. Процитовано 2020-05-16. 
  10. Lalande, Jean-Daniel; Behr, Marcel A. (2010-07-01). Mycobacteria in Crohn’s disease: how innate immune deficiency may result in chronic inflammation. Expert Review of Clinical Immunology 6 (4). с. 633–641. ISSN 1744-666X. doi:10.1586/eci.10.29. Процитовано 2020-05-16. 
  11. Barrett, Jeffrey C.; Hansoul, Sarah; Nicolae, Dan L.; Cho, Judy H.; Duerr, Richard H.; Rioux, John D.; Brant, Steven R.; Silverberg, Mark S. та ін. (2008-8). Genome-wide association defines more than thirty distinct susceptibility loci for Crohn's disease. Nature genetics 40 (8). с. 955–962. ISSN 1061-4036. PMC 2574810. PMID 18587394. doi:10.1038/NG.175. Процитовано 2020-05-16. 
  12. ХВОРОБА КРОНА АДАПТОВАНА КЛІНІЧНА НАСТАНОВА, ЗАСНОВАНА НА ДОКАЗАХ. 
  13. National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases. Wikipedia (en). 2020-05-01. Процитовано 2020-05-16. 
  14. Marks DJ, Segal AW. (January 2008). Innate immunity in inflammatory bowel disease: a disease hypothesis. J Pathol. 214 (2): 260–6. PMC 2635948. PMID 18161747. doi:10.1002/path.2291. 
  15. Dessein, Rodrigue; Chamaillard, Mathias; Danese, Silvio (2008). Innate Immunity in Crohnʼs Disease. Journal of Clinical Gastroenterology 42: S144–7. PMID 18806708. doi:10.1097/MCG.0b013e3181662c90. 
  16. Marks DJ, Harbord MW, MacAllister R, Rahman FZ, Young J, Al-Lazikani B, Lees W, Novelli M, Bloom S, Segal AW (2006). Defective acute inflammation in Crohn's disease: a clinical investigation. Lancet 367 (9511): 668–78. PMC 2092405. PMID 16503465. doi:10.1016/S0140-6736(06)68265-2. 
  17. Cobrin GM, Abreu MT (2005). Defects in mucosal immunity leading to Crohn's disease. Immunol. Rev. 206: 277–95. PMID 16048555. doi:10.1111/j.0105-2896.2005.00293.x. 
  18. Elson, CO; Cong, Y; Weaver, CT; Schoeb, TR; Mcclanahan, TK; Fick, RB; Kastelein, RA (2007). Monoclonal Anti–Interleukin 23 Reverses Active Colitis in a T Cell–Mediated Model in Mice. Gastroenterology 132 (7): 2359–70. PMID 17570211. doi:10.1053/j.gastro.2007.03.104. 
  19. Agrawal, Gaurav; Borody, Thomas J; Chamberlin, William (2014-07-01). ‘Global warming’ to Mycobacterium avium subspecies paratuberculosis. Future Microbiology 9 (7). с. 829–832. ISSN 1746-0913. doi:10.2217/fmb.14.52. Процитовано 2020-05-17. 
  20. Scribano, Maria Lia; Prantera, Cosimo (2013-02-07). Use of antibiotics in the treatment of Crohn’s disease. World Journal of Gastroenterology : WJG 19 (5). с. 648–653. ISSN 1007-9327. PMC 3574590. PMID 23429474. doi:10.3748/wjg.v19.i5.648. Процитовано 2020-05-17. 
  21. Bull, Tim J.; Gilbert, Sarah C.; Sridhar, Saranya; Linedale, Richard; Dierkes, Nicola; Sidi-Boumedine, Karim; Hermon-Taylor, John (2007-11-28). A Novel Multi-Antigen Virally Vectored Vaccine against Mycobacterium avium Subspecies paratuberculosis. PLoS ONE 2 (11). ISSN 1932-6203. PMC 2082073. PMID 18043737. doi:10.1371/journal.pone.0001229. Процитовано 2020-05-17. 
  22. Hultén, Kristina; Almashhrawi, Ashraf; El-Zaatari, Fouad A.K.; Graham, David Y. (2000-03-01). REVIEW: Antibacterial Therapy for Crohn's Disease: A Review Emphasizing Therapy Directed Against Mycobacteria. Digestive Diseases and Sciences (en) 45 (3). с. 445–456. ISSN 1573-2568. doi:10.1023/A:1005453409445. Процитовано 2020-05-17. 
  23. Elliott, David; Weinstock, Joel (2012-11). Where are we on worms?. Current Opinion in Gastroenterology (ENGLISH) 28 (6). с. 551–556. ISSN 0267-1379. PMID 23079675. doi:10.1097/MOG.0b013e3283572f73. Процитовано 2020-05-17. 
  24. Biosciences, Coronado (2013-10-14). Coronado Biosciences Announces Top-Line Results From Its TRUST-I Phase 2 Clinical Trial of TSO for the Treatment of Crohn's Disease. GlobeNewswire News Room. Процитовано 2020-05-17. 
  25. Massa, F.; Monory, K. (2006). Endocannabinoids and the gastrointestinal tract. Journal of Endocrinological Investigation 29 (3 Suppl). с. 47–57. ISSN 0391-4097. PMID 16751708. Процитовано 2020-05-17. 
  26. Massa, Federico; Storr, Martin; Lutz, Beat (2005-12-01). The endocannabinoid system in the physiology and pathophysiology of the gastrointestinal tract. Journal of Molecular Medicine (en) 83 (12). с. 944–954. ISSN 1432-1440. doi:10.1007/s00109-005-0698-5. Процитовано 2020-05-17. 
  27. Izzo, A. A.; Coutts, A. A. (2005). У Pertwee, Roger G. Cannabinoids and the Digestive Tract. Handbook of Experimental Pharmacology (en). Berlin, Heidelberg: Springer. с. 573–598. ISBN 978-3-540-26573-3. doi:10.1007/3-540-26573-2_19. 
  28. Naftali T, Mechulam R, Lev LB, Konikoff FM (2014). "Cannabis for inflammatory bowel disease". Digestive Diseases. 32 (4): 468–74. 
  29. Srinivasan R, Akobeng AK (April 2009). "Thalidomide and thalidomide analogues for induction of remission in Crohn's disease". The Cochrane Database of Systematic Reviews (2): CD007350.