Хлипнівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хлипнівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Звенигородський
Громада Хлипнівська сільська рада
Код КОАТУУ 7121288001
Облікова картка Хлипнівка 
Основні дані
Засноване 1750[1]
Населення 599
Поштовий індекс 20220
Телефонний код +380 4740
Географічні дані
Географічні координати 49°08′20″ пн. ш. 30°56′55″ сх. д. / 49.13889° пн. ш. 30.94861° сх. д. / 49.13889; 30.94861Координати: 49°08′20″ пн. ш. 30°56′55″ сх. д. / 49.13889° пн. ш. 30.94861° сх. д. / 49.13889; 30.94861
Середня висота
над рівнем моря
143 м
Водойми р. Гнилий Тікич
Відстань до
обласного центру
86,6 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Звенигородка
Відстань до
залізничної станції
20 км
Місцева влада
Адреса ради с. Хлипнівка
Сільський голова Дубіцький Павло Якович
Карта
Хлипнівка. Карта розташування: Україна
Хлипнівка
Хлипнівка
Хлипнівка. Карта розташування: Черкаська область
Хлипнівка
Хлипнівка

Хли́пнівка — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 599 чоловік.

Село розташоване на лівому березі річки Гнилий Тікич, за 7 км на північ від районного центру — міста Звенигородка та за 20 км від залізничної станції Звенигородка. Через Хлипнівку проходить дорога, яка сполучає село Майданівка зі Звенигородкою.

У селі є високий пагорб, який називають Хомовою горою. За переказами, Хомова гора була власністю Хоми. Пізніше її купив Калюжний Пилип Власович. Громада відсудила гору під громадське глинище і повернула гроші Калюжному.

Походження назви[ред. | ред. код]

Існує кілька версій походження назви села:

  • від слова Хлібновка, тобто село з хлібом, хліборобське, заможне. Проте ця версія малоймовірна, оскільки місцеві жителі були малоземельні і жили в злиднях;
  • за іншою версією Хлипнівка-Верески походить від слів хліпати, верещати. Ця версія ближче до істини, бо там де злидні і голод завжди сварки: жінка хлипає, діти верещать;
  • назва походить від першого поселенця Хлипнівського.

Історія[ред. | ред. код]

Село виникло на території двох поселень — сучасної Хлипнівки і Верески, яке знаходилося у нинішньому лісі.

Вперше Хлипнівка згадується 1750 року. 1828 року 14-ти річний Тарас Шевченко два тижні навчався тут малювання в місцевого маляра.

Лаврентій Похилевич у книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії» пише[3]:

« Хлыпновка, село называется также Вересками, в 5-ти верстах от Звенигородки, выше по реке Тикичу. Жителей обоего пола: православных — 603, римских католиков — 85, евреев — 55; земли — 565 десятин. У Балинскаго сказано (стр. 1387), что основано около 1750 года. Церковь Михайловская, деревянная, 5-го класса; земли имеет 58 десятин. Построена Тимофеем Лаврентовичем неизвестно когда, но после 1741 года; потому что в этом году приходская церковь была в Мурзинцах, а в Хлыпновке церкви не было.

29-го мая 1860 года в Хлыпновской церкви в северном притворе поставлены в новом ящике 71 святых остатков: мощей угодников, вериг, древа крестного и столпа. Эти частицы, принадлежавшие первоначально роду Салтыковых, пожертвованы в Хлыпновскую церковь по завещанию майора Эйленгаупта и его жены Ирины, погребенных при церкви

«

.

Станом на 1885 рік у колишньому державному селі Богачівської волості Звенигородського повіту Київської губернії мешкало 580 осіб, налічувалось 110 дворове господарство, існували православна церква, школа, постоялий будинок, лавка, водяний і 2 вітряних млини[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 831 особи (420 чоловічої статі та 411 — жіночої), з яких 790 — православної віри[5].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

259 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 163 з них загинули, 79 нагороджені орденами й медалями. Воїнам-односельцям, що загинули, встановлено пам'ятник.

У післявоєнний час у селі було засноване колективне господарство під назвою «Серп і Молот», яке пізніше перейменували у колгосп «1 Травня». Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зернових і технічних культур, працював млин.

Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб, три бібліотеки з фондом 5 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт.

В 1962 році в межах Хлипнівського лісу відкрито дитячий оздоровчий табір «Юний ленінець». Зі здобуттям незалежності став носити горду назву «Звенигора». 2013 року директором був Антонюк Олександр Васильович, голова Ради ветеранів Афганістану Звенигородського району.

21 червня 2012 року під час І табірної зміни адміністрацією та виховательським складом табору було проведено урочисту лінійку з нагоди 50-річчя.

Сучасність[ред. | ред. код]

Сьогодні у селі існують клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт; проведено газифікацію.

Нині землі колективної власності здані в оренду та повністю обробляються такими орендарями, як фермер О. І. Матвієнко (житель села Гудзівка), ЗАТ «Євросервіс» (генеральний директор — Є. С. Івахненко), ТОВ НВФ «Урожай» (генеральний директор — О. В. Васецький), ТОВ «Сад агро» (директор — С. М. Войтко).

Персоналії[ред. | ред. код]

В селі народилися:

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Хлипнівка
  2. http://maps.vlasenko.net(рос.)
  3. рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-89)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]