Хижня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хижня
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Жашківський район
Рада/громада Хижнянська сільська рада
Код КОАТУУ 7120989101
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Перша згадка 18 століття
Населення 859 (на 1 січня 2008 року)
Поштовий індекс 19236
Телефонний код +380 4747 98
Географічні дані
Географічні координати 49°06′21″ пн. ш. 30°16′10″ сх. д. / 49.10583° пн. ш. 30.26944° сх. д. / 49.10583; 30.26944Координати: 49°06′21″ пн. ш. 30°16′10″ сх. д. / 49.10583° пн. ш. 30.26944° сх. д. / 49.10583; 30.26944
Середня висота
над рівнем моря
218 м[1]
Водойми річка Гірський Тікич
Відстань до
обласного центру
133,8 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Жашків
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради с.Хижня,
Сільський голова Коваленко Олександр Григорович
Карта
Хижня. Карта розташування: Україна
Хижня
Хижня
Хижня. Карта розташування: Черкаська область
Хижня
Хижня

Хи́жня  — село в Україні Жашківського району Черкаської області, центр сільської ради. Сільраді підпорядковане село Одай.

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване правому березі річки Гірський Тікич за 25 км на південний схід від районного центру і залізничної станції Жашків та за 18 км від автотраси Київ-Одеса.

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1 січня 2008 р. на території Хижнянської сільської ради зареєстровано 859 осіб, з них 727 дорослого населення. 132 особи до 18 років.

Історія[ред. | ред. код]

Походження назви[ред. | ред. код]

Згідно місцевих переказів назву село отримало від слова «хижа», в якій жив лісник. Ймовірно, свого часу переважна частина села була розташована на землях, котрі обіймав ліс. З цього місця й почалося будівництво та заселення території.

Назва села походить від староукраїнського слова «хижа» (тобто "невелика убога хатка, халупа"), що правдоподібно вказує на реалії життя перших поселенців.

Дорадянський період[ред. | ред. код]

30 січня 1644 року через цю місцевість проходили військові дії під час Охматівської битви (зокрема, наступ татар в бік Вороного-Охматова та потому переслідування татар польсько-козацькими відділами з Вороного в бік Кищинців).

Власне село (точніше - слобода) було засноване в часи панування на Уманщині коронного крайчого Франця-Салезия Потоцького, приблизно між 1745-1748 роками (перша історична згадка датована 1748 роком).[3]

В часи Російської Імперії село було центром волості Уманського повіту Київської губернії.

Про Хижню згадується в книзі 1864 року Л. Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії»[4][5]:

« Хижня, село в 1-й версті від Тікича, при безіменному струмку. Жителів обох статей 1480; землі 4291 десятина. Належить Діомиду Парфьонову (православ. іспов.). Церква Троїцька, дерев'яна, 5-го класу; землі має 118 десятин. Невідомо в якому році побудована.
Оригінальний текст(рос. дореф.)
Хижна, село въ 1-й верстѣ отъ Тикича, при безъимянномъ ручьѣ. Жителей обоего пола 1480; земли 4291 десятина. Принадлежитъ Діомиду Парфенову (православ. испов.). Церковь Троицкая, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ 118 десятинъ. Неизвѣстно в какомъ году построена.
»

Названий вище «безіменний струмок» є малою річкою під назвою Тива[6].

Майже те саме згадується в географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, виданого в 1880 році [7]:

« Хижня с., Уманський повіт, над невеликою річечкою, що впадає до Тікича, віддалена від Умані за 26 верств. Жителів 1480, православного сповідання . Парафіяльна церква та шкілка. Належить Парфєкову. Велика гуральня (горілчане виробництво) з виробництва горілки з меласи. Чорнозему першого гатунку 4291 десятина. Волосне правління в цьому ж селі, поліцейське - в Умані.
Оригінальний текст(пол.)
Chiżna, wś, pow. humański, nad niewielką rzeczką wpadającą do Tykicza, o 26 w. odległa od Humania. Mieszk. 1480, wyznania prawosławnego. Cerkiew parafialna i szkółka. Należy do Parfiekowa. Duża gorzelnia wyrobu wódki z melasy. Ziemi pierwszorzednego czarnoziemu 4291 dzies. Zarząd gminny w tejże wsi, policyjny w Humaniu.
»

Наприкінці XIX століття через дорогу від церкви (на місці теперішніх пришкільних ділянок) стояла старенька хата — це була школа. Замість парт — столи й ослони. Тут навчалося всього до 10 учнів — це були діти тих, хто міг заплатити два пуди зерна в місяць. Дітей навчав дяк.

На початку 1900-х років (1902–1904 рр.) тут же побудовано нове глиняне приміщення[8]. Це була церковно — приходська двокласова школа з 4 кімнатами. Вона належала церкві, якою відав священик Чуприковський. Зранку він приходив у школу і проводив молитву «Достойно єсть».

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття відбувалися аграрні міграції з села в пошуках кращої долі, зокрема, близько 1910—1914 рр. через малоземелля кілька хижнян поїхали на заробітки до Канади.

Після Жовтневого перевороту в селі створено чотирикласну школу, яка існувала до 1927 року. У ній стали навчатися діти всіх селян.

У травні 1920 року організовано Хижнянську сільську раду депутатів трудящих Маньківського району Київської області.

Радянський період[ред. | ред. код]

За 3 км від с. Хижня в 1923–1924 рр. утворився хутір Одай, який входить до Хижнянської сільської ради.

