Хлорид алюмінію
| Хлорид алюмінію | |
|---|---|
| Систематична назва | Алюміній хлорид |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 7446-70-0 |
| Номер EINECS |
231-208-1 |
| DrugBank |
DB11081 |
| Назва MeSH |
D01.056.031 і D01.210.450.150.025 |
| ChEBI |
30114 |
| RTECS |
BD0530000 |
| Код ATC |
D10AX01 |
| SMILES |
[Al](Cl)(Cl)Cl[1] |
| InChI |
InChI=1S/Al.3ClH/h;3*1H/q+3;;;/p-3 |
| Номер Ґмеліна |
1876 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | AlCl3 |
| Молярна маса | 133.34 г/моль |
| Зовнішній вигляд | білі або блідно-жовті гигроскопічні тверді тіла |
| Густина | 2,48 г/см³ |
| Тпл | 192,6 °C |
| Розчинність (вода) | 43,9 г/100 мл |
| Небезпеки | |
| Класифікація ЄС | |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Хлори́д алюмі́нію, також відомий як трихлорид алюмінію — неорганічна сполука з формулою AlCl3. Він утворює гексагідрат складу [Al(H2O)6]Cl3, що містить шість молекул кристалізаційної води. Як безводна форма, так і гексагідрат є безбарвними кристалами, проте зразки часто містять домішки хлориду заліза(III), які надають їм жовтого забарвлення.
Безводна форма має важливе промислове значення. Вона має низькі температури плавлення та кипіння. Хлорид алюмінію переважно виробляється та споживається під час отримання алюмінію, проте значні обсяги також використовуються в інших галузях хімічної промисловості.[2] Сполуку часто описують як кислоту Льюїса. Це неорганічна сполука, яка оборотно змінює свою структуру з полімерної на мономерну за помірних температур.
Хлорид алюмінію при звичайному тиску сублімується за температури 183 °C (під тиском плавиться при 192,6 °C). У воді добре розчинний (44,38 г в 100 г H2O при 25 °C); внаслідок гідролізу димить у вологому повітрі, виділяючи HCl. З водних розчинів випадає кристалогідрат AlCl3 · 6H2O — жовтувато-білі розпливчасті кристали. Добре розчинні у багатьох органічних сполуках (в етанолі — 100 г на 100 г спирту при 25 °C, в ацетоні, дихлороетані, діетиленгліколі, нітробензені, та ін); однак практично не розчиняється в бензені і толуені.
Найважливіший спосіб отримання хлориду алюмінію в промисловості — дія суміші Cl2 та CO на зневоднений каолін або боксит в шахтних печах:
В лабораторній практиці краще використати CCl4 замість суміші газів для приготування фосгену:
Оксид алюмінію просочують органічною рідиною схильною до обвуглювання і прожарюють в закритій від вільного доступу повітря ємності. Вуглець в суміш додають для зниження температури реакції (традиційна для подібних методів отримання 600–800 °C — темно-червоне розпечення). Хлорид алюмінію конденсують в приймачі, а монооксид вуглецю виводять у витяжку або у полум'я на спалювання.
При температурі в 900 °C хлорид бору та фосфід алюмінію дають на виході фосфід бору і хлорид алюмінію:
Також є й інші способи отримання хлориду алюмінію:
Останню реакцію краще проводити з великими шматками алюмінію, а не порошком зважаючи на її значну екзотермічність (дивіться алюмотермія). Безводний хлорид алюмінію в домашніх умовах можна ще готувати так:
оскільки вказані хлориди легше отримати в безводній формі. Перша реакція в плані технічного виконання (ZnCl2 при кристалізації з води при температурі вище 28 °C дає безводні кристали), найпростіша, другу краще проводити при наявності обладнання з гарною герметизацією при робочих температурах (~850-900 °C, напускати повітря тільки після остигання!), зате має побічним продуктом металевий кальцій.
Безводний хлорид алюмінію утворює продукти приєднання з багатьма неорганічними (наприклад, NH3, H2S, SO2) і органічними (хлорангідриди кислот, етери та інші) речовинами, з чим пов'язано найважливіше технічне застосування AlCl3 як каталізатор при переробці нафти і при органічних синтезах (наприклад, Реакція Фріделя — Крафтса). Гексагідрат і його розчини використовуються при очищенні стічних вод, обробки деревини тощо.
- ↑ ALUMINUM CHLORIDE
- ↑ Helmboldt O, Keith Hudson L, Misra C, Wefers K, Heck W, Stark H та ін. (2007). Aluminum Compounds, Inorganic. Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. Weinheim: Wiley-VCH. doi:10.1002/14356007.a01_527.pub2. ISBN 978-3527306732.
Томас Ч. Безводный хлористый алюминий в органической химии.-М.: И.Л.,1949
| Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |