Херсонська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Херсонська губернія
Coat of Arms of Kherson Governorate.png

Герб
Херсонська губернія.jpg
Центр Херсон
Утворена від 31 серпня 1802 [1]
Площа 71 936
Населення 2 733 612 осіб (1897)
Густота 38 осіб / км²
Попередники Миколаївська губернія
Наступники Херсонська область

Херсонська губернія — губернія на півдні європейської частини Російської імперії від 1802 до 1921 року (до 1802 року Миколаївська), одна з Новоросійських губерній на території сучасних України і Молдови. Адміністративний центр — місто Херсон.

Губернія простягалася зі сходу на захід на 367 верст та із півночі на південь на 271 версту, між 46°4'38" і 49°6'10" п. ш. та 29°1'32" і 34°10'34" с. д.

Межувала на півночі з Полтавською, Київською і Подільською губерніями, на півдні губернія омивалась водами Чорного моря, та Дніпра та межувала з Таврійською губернією, на сході — з Таврійською і Катеринославською губерніями, на заході її кордон пролягав річкою Дністер з Бессарабською губернією. За площею займала 16-те місце серед інших губерній імперії — близько 63209 кв. в.

Найбільші міста: Одеса (Одеське градоначальство), Херсон, Миколаїв (Миколаївське градоначальство).

Населення[ред.ред. код]

Населення Херсонської губернії згідно з переписом 1897 р.

Губернія мала населення близько 245 000 в 1812 році; 893 000 в 1851 році; 1 330 000 в 1863 році; 2 027 000 в 1885 році; 2 733 600 в 1897 ; і 3 744 600 в 1914 році. В 1850 році населення складалася з українців (68-75%), румунів (8-11%), росіян (3-7%), євреїв (6%), німців (4%), болгар (2%), а також поляків, греків і циган.

Населення губернії на початку ХХ ст. сягало понад 3 млн чоловік. Більшість населення становили українці, жили також росіяни, євреї (в містах), молдовани, німці, поляки, болгари і представники інших національностей.

Мовний склад населення повітів Херсонської губернії за даними перепису 1897 р.[2]

Населення українська російська єврейська румунська німецька польська болгарська білоруська грецька татарська вірменська циганська
Херсонський повіт 587 804 323 627 144 623 69 674 4 953 20 290 5 152 3 575 12 558 295 1 057 141 235
Олександрійський повіт 416 576 354 456 39 072 15 322 2 721 1 356 966 6 2 354 26 69 4 120
Ананьївський повіт 265 762 164 887 29 160 22 129 35 833 10 177 1 782 405 221 187 9 22 453
Єлисаветградський повіт 613 283 405 546 93 381 57 581 36 819 5 445 2 620 4 608 5 842 148 363 23 433
Одеський повіт 610 042 133 474 228 436 134 020 7 138 62 658 18 467 8 290 1 631 7 535 1 516 1 405 169
Тираспольський повіт 240 145 80 049 40 703 23 811 59 754 23 527 1 907 8 801 352 106 138 475 261
Загалом 2 733 612 1 462 039 575 375 322 537 147 218 123 453 30 894 25 685 22 958 8 297 3 152 2 070 1 671
Загалом, % 100,0% 53,5% 21,0% 11,8% 5,4% 4,5% 1,1% 0,9% 0,8% 0,3% 0,1% 0,1% 0,1%
Розподіл населення в містах губернії за мовою
(перепис 1897 року)
Місто Українська Російська Їдиш Польська Молдовська Інша
Херсон 19.6% 47.2% 29.1% 1.7% 0.1% 2.3%
Берислав 72.9% 4.3% 21.7% 0.3% 0.8%
Миколаїв 8.5% 66.3% 19.5% 2.8% 0.1% 2.8%
Олександрія 54.7% 16.9% 26.3% 1.2% 0.1% 0.8%
Новогеоргіївськ 29.1% 57.2% 12.3% 0.7% 0.7%
Ананьїв 43.2% 8.6% 21.1% 1.5% 25.0% 0.6%
Єлисаветград 23.6% 34.6% 37.8% 1.9% 2.1%
Бобринець 66.7% 5.9% 24.4% 0.3% 2.4% 0.3%
Вознесенськ 35.8% 16.4% 37.3% 0.9% 7.9% 1.7%
Новомиргород 6.1% 75.0% 17.3% 1.1% 0.1% 0.4%
Ольвіополь 73.0% 3.9% 21.5% 0.4% 0.1% 1.1%
Одеса 9.4% 49.1% 30.8% 4.3% 0.1% 6.3%
Маяки 20.6% 62.6% 14.1% 0.8% 0.3% 1.6%
Овідіополь 53.7% 38.5% 7.5% 0.1% 0.1% 0.1%
Очаків 48.2% 32.5% 13.3% 4.0% 0.1% 1.9%
Тирасполь 11.7% 44.3% 27.1% 3.2% 11.4% 2.3%
Григоріополь 9.3% 24.1% 10.9% 0.3% 49.2% 6.2%
Дубоссари 23.5% 3.3% 44.1% 0.4% 28.0% 0.7%
По губернії 17.2% 45.0% 28.4% 3.1% 2.2% 4.1%

Природа[ред.ред. код]

Рельєф[ред.ред. код]

Поверхня — рівна, степова, з невеликими горбами, що продовжують так зване Авратинське нагір'я, розділяється р.Буг, у південно-східному напрямку, на дві неоднакові частини: східну, велику, і західну, меншу. Обидві частини мали нахил до р. Буг та, крім того, із півночі на південь. Найвищий пункт губернії був біля села Гидерім (Ананьївського повіту, 890 фт. над рівнем моря), південна частина губернії спускалася до моря.

Корисні копалини[ред.ред. код]

З мінеральних багатств зустрічалися: граніти, жорновий пісковик, раковисті вапняки, вогнетривкі і фарбувальні глини, аспідний і точильний сланець, графіт, марганець, мідна руда, торф і особливо багато залізної руди в районі Кривого Рогу, а також сіль в південних частини губернії, іноді попадався бурштин.

Херсонська губернія на мапі сучасної України

Ґрунти[ред.ред. код]

Корінними породами в північній частині губернії були граніти, що оголювались з-під делювіального шару на берегах річок і кам'янистому їх дні (кам'янки, каменоватки, ташлики); у південній частині — вапняки міоценового ярусу третинної формації.

Підґрунтям був лес і червоно- і жовто-бура намивна глина. Ґрунт — чорнозем. На берегах річок чорнозем бурішого кольору; біля берегів Чорного моря попадалися солонці і піски.

Води[ред.ред. код]

Чорне море омивало губернію впродовж 117 верст. Озера губернії: прісноводі, такі, що залишалися після розливу річок, і солоні, або лимани. Перші, в долинах річок, створюючих болотисті плавні другі — біля берегів Чорного моря, що походять від наносів під час повені і що характеризуються пересипами, що відокремлюють їх від моря.

Територію губернії перетинали річки: Дніпро, Дністер, Південний Буг і ін. Лимани: Дніпровський, Дністровський, Тілігульський, Хаджібейський.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний з нерівномірними опадами.

Економіка[ред.ред. код]

Будинок, де розміщувалась Херсонська народна губерніальна управа. 1918 р. (нині — вул. Гоголя, 1)

Більшість населення займалось землеробством. Вирощували пшеницю, овес, кукурудзу, займались садівництвом, вирощуванням бахчевих культур та тютюну, розведенням худоби (великої рогатої худоби, коней, овець, свиней).

Фабрики і заводи переважно борошномельні, чавуноливарні і механічні, бурякоцукрові. Найбільші були розташовані в Миколаєві та Одесі.

Рибальство було розвинене в Дніпровському лимані (білуга, осетер, севрюга, камбала і ін.) і в Дніпрі (тараня, чехоня, лящ).

Торгівля була зосереджена головним чином в Одесі.

Санітарна організація[ред.ред. код]

Одразу після введення в 1864 р. в Російській імперії земства як своєрідної форми місцевого самоврядування в Херсонській губернії почала створюватись унікальна система медичної допомоги сільському населенню. Виникла перша в Україні Херсонська земська організація. Протягом більше ніж півстоліття існування в губернії земської медицини вона займала гідне місце в громадській медицині держави, була ініціатором і провідником багатьох передових форм і напрямків у медичній справі. Найвидатнішим здобутком херсонської земської медицини було утворення санітарної організації. Взявши з самого початку напрямок на максимальне розширення лікарської допомоги, Херсонське земство вже у 1866 р. вийшло на перше місце в імперії за забезпеченням лікарями: всі 6 повітів мали земських лікарів (15 чол.). Поряд з цим уже на ранньому етапі діяльності земської медичної організації місцеві лікарі дійшли висновку про недостатність тільки лікувальної допомоги і зрозуміли необхідність доповнення земської медицини санітарною частиною. Херсонська губернія раніше від інших зробила спробу започаткувати її. Наприкінці 60-х років Херсонське губернське земство з метою запобігання епідеміям постановило звернутися до повітових зборів і управ з проханням розглянути питання устрою санітарної справи в губернії та виробити в подальшому єдиний для всіх повітів санітарний кодекс. У 1871 р. губернське земство планувало запросити спеціального лікаря для ведення медико-статистичної роботи і організації протиепідемічних заходів.