У 1927 році на території сіл Хижня та Одай засновано три колгоспи — «Нове життя», «Колгоспна правда», «Комунар». Та у 1929 році в селі пройшла суцільна колективізації. Були усуспільнені коні, вози, сани, сільськогосподарський реманент.

З 1928 року школу реорганізовано на семикласну (неповну семирічку). Першим директором школи був Александрович Андрон Васильович[8].

Перший директор школи Александрович А. В.

Будівництво нинішньої середньої школи почалося в 1934 році. Для цього розібрано дві церкви, дерев'яну і цегляну (панську). Під час розібрання дерев'яної церкви знайдено могилу і пляшку з запискою, в якій зазначено: «Тут похований сотник Війська Запорозького». На його могилі й збудовано церкву[8].

У 1936 році будівництво завершилося, й невдовзі учні навчалися в новому приміщенні, у 1941 році був випуск першого 10 класу. Але життя школи перервала війна, у приміщенні розмістився німецький госпіталь.


Голодомор 1932-1933 років[ред. | ред. код]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

Зі спогадів Катерини Марченко, 1919 р. н., жительки села Кищенці, дослідниці Голодомору[9][10][11]:

А в Кищенцях і далі закопували. Було в селі 1932–1933 року 1200 дворів. Загинуло від голоду 2000 осіб. Досліджував події голодних років у селі Кищенці нині покійний Яценко Петро Михтодович, що мав вищу освіту, був людиною розумною і обдарованою. Село Хижня, в 6-ти кілометрах від Кищенець. Померло від голоду 1500 осіб. Досліджував події голодомору в цьому селі Тим Гаврилюк, що вже був у 90-річному віці. Мав освіту – реальне училище.

Проте, за офіційними даними вказано, що в 19321933 роках в селі від голоду загинуло 271 особи[12]. Мартиролог укладено на підставі свідчень очевидців Голодомору. Деякі їхні спогади про роки голоду:

Олійник Марія Павлівна, 1924 року народження[13]:

Мій дід мав машину, двигун, січкарню, пасіку. Коли почалася колективізація, у нього усе забрали. Вигнали з хати жінку, його і двох дітей. Пізніше дід виїхав до Сибіру. Мій батько на другий день пішов і все добро переволік назад, додому. Прийшли активісти і відібрали усе. Забрали вівці, корову, все, що було у господі. Батько змушений був покинути сім’ю і поїхати на Донбас. У 1932 році мати розрізала ногу склом, і через це не могла піти на роботу у колгосп. Прийшли активісти і голова колгоспу Байрак, і за те, що мати залишилася вдома, викопали геть усе на городі: картоплю, буряки, моркву, квасолю. У нашій сім’ї було п’ятеро дітей. Старший брат помер. Сестра, в якої позапухали очі, ледве врятувалася від голоду гіллям з вишень.

Завада Євдокія Захарівна розповіла, що діялося у ті страшні роки[13]:

Це було 1933 року. Року, коли люди не були вже людьми, а можна сказати нелюдами. Всі, хто ще мав силу працювати, одержували в радгоспі (тоді в селі існував радгосп) пайок, який складався з кусочка глевкого хліба і щось похоже на висівки, що нині скормлюють свиням. У нас чудом уціліла корова, і тому лише спасались молоком. Поряд нас жила наша родичка Секлета з свекрухою та хлопчиком Васильком. Вони вже були опухші, ноги набряклі і, можливо, з нелюдських мук голодання, вона пішла до сусідки Попик Параски, яка ходила на роботу в радгосп і вкрала в неї пайок. Кожна жива людина тоді дорожила крихтою хліба, мабуть тому і домовилась Параска зі своєю подругою Ганною Лисак піти і забрати той крихітний пайок. А перед цим хлопчик Вася прийшов до мене і попросив, щоб я дала йому ніж. На моє запитання : «А що ж ви будете ножем різати?» він біднесенький насилу вимовив : «Мама буде бугилу різати та юшку варити». Це така трава, з якої варили юшку. А другого дня його мати принесла пальтечко з хлопчика і сказала, щоб я забрала своєму хлопчику, бо, мовляв, Вася помер в інтернаті колгоспному, в який його забрали. Я кажу, що воно мені не потрібне, хлопчику 10 років, а моєму першому сину було півтори. Того ж дня вранці Ганна з Параскою пішли до них, щоб забрати свій пайок і побачили намочене м’ясо в макітрі, яке мало білуватий відтінок. Сапаючи буряки на полі, вони розмовляли між собою, дивуючись, що то за м’ясо намочене, ніби як із людської спини, а поряд ходив голова сільради тов. Голуб і почув про це. Забрав їх обох у бричку з поля і повіз до сільради, потім до Секлети у двір… То було м’ясо з їх хлопчика Васі. ЇЇ забрали, і про неї не відомо нічого й нині, а свекруха померла лежачи на печі. Коли моя свекруха запитала її: «А чи й ви, дядино, їли м’ясо з Васі?» - вона сказала, що тільки юшечку пила, а невістка щось хрумала. Тяжко і боляче й досі згадувати. У 1958 році мій старший син Микола почав будівництво хати на тому місці, де колись була хата Секлети. Копаючи котлован під хату, викопали дитячий череп, тому що тоді, скільки не шукали голову покійного Васі, знайти не змогли, як речовий доказ. Я заплакала, коли викопали цей череп, - нелюдські муки заставили жінку з’їсти своє єдине дитя.

