Хвощ лісовий
Хвощ лісовий | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() | ||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Equisetum sylvaticum L., 1753 | ||||||||||||||
|
Хвощ лісовий (Equisetum sylvaticum L.) — вид рослин родини хвощові (Equisetaceae).
Опис[ред. | ред. код]
Це багаторічна тіньовитривала трав'яниста рослина родини хвощевих заввишки 10-15 см, з тонким темно-бурим розгалуженим кореневищем. Спороносні й безплідні пагони розвиваються одночасно, навесні, але різко відрізняються один від одного.
Спороносні — червонувато-бурі, нерозгалужені, з гладенькими ребрами. Спороносні колоски (10-40 мм завдовжки) довгасто-яйцевидні або майже циліндричні. Піхви (до 25 мм завдовжки) віддалені одна від одної; зісподу — зелені, зверху — рудовато-бурі, дзвониковидні, 2-6 лопатеві, зубці їх зростаються по 2-3. У вузлах спороносних пагонів після дозрівання спор розвиваються кільця довгих розгалужених горизонтальних або відігнутих униз гілок. Гілки яскраво-зелені, розміщені більш-менш в одній площині.
Буруваті спороносні стебла з’являються майже одночасно з безплідними і спочатку дуже відрізняються від них. Після спороношення на стеблі розвиваються такі самі гілки, як і на безплідних пагонах: двічі-тричі розгалужені, горизонтальні або похилені донизу. Спори дозрівають наприкінці весни — на початку літа.
Безплідні пагони дуже розгалужені (15-90 см заввишки), часто на верхівці пониклі, з тонкими гілочками і 10-18 ребрами. Піхви вегетативних пагонів циліндрично-бокаловидні; зубці піхов незрослі, відхилені назовні.
Місцезростання[ред. | ред. код]
Росте в листяних і мішаних лісах на вирубках, у заростях чагарників, на лісових луках, окраїнах боліт. Тіньовитривала рослина; на території України поширена переважно на Поліссі, рідше в Лісостепу. У багатьох районах України хвощ є рідкістю, тому занесений до регіональних списків рідкісних рослин. [1]
Практичне використання[ред. | ред. код]
Хвощ лісовий — лікарська (сечогінна), фарбувальна рослина. [1]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
- Єлін Ю. Я., Оляніцька Л. Г., Івченко С. Г. Шкільний визначник рослин. — К.: «Радянська школа», 1988
![]() |
Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |