Хвоя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хвоя білої ялини

Хво́я, іноді гли́ця[1] — видозмінене листя багатьох голонасінних (хвойних) рослин — сосни, ялини, туї тощо.

Хвоя сосни тримається на дереві тільки два-три роки[2]. Листочки сосни — голочки — всією своєю будовою пристосовані до невеликого випаровуванню вологи, особливо взимку. Голки мають малу площу і покриті щільною смолистою шкіркою з сизим восковим нальотом.[2]

В ялиновій хвої міститься багато амінокислот, в тому числі і незамінні.

Хвоя більшості рослин (ялини, сосни, ялівцю, кипарису) використовується у фармакології, ароматерапії і парфумерії. З хвої сосни і ялини виготовляють вітамінні препарати. В зимовій хвої більше вітамінів, ніж у літній[2].

Складові частини хімічного складу хвої і листя[ред.ред. код]

Складові частини хвої і листя (мг на 1 кг сухої речовини)
Складники Хвоя сосни Хвоя ялини Листя берези
Хлорофіл До 15 000 5 000 —14 000 (1400 — 4200)
Каротин 186 (97—367) 183 (70—244) 380 (155—527)
Вітамін Е До 360 До 350
Вітамін В 10 11 13
Аскорбінова кислота (вітамін С) 2040—9973 2 569—14 430 3 330—11 800
Залізо 156 (100—187) 178 (116—320) 220
Марганець 316 (292—340) 318 (53 — 749) 300 — 500
Цинк 30 (9—94) 29 (27 –32) 67 — 86
Мідь 7 (3—9) 14 (5 —23) 6 — 27
Кобальт 0,05—0,16 10,075 (0,015 — 0,158) 0,08 — 0,18
Полісахариди, % 36 35 16—18

Приготування хвойного напою[ред.ред. код]

Для отримання вітамінного напою краще брати молоду хвою — одного року, — у ній менше гірких смолистих речовин. Готують хвойний напій так[2]: промиту хвою в кількості 50 грамів (денна доза однієї людини) розтирають у порцеляновій ступці, заливають двома-трьома склянками кип'яченої води і дають настоятися в темному і прохолодному місці протягом двох годин. Добрим є додавання в настій трохи оцтової кислоти, а також цукру для смаку. Процідивши настій, п'ють його відразу. При зберіганні настій втрачає вітаміни.

Хвойне волокно[ред.ред. код]

Якщо прокип'ячену хвою потерти між долонями, то вийдуть волокна, ниточки — це так звана «соснова шерсть»; з неї виготовляють теплу білизну, роблять куфайки для хворих.[2].

Зберігання хвої[ред.ред. код]

Зібрану хвою з гілками можна зберігати під снігом на холоді протягом двох місяців і в кімнаті в банці з водою, як квіти. В останньому випадку вітаміни зберігаються місяць[2]. При зберіганні в кімнаті в сухому вигляді хвоя втрачає вітаміни на третій день[2].

Одна склянка хвойного напою містить стільки ж вітаміну «С», скільки склянка томатного соку, і в п'ять разів більше, ніж прославлений мандрівниками і моряками лимонний сік[2].

Тварини, що живляться хвоєю[ред.ред. код]

Тварини переважно живляться хвоєю щоб запобігти хворобі, наприклад, коти, кролі, лосі.

Історичні випадки[ред.ред. код]

  • Жак Картьє в 1596 році виїхав на дослідження берегів Канади. На його кораблі весь екіпаж занедужав цингою. Двадцять шість матросів загинули від цинги, коли корабель підплив до річки св. Лаврентія. Висадившись на берег, команда корабля не могла знайти в північних лісах ні лимонів, ні овочів. Однак Жаку Картьє вдалося зав'язати дружні стосунки з індіанцями, які вирішили допомогти йому і його товаришам: вони порадили лікуватись від цинги настоєм з соснової хвої. І Картьє врятував залишки своєї команди від смерті цим засобом.[2]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Глиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б в г д е ж и к (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. ; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — Т. 6 : У — Я / уклад.: Г. П. Півторак та ін. — 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

Див. також[ред.ред. код]