А як же люди вірили в Сталіна, в його ідеї, в будівництво нового життя. Мій чоловік, нині покійний, Василь Завада був бригадиром, а головою колгоспу поставили Поліщука М., в якого було семеро дітей. Одного дня вранці мій чоловік зайшов загадувати на роботу його жінці (Головиха, семеро дітей, але і їй загадували іти на роботу — авт.-упор.), а вона плаче; діти голодні, опухші і їсти немає чого. Вона стала просити мого чоловіка, щоб він на коморі украв трішки у пазуху хоч макухи і приніс її дітям, бо, каже, боюсь і казати чоловікові. І мій чоловік, крадучись, ніс її дітям макуху. Розкажи тепер будь-якому голові колгоспу — не повірить.

Спогади Кривосара Іллі Леонтійовича[13]:

У 1932—1933 рр. в нашому селі як і по всій Україні, був організований штучний голод. Урожай зернових культур був не гірший, ніж у попередні роки, але в державу було забрано хліба в декілька раз більше, ніж до цього. Люди залишилися без нічого: їли листя з дерев, ловили в Тікичі беззубки, інші несли свої домашні речі в села Охматів і Сабадаш, і обмінювали на картоплю та інші продукти. Справжній голод у Хижні почався з березня 1933 року. Виснажені люди пухли від недоїдання, масово помирали. На нашім кутку проживало 800 осіб, з них вимерло 140, а в колгоспі «Колгоспна правда» - 340. У дійсності в нашому селі померло понад 1000 чоловік. У селі був інтернат для сиріт, але й там діти вимирали з голоду. Випадки людоїдства були неодноразовими. Племенник Трохим поїв своїх мертвих дітей, вийшов на поле і помер. Часто могильщики забирали напівживих людей і везли до спільної ями. Так Кисіль Євдокія Пилипівна і Коломієць Максим Родіонович зовсім були виснажені, їх забрали і вкинули до рову з мертвими тілами. Тут, на кладовищі, вони назбирали кісточок черешень, на полі – лушпиння із зерна, підкріпились, і з трудом добрались до своїх осель і вижили. Проживши довге життя, вони померли в один день.

Кріт Олексій Фотович, мешканець села Одай[13]:

У нас у селі жила жінка з двома синами і дочкою. Одного разу я пішов до них по щось. А в клуні ця жінка вже гострила ножа. Вона сказала своїм синам, щоб вони погукали мене. Хотіли зарізати мене, але я утік. А на другий день я узнав, що вона зарізала свою дочку, тому що не було що їсти. У голод 33–го року їли, що бачили: котів, собак, їли одне одного. Ось один з випадків. У сім’ї моєї дружини була корова, і вони жили краще. А їхня сусідка жила гірше, в неї зовсім не було що їсти. І ось одного разу ця сусідка прийшла до криниці по воду, впіймала котеня, яке бігало поруч, зловила його і з’їла. Хай Господь не доведе до такого голоду, який був зроблений штучно.

Жмуд Ганна Пилипівна[13]:

Багато людей в той страшний рік скосила смерть. Люди пухли від голоду, або ставали людоїдами. Жив у нас у селі один чоловік із жінкою. Одного разу принесла ця жінка моїй мамі гарну хустинку, щоб поміняти на хліб. Її чоловік, мій батько, порадив: «Віднеси цю хустку назад, тобі потрібно годувати дітей». Понесла моя мама цю хустинку до тієї жінки, а коли прийшла, то виявилось, що її не було вдома. Зайшла в хату, в хаті було важке і насичене повітря, чоловік тієї жінки запросив присісти, а поглядом шукав сокиру. Помітивши щось не ладне, моя мама вирішила віддати хустку і піти додому. Але біля дверей чоловік із сокирою зупинив її. З переляку мама відіпхнула його і втекла. При обшуку хати, під піччю, знайшли три людські голови, які були заховані. Попід хати їздила підвода і забирала мертвих людей, яких відвозили в загальну яму на цвинтарі. Так одного разу забрали на підводу живого хлопчика. Він просився, щоб його відпустили, що він іще живий, але могильщики не хотіли іще раз їхати за ним, адже все одно умре. Відвезли цього хлопчика на цвинтар і вкинули в яму. На другий день він приліз додому. Роки голодомору зміг пережити.

Коломієць Соломія Мусіївна[13]:

Їсти майже не було що, лише у бочці було накришено трішки буряків на борщ. Я з сусідкою Ганною пішли в Сабадаш, щоб наміняти хліба. Вдома я залишила трьох дітей Ганну, Колю і маленьку Нінку, а також двох сусідчиних дітей. Ішли пішки, дорога була не близькою, додому повернулися ввечері. Дітям дуже хотілося їсти, і вони з’їли кислі буряки. Ніна була зовсім маленькою, вона померла.

Бабій Текла Матвіївна[13]:

Була велика голодовка, що їли бур’ян всякий, бараболю гнилу, дітей своїх їли. Померла мати, а дитина їла пальці своєї мертвої матері. Бувало ідеш з поля, а людина лежить на дорозі і просить кусок хліба. Самі ми чуть не вмерли, ноги попухли, та було жито на городі, та й пекли із нього млинці. Отак ми вижили. Була я виконавцем і послали мене туди, де зарізали дитину і склали м’ясо у діжку. Тоді ту жінку забрали, а м’ясо дитяче везли на підводі, то жінка з підводи хапала м’ясо і їла сирим.

Цвинтарна Тетяна Канівна[13]:

У нашій сім’ї було шестеро дітей. З голоду померли батько, дев’ятирічний брат та сестра двох років. Тільки дякуючи корові, ми змогли вижити. Їли все, що потрапляло на очі. Пекли з полови млинці, добавляли мілясу. Вишукували на полі буряки, з них варили салабай.

