Хижняк Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хижняк.
Олександр Хижняк
зображення
Загальна інформація
Повне ім'яХижняк Олександр Олександрович
Прізвисько«Полтавський танк»
ГромадянствоУкраїна Україна
Народження3 серпня 1995(1995-08-03) (29 років)
Полтава
ПроживанняУкраїна Полтава
Вагова категоріяСередня (до 75 кг)
Напівважка (до 81 кг)
СтійкаПравша
Зріст181 см
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Аматорська кар'єра
Боїв125
Перемог111
Нокаутів17
Поразок14
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Бокс
Олімпійські ігри
Золото Париж 2024 Середня
Срібло Токіо 2020 Середня
Чемпіонат світу
Золото Гамбург 2017 Середня
Чемпіонат Європи
Золото Харків 2017 Середня
Європейські ігри
Золото Мінськ 2019 Середня
Золото Краків 2023 Середня
Бронза Баку 2015 Напівважка

Олександр Олександрович Хижня́к (нар. 3 серпня 1995, Полтава, Україна) — український боксер-любитель, олімпійський чемпіон 2024 року. Чемпіон світу (2017), чемпіон Європи (2017), чемпіон світу серед молоді (2012), чемпіон літніх Олімпійських ігор 2024, віцечемпіон літніх Олімпійських ігор 2020, бронзовий призер Європейських ігор (2015), призер чемпіонату Європи серед молоді, чемпіон України (2016). Заслужений майстер спорту України. Виступав у напівпрофесійній лізі WSB за команду Українські отамани.

Тренер — Олександр Хижняк-старший.

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався в Полтавській ЗШ № 26.

Любительська кар'єра

[ред. | ред. код]

Найбільшим досягненням спортсмена у молодших вікових категоріях була перемога на юнацькому чемпіонаті світу 2012 року, який проходив у Єревані.

З 2013 року почав залучатися за основну чоловічу збірну України, виступаючи у напівважкій ваговій категорії. У 2013 і 2014 ставав срібним призером чемпіонату України. Паралельно з тим у 2014 році почав виступи за команду Українські отамани у напівпрофесійній лізі WSB.

У 2015 році на перших Європейських іграх, що проходили у Баку, став бронзовим призером. На чемпіонаті світу після дебютної перемоги над Абдельхафідом Банчаблою з Алжиру поступився майбутньому срібному призеру Джо Ворду з Ірландії.

У 2016 році двічі пробував пройти кваліфікацію на Олімпійські ігри. На Європейському кваліфікаційному турнірі, у бою за ліцензію, програв Мехмету Уналу, а на світовому кваліфікаційному турнірі у чвертьфіналі програв Михайлу Долголевцю. Після цих невдач вирішив опуститися у ваговій категорії, та вже в кінці року у фіналі чемпіонату України переміг Дмитра Митрофанова, який на той момент був першим номером збірної.

2017 рік став проривним для спортсмена. Спершу спортсмен став чемпіоном Європи серед молоді. На домашньому чемпіонаті Європи також став чемпіоном, а також був визнаний найкращим боксером турніру незалежно від вагової категорії. На чемпіонаті світу в Гамбурзі здобув чотири перемоги та став чемпіоном світу. На цих змаганнях також був визнаний найкращим боксером турніру[1]. Після цієї перемоги НОК України визнав Хижняка найкращим спортсменом місяця[2]. У кінці року Хижняк отримав звання найкращого боксера-любителя незалежно від вагової категорії від AIBA[3]. Останнім українським боксером, якому підкорилося це досягнення, був Олександр Усик (2011 рік). Успіхи спортсмена відзначив також і НОК України, назвавши його найкращим спортсменом року[4].

У 2019 році на чемпіонаті Європи, що проходив у Мінську в рамках Європейських ігор, підтвердив статус найсильнішого у Європі, а також був визнаний найкращим боксером турніру[5]. Чемпіонат світу в цьому році проводився у Єкатеринбурзі в Росії, однак збірна України у зв'язку з напруженими політичними стосунками між двома країнами, а також з метою якісної підготовки до кваліфікаційних турнірів на Олімпійські ігри, бойкотувала турнір[6].

У червні 2021 року Хижняк кваліфікувався для участі в літніх Олімпійських іграх у Токіо.[7][8] 7 серпня Хижняк завоював «срібло» у вазі до 75 кг.[9]

На Європейських іграх 2023 став чемпіоном, здобувши ліцензію на Олімпійські ігри в Парижі, де став олімпійським чемпіоном у ваговій категорії до 80 кг. У фінальному поєдинку він переміг чинного чемпіона світу казахстанця Нурбека Оралбая.[10][11]

Світова серія боксу

[ред. | ред. код]

Виступав протягом 4 та 5 сезону за українську команду «Ukraine Otamans», де здобув 5 перемог, та зазнав 3 поразки.