Після наполегливих зусиль земських лікарів Херсонське земське зібрання у 1885 р. знову розглянуло питання про санітарну справу, визнало недостатність неорганізованої боротьби з епідеміями і, нарешті, остаточно висловило бажання дати земській медицині санітарно-протиепідемічний напрямок. Для цього вирішено було ввести у кожному повіті посади санітарного лікаря, зобов'язавши його проводити збір і опрацювання медико-статистичних і медико-топографічних відомостей, розробку протиепідемічних заходів.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративний поділ Херсонської губернії

Губернія поділялась на шість повітів:

  1. Олександрійський;
  2. Ананьївський;
  3. Єлисаветградський;
  4. Одеський;
  5. Тираспольський (6352 в²);
  6. Херсонський (17181 в²).

Херсонщина у 1917 — 1920 роках[ред.ред. код]

Після Лютневої революції 1917 р. в Російській імперії царська влада на місцях була повалена. Почався різноманітний демократичний рух. Українці становили більшість населення губернії, але національна свідомість їх, як у всій підросійській Україні була низькою. Почалось відродження українських шкіл, просвіт, українських партій, заборонених владою Росії з початком 1-ї світової війни. Також значне єврейське, російське, німецьке, молдавське та інше населення мало свої культурні та політичні інтереси і свої організації. В Одесі виникла Українська рада на чолі з Іваном Луценком, яка займалась у т.ч. створенням українських військових частин.

Згідно 3-го Універсалу УЦР губернія увійшла до складу УНР. Губернським комісаром був Г.В. Няньчур. Але в січні — лютому 1918 р. більша частина її була захоплена російькими більшовиками. Так 17(30) січня після боів з українськими військами була захоплена Одеса, 18 (31) січня — Херсон, 23 січня (5 лютого н.ст.) — Миколаїв, 29 січня (11 лютого н.ст.) — Єлисаветград. У березні — квітні 1918 р. об'єднані війська УНР Німеччини і Австро-Угорщини вигнали більшовиків і відновили владу УНР. У березні-травні 1918 р. краєвим комісаром Херсонщини Таврії і Катеринослащини від УНР був Семен Коморний. Після гетьманського перевороту 29-30 квітня 1918 р. на зміну УНР прийшла УД.

Губернія мала бути складеною з 9 повітів: вже існуючі 6 повітів з планованими долучити 3 повітів з Бесарабської губернії: Бендерський повіт, Аккерманський повіт, Ізмаїльський повіт.

Губернським старостою (губернатором) Херсонщини за Скоропадського був Семен Піщевич. Після повалення влади Скоропадського за Директорії УНР губернським комісаром(губернатором) був у грудні 1918 — березні 1919 Іван Луценко. В цей час у північній частині Херсонщини великий вплив здобув отаман Григор'єв, який спочатку був у складі військ УНР, але на початку лютого 1919 р. перейшов на бік Радянської Росії. Саме його частини відіграли основну роль у захопленні більшовиками території губернії у лютому-квітні 1919 р.

У травні 1919 р. північну і східну частини губернії охопило Григор'ївське повстання що супроводжувалось жорстокими єврейськими погромами і було придушене військами Радянської Росії. У травні влада РСФСР розділила Херсонщину на дві губернії — Одеську і Миколаївську. Але у серпні 1919 під час наступу військ російських білогвардійців Денікіна губернія перейшла під їх владу і була відновлена в старих межах. Лише деякі північно-західні райони на початку вересня 1919 були зайняті військами УНР (м.Бірзула).

В січні-лютому 1920 р. війська РСФСР розбили денікінців і зайняли територію губернії. Поділ на Одеську та Миколаївську губернії був відновлений.

Голови дворянства[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]