Коломієць Христя Максимівна, 1919 року народження[13]:

Ой Боже, по дорозі їдуть вози, нагружені пшеницею, музика грає, а ми танцюємо. Ми ж не знали, нащо і куди його везуть. Забирали геть усе. Було прийдуть, перевернуть у хаті все, повикидають з діжок приготовлене на зиму. Шукали не тільки зерно, забирали навіть образи. Одяг, рушники ми ходили міняти в Сабадаш, Соколівку на нещасну жменьку зерна.

Хвостенко Надія Трохимівна[13]:

У 1932 році був дуже хороший урожай і, напевно, не було б голоду, якби наприкінці 1932 року не забирали б у людей все, що було: кури, гуси, качки, корови, коні, кози. Забирали все, навіть до останньої крихітки хліба. Коли була зима, то померло дуже багато людей. Ходили попід хати не з Москви, а з нашого села і забирали все, оставляли людей без нічого. Люди мерли і дуже слабли. Був виділений спеціальний їздовий, який збирав мертвих, живих, напівживих і скидав їх в одну яму. Одного разу, коли людей звезли до цієї ями, то одна жінка, яка жила на Лисаківці, вночі вилізла з ями і городами пішла додому. Вона дуже довго ховалася вдома, щоб її знову не вкинули в ту яму. Були й приклади людоїдства. Яма з мертвими людьми була ще не повна, і голодні односельці обрізали шкуру з трупів і їли її сирою. Коли настала весна, люди здирали з дерев глей і з листям їли його. Це були дуже тяжкі дні.

Питель Віра Амонівна, 1924 року народження[13]:

Пухлі, виснажені, голодні люди; немічні, сухі, скривджені діти плачуть, їсточки просять. Рачкують по землі, шукаючи здобичі, щоб що-небудь вкинути в рот. Порачкує, порачкує і припаде до землі, умираючи голодною смертю. Немає нічого. Не вистачає листя на деревах – обривають люди, сушать і з мерзлою картоплею, яку вишукують на полі, печуть матержаники. Не видержуючи голоду, люди втрачали материнські почуття і совість. Різали своїх дітей, їли. Люди ставали гірше звірів. Баба Сидориха зарізала свого хлопчика – сина Васю. Порубала, склала в чугун і винесла в погріб. Огляділися сусіди, що не видно Васі, кинулися шукати. Найшли його м’ясо в погребі. Суд таких людей не карав. Судом була голодна смерть. Люди рятували себе падаллю. На полі вишукували дохлих тварин, рубали на частини і їли. Багато матерів підкидали своїх дітей під тин інтернату, а самі ішли світ за очі. Люди гинули, як потравлені мухи, падали на дорозі, де тільки заставала їх смерть. Виділялася підвода, що збирала померлих людей, аби не залишити на розтерзання собакам. У широку, але не глибоку яму (бо не було кому копати) звозили мертвих і напівмертвих жінок, чоловіків, дітей. Ці маленькі божі створіння рученятами брали землю у рот і їли. Яник, ще молодий хлопець, був сліпий і каліка на ноги, валявся у дворі і просив їсти, та так і помер голодною смертю. Люди взяли його, замотали в рядно і занесли до ями. Поклали його так, у рядні, зверху на мертвих. Домовин ніхто не робив, не було кому і не було з чого. Людей кидали, як тварин у скотомогильник кидають. Хто зміг вижити, хто діждався жнив, ішли в поле і крали колосочки, тим і спасалися. Та й колосочки було не так легко взяти. Дорослих судили, а дітей сильно били. Після голоду, ті, хто вижили, розшукували своїх дітей і знову створювали сім’ї.

Козій Євдокія Петрівна народилась 1 березня 1930 року[14]:

У 1933 році почався жахливий голодомор. Мого діда розкуркулили, їсти було нічого. Тому батько зарізав теличку. На вечір ми їли м'ясо, його мама приготувала. На ранок бабуся, братик і мама не прокинулися. Я залишилася одна з батьком. Тоді мені було три роки ...

Свідчення зберігаються в Державному архіві Черкаської області (ДАЧО, Р-5664, оп. 1, спр. 44).[12]

Список жертв Голодомору 1932-1933 рр. по селах Хижня та Одай (Національна книга пам'яті жертв голодомору в Україні. Черкаська область.). Вказано 235 осіб[4]
Білоус Василь, селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Білоус Дмитро, селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Білоус Григорій , різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Білоус Пилип селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Білоус Мотря, 1933 р., причина смерті – голод.
Білоус Петро, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Бондаренко Гордій, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Бондаренко Максим, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Бондаренко Устим, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Бондаренко Василь, 1933 р., причина смерті – голод.
Бондаренко Югин, 1933 р., причина смерті – голод.
Бондаренко Василь, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Бондаренко Олексій Гаврилович, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Бондаренко Пелагея, 1933 р., причина смерті – голод.
Бондаренко Ганна, 1933 р., причина смерті – голод.
Бондаренко Текля, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Афанасій, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Яків, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Василь, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Павло, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Іван, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Параска, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Василь, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Уляна, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Григорій, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Яків, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Килина, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Хавра, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Григорій, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Антін, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко Оляна, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко, дитина, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко, дитина, 1933 р., причина смерті – голод.
Бровченко, дитина, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Іван, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Наталія, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Тетяна, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Парфентій, селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Павло, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Василь, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Марія, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Варвара, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Меланія, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Оляна, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Федот, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Оляна, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Парфентій, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Павло, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Василь, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Маруся, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Меланія, 1933 р., причина смерті – голод.
Бутенко Варвара, 1933 р., причина смерті – голод.
Вуйченко Андрій, 1933 р., причина смерті – голод.
Вуйченко Килина, 1933 р., причина смерті – голод.
Гавенко Клим , різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Герлига Іван, 1933 р., причина смерті – голод.
Герлига Євдокія, 1933 р., причина смерті – голод.
Герлига Василь, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Герлига Олексій, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Грищенко Мартоха, 1933 р., причина смерті – голод.
Грищенко Хома, 1933 р., причина смерті – голод.
Грищенко Наталія, 1933 р., причина смерті – голод.
Грищенко Іван, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Груша Явтух, 1933 р., причина смерті – голод.
Груша Фросина, 1933 р., причина смерті – голод.
Демиденко Ганна, 1933 р., причина смерті – голод.
Демиденко Семен, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Демиденко Домка, 1933 р., причина смерті – голод.
Демиденко, дитина, 1933 р., причина смерті – голод.
Дробаха Григор, 1933 р., причина смерті – голод.
Завада Андрій, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Завада Гордій, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Завада Іван, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Завада Настя, 1933 р., причина смерті – голод.
Завада, різноробоча, 1933 р., причина смерті – голод.
Завада Семен, 1933 р., причина смерті – голод.
Завада, дитина, 1933 р., причина смерті – голод.
Завада Юхим, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Коваленко Максим, 1933 р., причина смерті – голод.
Коваленко Оксана, 1933 р., причина смерті – голод.
Козій Василь, 1933 р., причина смерті – голод.
Козій Параска, 1933 р., причина смерті – голод.
Козій Настя, 1933 р., причина смерті – голод.
Козій Маруся, 1933 р., причина смерті – голод.
Козій Степан, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Колісник Іван, 1933 р., причина смерті – голод.
Колісник Тодоска, 1933 р., причина смерті – голод.
Колісник Марія, 1933 р., причина смерті – голод.
Колісник Василь, 1933 р., причина смерті – голод.
Колісник Анань, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Колісник Василь, 1933 р., причина смерті – голод.
Колісник Надія, 1933 р., причина смерті – голод.
Колісник Микола Федотович, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Євдокія, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Михайло, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Карпо, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Марія, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Наум, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Петро, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Наум, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Марина, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Сергій, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Герасим, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Оляна, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Григорій, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Давид, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Сергій, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Іван, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Ганна, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Пилип, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Кіндрат, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Лук'ян, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Параска, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Наталія, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Антін, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Ніна, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Іван, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Пистина, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Настя, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Петро, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Порфирій, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Лукія, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Катерина, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Радіон, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Варвара, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Артем, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Кузьма, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Софія, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Палажка, 1933 р., причина смерті – голод.
Коломієць Прокіп, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Кравченко Михайло, 1933 р., причина смерті – голод.
Кравченко Марія, 1933 р., причина смерті – голод.
Кравченко Петро, 1933 р., причина смерті – голод.
Кравченко Ганна, 1933 р., причина смерті – голод.
Кривосар Іван, 1933 р., причина смерті – голод.
Кривосар Параска, 1933 р., причина смерті – голод.
Кравченко Іван, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Кріт Тихін, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Кріт Гаврило, 1933 р., причина смерті – голод.
Кріт Василина, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Кріт Кіндрат, 1933 р., причина смерті – голод.
Кріт Корній, 1933 р., причина смерті – голод.
Кріт Антоніна, 1933 р., причина смерті – голод.
Кріт Ялина, 1933 р., причина смерті – голод.
Кріт Марія, 1933 р., причина смерті – голод.
Кріт Меланія, 1933 р., причина смерті – голод.
Кріт Танаська, 1933 р., причина смерті – голод.
Кріт Терентій, 1933 р., причина смерті – голод.
Кріт Уляна, 1933 р., причина смерті – голод.
Лещенко Яким, 1933 р., причина смерті – голод.
Лещенко Ялина, 1933 р., причина смерті – голод.
Лещенко Леонтій, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Лещенко Никифор , різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Лещенко Степан, 1933 р., причина смерті – голод.
Лещенко Ярем, 1933 р., причина смерті – голод.
Лисак Архип, 1933 р., причина смерті – голод.
Лисак Наталія, 1933 р., причина смерті – голод.
Лисак Іван , 1933 р., причина смерті – голод.
Лисак Ольга, 1933 р., причина смерті – голод.
Лисак Яків, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Лисак Петро, 1933 р., причина смерті – голод.
Лисак Любов, 1933 р., причина смерті – голод.
Лисак Тодоска, 1933 р., причина смерті – голод.
Лисак Софія, 1933 р., причина смерті – голод.
Любчич Сергій, 1933 р., причина смерті – голод.
Любчич Катерина, 1933 р., причина смерті – голод.
Любчич, дитина, 1933 р., причина смерті – голод.
Любчич, дитина, 1933 р., причина смерті – голод.
Манелюк Купріян, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Манелюк Юхим Якимович, 1933 р., причина смерті – голод.
Манелюк Параска, 1933 р., причина смерті – голод.
Мартинюк Андріян, 1933 р., причина смерті – голод.
Мартинюк Василь, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Мосендз Антін, 1933 р., причина смерті – голод.
Мартинюк, різноробоча, 1933 р., причина смерті – голод.
Мосендз Микола, 1933 р., причина смерті – голод.
Мосендз Оксана, 1933 р., причина смерті – голод.
Мосендз Зіна, 1933 р., причина смерті – голод.
Мосендз Анастасія, 1933 р., причина смерті – голод.
Мосендз Онисія, 1933 р., причина смерті – голод.
Мосендз Петро, 1933 р., причина смерті – голод.
Мосендз Євдокія, 1933 р., причина смерті – голод.
Мосендз Петро, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Оверчук Ольга, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Олійник Дмитро Павлович, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Олійник Євдокія, 1933 р., причина смерті – голод.
Питель Марко, 1933 р., причина смерті – голод.
Питель Захар, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Питель Наталія, 1933 р., причина смерті – голод.
Питель Килина, 1933 р., причина смерті – голод.
Питель Фросина, 1933 р., причина смерті – голод.
Питель Онисія, 1933 р., причина смерті – голод.
Питель Ганна, 1933 р., причина смерті – голод.
Питель Оксана, 1933 р., причина смерті – голод.
Племенник Варлампій, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Поліщук Федір, 1933 р., причина смерті – голод.
Поліщук Євдокія , 1933 р., причина смерті – голод.
Поліщук Василь, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Похиталюк Петро, 1933 р., причина смерті – голод.
Похиталюк Ганна, 1933 р., причина смерті – голод.
Похиталюк Карпо, 1933 р., причина смерті – голод.
Похиталюк Кирило, 1933 р., причина смерті – голод.
Похиталюк Наталія, 1933 р., причина смерті – голод.
Похиталюк Григорій, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Прокопенко Радіон, 1933 р., причина смерті – голод.
Прокопенко Параска, 1933 р., причина смерті – голод.
Прокопенко Онисія, 1933 р., причина смерті – голод.
Прокопенко Тодоска, 1933 р., причина смерті – голод.
Руденко Ганна, 1933 р., причина смерті – голод.
Руденко Ліда, 1933 р., причина смерті – голод.
Руденко Марія, 1933 р., причина смерті – голод.
Сабадій Ганна, 1933 р., причина смерті – голод.
Сабадій Омелян, 1933 р., причина смерті – голод.
Сабадій Федір, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Семируник Федір, 1933 р., причина смерті – голод.
Семируник Антін, 1933 р., причина смерті – голод.
Семируник Трохим, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Сіра Мотря, 1933 р., причина смерті – голод.
Сірий Іван, 1933 р., причина смерті – голод.
Стецик Трохим, 1933 р., причина смерті – голод.
Стецик Василь, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Титус Кіндрат, 1933 р., причина смерті – голод.
Титус Лукія, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Титус Полікарп, 1933 р., причина смерті – голод.
Титус Микита, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Шамрай Павло, 1933 р., причина смерті – голод.
Шамрай Параска, 1933 р., причина смерті – голод.
Шамрай Віктор, 1933 р., причина смерті – голод.
Шамрай Григорій, різноробочий селянин, 1933 р., причина смерті – голод.
Шамрай Сидір, 1933 р., причина смерті – голод.
Шепеляк Лукаш, 1933 р., причина смерті – голод.
Шепеляк Параска, 1933 р., причина смерті – голод.
Шепеляк Трохим, 1933 р., причина смерті – голод.
Шепеляк Іван, 1933 р., причина смерті – голод.
Шепеляк Тетяна, 1933 р., причина смерті – голод.

