Велимир Хлєбников

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Велимир Хлєбников
Виктор Владимирович Хлебников
Chlebnikow.jpg
При народженні Віктор Володимирович Хлєбников
Псевдоніми, криптоніми Е. Лунев, Велимир Хлєбников, Велиполк Хлєбников
Народження 28 жовтня (9 листопада) 1885(1885-11-09)
  Малодербетовский улус Астраханської губернії
Смерть 28 червня 1922(1922-06-28) (36 років)
  Санталово
Поховання
Velimir Khlebnikov Novod 8.jpg :
Новодівочий цвинтар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Мова творів російська мова[1]
Рід діяльності поет
Напрямок футуризм
Сайт: www.hlebnikov.ru
CMNS: Велимир Хлєбников на Вікісховищі

Хлє́бников Велими́р (справжнє ім'я Віктор Володимирович Хлєбников; 28 жовтня (9 листопада) 1885(18851109) — 28 червня 1922) — російський поет і прозаїк, діяч авангардного мистецтва. Належав до засновників російського футуризму. Хлєбников відомий своїми експериментами з поетичною мовою і словотворенням.

Біографія[ред.ред. код]

В 1903 р. Хлєбников вступив на фізико-математичний факультет Казанського університету, але через рік був заарештований. Пізніше Хлєбников переїхав до Петербурга для продовження навчання в університеті і для розвитку своєї літературної діяльності. Разом з братами Бурлюками (Давидом, Володимиром та Миколою) він заснував першу в Росії футуристичну групу «будетляни».

Ранні роки (1885—1898)[ред.ред. код]

Велимир Хлебников в 1908 році
К. Малевич. Ілюстрація до книги О.Кручоних і В.Хлєбнікова «Гра в пеклі», 1914. Колекція І.Диченка

Віктор Володимирович Хлєбніков народився 28 жовтня (9 листопада) 1885 в головній ставці Малодербетовского улусу Астраханської губернії (нині с. Малі Дербети, Калмикія). Батько — Володимир Олексійович Хлєбніков — природничник-орнітолог, мати — Катерина Миколаївна Хлєбнікова (дівоче прізвище Вербицька), українка, історик за освітою. Віктор був третьою дитиною в сім'ї (пізніше у його батьків народилося ще двоє дітей, одна з яких — художниця Віра Хлєбникова). Про місце свого народження Хлєбніков писав: «Народився … в таборі монгольських кочівників, що сповідують Будду … в степу — висохлому дні зникаючого Каспійського моря»[2]. По батьківській лінії поет походив із старовинного купецького роду — його прадід Іван Матвійович Хлєбніков був купцем першої гільдії і потомственим почесним громадянином Астрахані. Має також вірменські коріння (Алабови).[3] Родині Хлебнікових по службі Володимира Олексійовича доводилося часто переїжджати з місця на місце: в 1891 році батько сімейства був переведений до Волинської губернії, в 1895 — в Симбірську. Тут же, в Симбірську, Віктор починає своє навчання в гімназії. 1898 сім'я переїхала в Казань, де Віктор поступив в 3-ю казанську гімназію. Через п'ять років він закінчив курс гімназії, восени 1903 вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Казанського університету. В листопаді того ж року після участі у студентській демонстрації був заарештований і місяць провів у в'язниці. В лютому 1904 Віктор подає прохання про звільнення з числа студентів університету. Влітку цього ж року подає прохання про зарахування на природнниче відділення фізико-математичного факультету Казанського університету, де і продовжує навчання. До 1904 року відносяться перші відомі літературні досліди Хлєбнікова, він навіть намагається опублікувати п'єсу «Олена Гордячкіна», пославши її у видавництво «Знання» Максиму Горькому, але безуспішно. В 1904—1907 роках Хлєбніков займається орнітологічними дослідженнями, бере участь в експедиціях в Дагестан і на Північний Урал, публікує кілька статей по орнітології. Тоді ж Хлєбніков намагався самостійно почати вивчення японської мови, думаючи знайти в ньому особливі форми виразності, і захопився творчістю російських символістів, особливо Федора Сологуба.

Російсько-японська війна і Цусімська битва дуже вплинули на Хлєбнікова і спонукали його почати пошуки «основного закону часу», намагатися знайти виправдання смертям[4]. Згодом Хлєбніков писав: «Ми кинулися в майбутнє з 1905 року». Прийнятий у грудні 1906 в Суспільство натуралістів Казанського університету на правах члена-співробітника він видав статтю про відкриття під час однієї з експедицій нового виду зозулі, Хлєбніков вже після 1906 практично перестав приділяти увагу як орнітології, так і заняттям в університеті, зосередившись на літературі. Приблизно в цей час він пише масштабнний прозовий твір «Еня Воїков», яке залишилося незавершеним, але стало важливим етапом творчого становлення Хлєбнікова.[5] Крім того, в цей період ним було написано велику кількість віршів. Розпочався «словотворчий» період у творчості Хлєбнікова.[6] В березня 1908 Хлєбніков зважився послати свої вірші поетові-символісту В'ячеславу Іванову, чия стаття «Про веселе ремесло і розумну всесильність», опублікована в 1907 році в журналі «Золоте руно», справила на нього велике враження. Навесні 1908 року в Судаку відбулося і особисте знайомство. Потрапивши під вплив Іванова, Хлєбніков в цей період написав близько сотні віршів і п'єсу «Таїнство дальніх», повну алюзій на античну міфологію. У цих творах простежується вплив символізму.[5] У вересні 1908 Хлєбніков був зарахований на третій курс природничого відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету і переїхав до Санкт-Петербурга. Головною причиною переїзду було бажання серйозно займатися літературою.[5]

Особливості творчості[ред.ред. код]

Твори Хлєбникова дуже своєрідні за стилістикою. Це видно в незвичайній лексиці з великою кількістю неологізмів, свідомому порушенні синтаксичних норм і використанні особливих тропів. Значну роль в творчості поета займали космологічні мотиви. Він висував ідею про те, що все у всесвіті підкоряється єдиним законам, а також намагався пов'язати час і простір за допомогою поезії. Зокрема загальну теорію відносності Ейнштейна Хлєбников називав «вірою чотирьох вимірів». На творчість поета також вплинули міфологічні мотиви європейських та азійських національних культур.

Смерть[ред.ред. код]

Помер Хлебніков в селі Санталово Новгородської губернії 28 червня 1922 року від наслідків інсульту, який розвинувся на тлі малярії, на яку поет хворів протягом року, заразившись під час подорожі 1921 року до Персії.

Названі на честь[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]