Результат Команда Суперник Спосіб Дата Місце Примітки Відео
Поразка Алжир «Algeria Desert Hawks» Алжир Набіл Кассель WP (1:2) 11 січня 2014 Бу-Ісмаїл
Перемога Німеччина «German Eagles» Німеччина Ігор Тезієв WP (2:1) 14 лютого 2014 Бровари
Перемога Велика Британія «British Lionhearts» Шотландія Астон Браун TKO R2 23 січня 2015 Київ Нокаутував суперника у 2 раунді.
Перемога Марокко «Morocco Atlas Lions» Нідерланди Петер Мюлленберг WP (3:0) 6 лютого 2015 Київ
Поразка Росія «Russian boxing team» Росія Павло Сілягін WP (1:2) 21 лютого 2015 Волгоград
Перемога КНР «China Dragons» КНР Ші Гуоджун WP (3:0) 20 березня 2015 Київ
Перемога Алжир «Algeria Desert Hawks» Алжир Набіл Кассель WP (3:0) R2 0:16 10 квітня 2015 Київ Бій достроково зупинено на 16-й секунді 2-го раунду, через розсічення у алжирця.
Поразка Куба «Cuba Domadores» Куба Хуліо Сезар Ла Круз WP (3:0) 24 квітня 2015 Гавана

Спортивні досягнення

[ред. | ред. код]
Олександр Хижняк на церемонії нагородження I Європейських ігор (2015)

Міжнародні аматорські

[ред. | ред. код]

Регіональні аматорські

[ред. | ред. код]

Цитати

[ред. | ред. код]

«Безмежна радість Богу за цю нагороду. Медаль, заради якої я жив до цих Олімпійських ігор. Дякую Богові за те, що я олімпійський чемпіон. Безмежна подяка нашим військовим за те, що ціною власного життя захищають мир і спокій у моїй країні»[12].

Державні нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден князя Ярослава Мудрого ІV ст. (23 серпня 2024) — за досягнення високих спортивних результатів на ХХХІІІ літніх Олімпійських іграх у місті Парижі (Французька Республіка), виявлені самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України.[13]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (23 серпня 2023) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку.[14]
  • Орден «За заслуги» I ст. (16 серпня 2021) — за досягнення високих спортивних результатів на ХХХІІ літніх Олімпійських іграх в місті Токіо (Японія), виявлені самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України.[15]
  • Орден «За заслуги» II ст. (15 липня 2019)  —за досягнення високих спортивних результатів ІІ Європейських іграх у м. Мінську (Республіка Білорусь), виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України.[16]
  • Орден «За заслуги» III ст. (24 серпня 2017) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм.[17]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Українець Хижняк – кращий боксер чемпіонату світу з боксу. www.ukrinform.ua (укр.). 3 вересня 2017. Процитовано 8 серпня 2024.
  2. ↑ Боксер Хижняк став найкращим спортсменом місяця в Україні. ТСН.ua (укр.). 2 жовтня 2017. Процитовано 8 серпня 2024.
  3. ↑ Українець Олександр Хижняк — кращий боксер світу серед аматорів
  4. ↑ Хижняк і Харлан стали кращими спортсменами України 2017 року
  5. ↑ Хижняк - кращий боксер чемпіонату Європи-2019 і Європейських ігор у Мінську. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 8 серпня 2024.
  6. ↑ Лідери збірної України з боксу не поїдуть на чемпіонат світу в Росії
  7. ↑ Шестеро боксерів представлять Україну на Іграх у Токіо. РБК-Украина (рос.). Процитовано 29 червня 2021.
  8. ↑ Бокс. Україна отримала ще дві олімпійські ліцензії. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  9. ↑ Федерація боксу: Хижняка позбавили заслуженого "золота" (укр.). Процитовано 7 серпня 2021.
  10. ↑ Свобода, Радіо (7 серпня 2024). Олімпіада-2024. Хижняк виграв «золото». Усі результати 12-го дня. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 8 серпня 2024.
  11. ↑ Олександр Хижняк здобув золото у боксі на Олімпійських іграх-2024 (укр.).
  12. ↑ Хижняк: Дякую Богу за те, що я олімпійський чемпіон. sportarena.com. 8 серпня 2024.
  13. ↑ Указ Президента України № 516/2024 від 23 серпня 2024 року «Про відзначення державними нагородами України спортсменів – учасників літніх Олімпійських ігор та їх тренерів». Процитовано 23 серпня 2024.
  14. ↑ Указ Президента України № 502/2023 від 23 серпня 2023 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
  15. ↑ Указ Президента України № 361/2021 від 16 серпня 2021 року «Про відзначення державними нагородами України спортсменів — учасників літніх Олімпійських ігор та їх тренерів»
  16. ↑ Указ президента України № 522/2019 від 15 липня 2019 року «Про відзначення державними нагородами України членів національної збірної команди України на ІІ Європейських іграх»
  17. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 251/2017 від 24 серпня 2017 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хижняк_Олександр_Олександрович&oldid=43377386