Уже в роки незалежності України на сільському кладовищі було встановлено пам'ятний хрест жертвам Голодомору 1932-1933 років[15].

Сталінські репресії[ред. | ред. код]

Жертвами Сталінських репресій 1930-х — 1950-х років, за статтею 54 Кримінального кодексу УРСР стали наступні жителі Хижні[16][17]:

  • БІЛОУС Савастіян Юхимович - 1884 року народження, уродженець та мешканець с. Хижні, українець, середняк, малописьменний, безпартійний, діловод колгоспу. Заарештований 30 жовтня 1937 р. за звинуваченнням за ст. 54-10 (антирадянська пропаганда і агітація) КК УРСР. Засуджений постановою трійки КОУ НКВС УРСР від 5 листопада 1937 р. та ув'язнений у ВТТ на 10 років. Реабілітований Прокурором Черкаської обл. 24 листопада 1999 р.
  • ВЕРЗУН Григорій Петрович - 1889 року народження, уродженець та мешканець с. Хижні, українець, закінчив 7 класів, фельдшер Воронинської лікарні. Заарештований 23.04.1938 р. Розстріляний 22.05.1938 р. за рішенням трійки при КОУ НКВС від 3.05.1938 р. Реабілітований Черкаським обласним судом 31.08.1957 р.
  • ВИШКВАРКА Григорій Миколайович - 1896 року народження, уродженець та мешканець с. Хижні, українець, освіта середня. На момент арешту проживав у Черкаська обл. с. Побійна Маньківського р-ну, працював учителем. Заарештований 7.02.1938 р. за ст.ст. 54-4 (надання допомоги міжнародній буржуазії), 54-7 (шкідництво), 54-11 (всяка участь у контрреволюційній організації) КК УРСР. Постановою трійки КОУ НКВС 13.04.1938 р. приречений до розстрілу. Розстріляний 3.05.1938 р. Реабілітований Черкаським обласним судом 18.11.1959 р.
  • ДІДУХ Яків Микитович - 1882 року народження, уродженець та мешканець с. Хижні, українець, безпартійний, неписьменний, хлібороб. Заарештований 28.03.1931 р. за ст. 54-10 (антирадянська пропаганда і агітація) КК УРСР. Особлива нарада при колегії ДПУ УРСР 25.05.1931 р. вирішила вислати у Північний край на 3 роки. Реабілітований 24.11.1989 р. Прокурором Черкаської обл.
  • КОЛЕСНИК Олексій Павлович - 1927 року народження, уродженець та мешканець с. Хижні, українець, освіта початкова. Місце проживання на момент арешту: Луганська обл. м. Стаханов, працював вантажником тресту «Кадіїввугілля». Військовим трибуналом військ НКВС Луганської обл. 26 березня 1946 р. засуджений до 10 р. позбавлення волі. Реабілітований у 1991 р.
  • ВАСИЛЬЧИШИН Михайло Іванович - 1900 року народження, українець, безпартійний. Уродженець села Августівка Бережанського повіту (Галичина). На момент арешту проживав у Хижні, працював колгоспником. Заарештований 23.05.1938 р. за ст.ст. 54-4 (надання допомоги міжнародній буржуазії), 54-6 (шпигунство), 54-11 (всяка участь у контрреволюційній організації) КК УРСР. Постановою трійки НКВС по Київській обл. 21.09.1938 р. приречений до розстрілу. Розстріляний 30.09.1938 р. Реабілітований військовим прокурором КВО 8.07.1989 р.
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ Василь Степанович - 1892 року народження, українець. Уродженець села Ласкавиці Трембовського повіту (Галичина). На момент арешту проживав у Хижні, працював сторожем у колгоспі. Заарештований 23.05.1938 р. за ст.ст. 54-4 (надання допомоги міжнародній буржуазії), 54-6 (шпигунство), 54-11 (всяка участь у контрреволюційній організації) КК УРСР. Постановою трійки УНКВС по Київській обл. 21.09.1938р. приречений до розстілу. Розстріляний 30.09.1938 р. Реабілітований військовим прокурором КВО 8.07.1989 р.

