Химич Віталій Іванович
| Химич Віталій Іванович | ||
|---|---|---|
 Сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
3 червня 1981 Харпачка | |
| Смерть |
17 лютого 2015 (33 роки) Дебальцеве | |
| Поховання | Ладижин | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування |
 | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Віта́лій Іва́нович Хи́мич (3 червня 1981 — 17 лютого 2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєвий шлях[ред. | ред. код]
2000 року закінчив Ладижинський коледж ВНАУ. Одружився, проживав з родиною в Ладижині.
В часі війни — старший розвідник, 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.
17 лютого 2015-го зник безвісти, потрапивши у засідку уночі в районі приватного сектору — біля міської лікарні під час відходу із Дебальцевого — поспішали забрати пораненого побратима. Двох розвідників хвилею від вибуху відкинуло, через якийсь час вояки за ними повернулися, проте Євгена Герасевича та Віталія Химича не знайшли.
Упізнаний серед загиблих. Без Віталія лишилися батьки, дружина Лілія, двоє дітей — син 2003 р.н. та донька 2010 р.н.
8 березня 2015-го похований в місті Ладижин.
Нагороди[ред. | ред. код]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
Джерела[ред. | ред. код]
- Химич Віталій Іванович
- Віталій Химич
- Указ Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |