Хлипнівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хлипнівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Звенигородський
Рада/громада Хлипнівська сільська рада
Код КОАТУУ 7121288001
Облікова картка Хлипнівка 
Основні дані
Засноване 1750
Населення 599
Поштовий індекс 20220
Телефонний код +380 4740
Географічні дані
Географічні координати 49°08′20″ пн. ш. 30°56′55″ сх. д. / 49.13889° пн. ш. 30.94861° сх. д. / 49.13889; 30.94861Координати: 49°08′20″ пн. ш. 30°56′55″ сх. д. / 49.13889° пн. ш. 30.94861° сх. д. / 49.13889; 30.94861
Середня висота
над рівнем моря
143 м
Водойми р. Гнилий Тікич
Відстань до
обласного центру
86,6 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Звенигородка
Відстань до
залізничної станції
20 км
Місцева влада
Адреса ради с. Хлипнівка
Сільський голова Дубіцький Павло Якович
Карта
Хлипнівка. Карта розташування: Україна
Хлипнівка
Хлипнівка
Хлипнівка. Карта розташування: Черкаська область
Хлипнівка
Хлипнівка

Хли́пнівка — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 599 чоловік.

Село розташоване на лівому березі річки Гнилий Тікич, за 7 км на північ від районного центру — міста Звенигородка та за 20 км від залізничної станції Звенигородка. Через Хлипнівку проходить дорога, яка сполучає село Майданівка зі Звенигородкою.

У селі є високий пагорб, який називають Хомовою горою. За переказами, Хомова гора була власністю Хоми. Пізніше її купив Калюжний Пилип Власович. Громада відсудила гору під громадське глинище і повернула гроші П. В. Калюжному.

Походження назви[ред. | ред. код]

Існує кілька версій походження назви села:

  • від слова Хлібновка, тобто село з хлібом, хліборобське, заможне. Проте ця версія малоймовірна, оскільки місцеві жителі були малоземельні і жили в злиднях;
  • за іншою версією Хлипнівка-Верески походить від слів хліпати, верещати. Ця версія ближче до істини, бо там де злидні і голод завжди сварки: жінка хлипає, діти верещать;
  • назва походить від першого поселенця Хлипнівського.

Історія[ред. | ред. код]

Село виникло на території двох поселень — сучасної Хлипнівки і Верески, яке знаходилося у нинішньому лісі.

Вперше Хлипнівка згадується 1750 року. 1828 року 14-ти річний Тарас Шевченко два тижні навчався тут малювання в місцевого маляра.

Лаврентій Похилевич у книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії» пише[2]:

« Хлыпновка, село называется также Вересками, в 5-ти верстах от Звенигородки, выше по реке Тикичу. Жителей обоего пола: православных — 603, римских католиков — 85, евреев — 55; земли — 565 десятин. У Балинскаго сказано (стр. 1387), что основано около 1750 года. Церковь Михайловская, деревянная, 5-го класса; земли имеет 58 десятин. Построена Тимофеем Лаврентовичем неизвестно когда, но после 1741 года; потому что в этом году приходская церковь была в Мурзинцах, а в Хлыпновке церкви не было.

29-го мая 1860 года в Хлыпновской церкви в северном притворе поставлены в новом ящике 71 святых остатков: мощей угодников, вериг, древа крестного и столпа. Эти частицы, принадлежавшие первоначально роду Салтыковых, пожертвованы в Хлыпновскую церковь по завещанию майора Эйленгаупта и его жены Ирины, погребенных при церкви

»

.

Станом на 1885 рік у колишньому державному селі Богачівської волості Звенигородського повіту Київської губернії мешкало 580 осіб, налічувалось 110 дворове господарство, існували православна церква, школа, постоялий будинок, лавка, водяний і 2 вітряних млини[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 831 особи (420 чоловічої статі та 411 — жіночої), з яких 790 — православної віри[4].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

259 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 163 з них загинули, 79 нагороджені орденами й медалями. Воїнам-односельцям, що загинули, встановлено пам'ятник.

У післявоєнний час у селі було засноване колективне господарство під назвою «Серп і Молот», яке пізніше перейменували у колгосп «1 Травня». Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зернових і технічних культур, працював млин.

Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб, три бібліотеки з фондом 5 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт.

В 1962 році в межах Хлипнівського лісу відкрито дитячий оздоровчий табір «Юний ленінець». Зі здобуттям незалежності став носити горду назву «Звенигора». Директором його на даний момент (літо 2013) є Антонюк Олександр Васильович, голова Ради ветеранів Афганістану Звенигородського району.

21 червня 2012 року під час І табірної зміни адміністрацією та виховательським складом табору було проведено урочисту лінійку з нагоди 50-річчя.

Сучасність[ред. | ред. код]

Сьогодні у селі існують клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт; проведено газифікацію.

Нині землі колективної власності здані в оренду та повністю обробляються такими орендарями, як фермер О. І. Матвієнко (житель села Гудзівка), ЗАТ «Євросервіс» (генеральний директор — Є. С. Івахненко), ТОВ НВФ «Урожай» (генеральний директор — О. В. Васецький), ТОВ «Сад агро» (директор — С. М. Войтко).

Персоналії[ред. | ред. код]

В селі народилися:

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://maps.vlasenko.net(рос.)
  2. рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-89)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]