Радянсько-німецька війна[ред. | ред. код]

427 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 169 з них загинули, 148 нагороджені орденами й медалями. На їх честь в 1958 році в селі споруджено обеліск Слави. В 1952 році в селі споруджено пам'ятник воїнам, що загинули в боях за відвоювання села.

Список військовополонених хижнян у роки радянсько-німецької війни 1941-1945 рр.[18][19][20]:

  • Завада Микола Іванович - 25.03.1918 року народження, солдат, рядовий. Табір Sandbostel (Сандбостель). Загинув у полоні 26.02.1944 р.
  • Руленко Макар Кузьмович - 2.02.1910 року народження, солдат, рядовий. Загинув у полоні.

В інформації з доповіді про безповоротні втрати, де було вказано про підрив Кілектора "ККО-2", який 25 серпня 1944 року в районі Шепелевського маяка (Фінська затока) потопив німецький підводний човен U-242, вказано про смерть Хижнянина[21]:

  • Остапенко Іван Іванович - 1921 року народження. В 1942 був призваний до служби в Кронштадтський РВК, Ленінградської обл., Кронштадтського р-ну. Останнє місцеслужби: КБФ, ОВСТиГ КМОР. Військове звання ст. червонофлотець. Дата смерті: 25.08.1944.

З даних про втрати в Польщі відомо про загибель жителя Хижні Маклая Якима Пилиповича, 1902 року народження[22].

Голокост (Шоа)[ред. | ред. код]

За даними "Центральної Бази даних імен жертв Шоа" однією із жертв політики німецьких нацистів по запланованому знищенню єврейського етносу був уродженець Хижні[23]:

  • Леонід - народився в 1915 році, місце народження: Хижня, Україна. Батько: Бен, мати: Ривка. Місце проживання до війни: Умань, Україна. Місце перебування під час війни: Рубцовськ, Росія. Леонід загинув в 1944 у віці 29 років, місце смерті: Одеса, Україна. Джерелом інформації є лист показань свідків, де подавачем цих даних вказаний брат постраждалого Іосеф.

Післявоєнні роки[ред. | ред. код]

У січні 1954 року Хижнянська сільська рада в складі Маньківського району перейшла до Черкаської області. В цьому ж році відбувся перший післявоєнний випуск. Із школи вийшло 39 випускників.

У 1958 році три колгоспи об'єднано в один великий колгосп «Комунар». У листопаді 1959 року Хижнянську сільську раду переведено до Жашківського району Черкаської області. Сільським головою обрано Коломійця Терентія Макаровича, який очолював село до 1982 р.

За успіхи в піднесенні врожайності сільськогосподарських культур у 1967 році господарству присвоєно почесне звання колгоспу високої культури землеробства. Також в цьому році було відкрито пам'ятник В. І. Леніну.

Період "застою"[ред. | ред. код]

Станом на початок 70-х років XX століття кількість населення складала 1789 осіб. Партійна організація (створена 1925 року) об'єднувала 64 комуністи, комсомольська — 71 члени ВЛКСМ.

За сумлінну працю 184 трудівники села були відплачені урядовими нагородами. Колишній голова колгоспу Л. Я. Гайдаєнко — нагороджений орденом Леніна.

В селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Комунар», за яким було закріплено 3 295,8 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 3 055,9 га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Працювали крупорушка, пилорама, столярно-слюсарська майстерня.

Також на той час працювали середня школа, будинок культури з широкоекранною стаціонарною кіноустановкою, бібліотека з фондом 14 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячий садок, 5 магазинів споживчої кооперації, перукарня, майстерня побутового обслуговування.

Наприкінці 70-х років було побудовано Меморіал Слави, на плитах якого викарбувані 186 прізвищ жителів села, які загинули в роки німецько-радянської війни[15].

Незалежність[ред. | ред. код]

З 1991 року село входить до складу незалежної України.

В 1990-х роках головою села був Коломієць Олексій Терентійович.

31 березня 2002 р. сільським головою с. Хижня обрано Коваленка Олександра Григоровича. Та його ж переобрано на новий термін 26 березня 2006 р.

В Хижнянській сільській раді налічується 12 депутатських мандатів. За даними ЦВК на виборах до Хижнянської сільської ради в 2010 році кількість депутатів, суб'єктом висування яких була "Партія регіонів", становила 8 осіб. Також 4 особи були самовисуванцями. Таблиця з детальними даними про результати виборів[24]:

№ зп № округу Прізвище, ім'я, по батькові Дата визнання обраним Відомості про обраного депутата
Партія регіонів
1 1 Сіра Тетяна Петрівна 01.11.2010 Освіта середня, позапартійна, Дошкільна дитяча установа с.Хижня, помічник вихователя
2 2 Чайка Людмила Володимирівна 01.11.2010 Освіта середня, позапартійна, Хижнянська загальноосвітня школа I-III ст., вчитель
3 3 Кулик Василь Леонтійович 01.11.2010 Освіта середня, позапартійний, Цегельний завод Маньківсько-го району с.Кривець, механік
4 4 Павлюк Олена Дмитрівна 01.11.2010 Освіта середня, позапартійна, Хижнянська сільська рада, бухгалтер
5 5 Питель Ольга Григорівна 01.11.2010 Освіта середня, позапартійна, Дошкільна дитяча установа с.Хижня, завідуюча дитячою установою
6 8 Степанюк Віктор Петрович 01.11.2010 Освіта середня, позапартійний, приватний підприємець
7 9 Коломієць Оксана Петрівна 01.11.2010 Освіта середня, позапартійна, Дошкільна дитяча установа с.Хижня, вихователь
8 11 Яровенко Олексій Захарович 01.11.2010 Освіта середня, позапартійний, приватний підприємець
Самовисування
9 6 Колісник Раїса Миколаївна 01.11.2010 Освіта вища, позапартійна, тимчасово не працює
10 7 Козій Ніна Володимирівна 01.11.2010 Освіта середня, позапартійна, Хижнянська загальноосвітня школа I-III ст., тех. працівник
11 10 Лисенко Лариса Григорівна 01.11.2010 Освіта вища, позапартійна, Хижнянська загальноосвітня школа I-III ст., вчитель
12 12 Руденко Галина Андріївна 01.11.2010 Освіта середня, позапартійна, Хижнянська сільська рада, секретар сільської ради

Станом на 1 червня 2006 року на території Хижнянської сільської ради діють два фельдшерсько-акушерських пункти, дошкільна дитяча установа на 30 дітей, Будинок культури, магазин, кафе, млин, теслярська майстерня.

Також функціонує загальноосвітня школа, яка неофіційно іменується "Школою семи див"[25]. Директором школи є Коломієць Надія Яківна. Станом на 2013 рік в школі навчається 40 дітей[26]. Також в 2013 році свідоцтва про базову середню освіту вручали лише четвірці випускників.[27] Наразі школі загрожує внесення до розряду неперспективних шкіл[25].

У селі діють православна церква та церква Євангельських християн-баптистів.

Визначні уродженці[ред. | ред. код]

Левитський (Левицький) Микола Михайлович (нар. бл. 1879) - український діяч на Зеленому Клину, випускник Петроградської духовної академії, член Благовіщенської Української Ради, завідувач національного відділу Амурського обласного управління Далекосхідної Республіки (м. Благовіщенськ, 1921-1922 рр.).[джерело не вказане  1356  днів]

Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

На південно-східній околиці села виявлено залишки поселення черняхівської культури, за межами села виявлено залишки трипільської культури. В одному кілометрі на схід — скіфська могила скіфо-сарматської епохи VII ст. до н. е. — III ст. н. е.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. weather.in.ua. Погода в Україні
  2. Топографическая карта Украины, России, Беларуси (рос.)
  3. Кузнець Т. В. Православне духовенство Уманщини ХІХ – початку ХХ століття. 
  4. а б Историко-генеалогическая база данных Украины «Бекет»(рос.)
  5. рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
  6. Зернятко
  7. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich(пол.)
  8. а б в Сайт Хижнянської загальноосвітньої школи І — III ступенів
  9. Уривки зі статті-спогаду Катерини Марченко, 1919 р. н.
  10. Телепрограма «Свобода Савика Шустера», «Інтер», 24 листопада 2007 року(рос.)
  11. Пам'ять народу - Інститут історії України
  12. а б ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ. Голодомор 1932-33 років на Черкащині. Архів оригіналу за 23 березень 2014. Процитовано 16 листопад 2013. 
  13. а б в г д е ж и к л м "Великі твої жертви, Україно!". Автор –укладач: Турченюк С. П.
  14. Козий Евдокия Петровна. "...я не одна"(рос.)
  15. а б Черкаська обласна рада
  16. Національний банк репресованих
  17. «Реабілітовані історією» (Черкаська область)
  18. Книги Памяти - Книга памяти Украины. Черкасская область(рос.)
  19. "ЛЮДИ И ВОЙНА" - "PEOPLE AND WAR"(рос.)
  20. Служба безпеки України
  21. Некрополь России(рос.)
  22. Поиск своих • Просмотр темы - Погибшие в Польше СПИСКИ(рос.)
  23. Центральная База данных имен жертв Шоа(рос.)
  24. Результати виборів депутатів ради. Черкаська область, Жашківський район, Хижнянська сільська рада
  25. а б Молодь Черкащини
  26. Хижнянська ЗОШ - Черкаська область. ІСУО
  27. Щотижнева загальнополітична газета "Ваша газета"

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]