Хліб і шоколад
Хліб і шоколад | |
|---|---|
| італ. Pane e cioccolata | |
 Кадр з фільму | |
| Жанр | драматична кінокомедія |
| Режисер | Франко Брусаті[it] |
| Продюсер | Мавріціо Лоді-Фе[it] |
| Сценаристи | Франко Брузаті[it] Ія Ф’ястрі [it] Ніно Манфреді |
| У головних ролях | Ніно Манфреді |
| Оператор | Лучано Товолі[it] |
| Композитор | Даніеле Патукі[it] |
| Кінокомпанія | Verona Produzioni Cinematografiche |
| Дистриб'ютор | CIC |
| Тривалість | 110 хв. |
| Мова | італійська |
| Країна |  Італія |
| Рік | 1973 |
| IMDb | ID 0070506 |
| Рейтинг | IMDb:  |
«Хліб і шоколад» (італ. Pane e cioccolata) — фільм 1973 року режисера Франко Брусаті[it] з Ніно Манфреді в головній ролі. Його тема — італійська еміграція до Швейцарії. Завдяки сценарію та режисурі Франко Брусаті кінострічка зберігає ідеальну гармонію між драмою та гумором і вважається одним з найкращих фільмів Ніно Манфреді. Фільм здобув ряд призів на міжнародних кінофестивалях і згодом був внесений до списку 100 італійських фільмів, які потрібно зберегти, від післявоєнних до вісімдесятих років ХХ століття.
Історія про життя в Швейцарії 40-річного італійського трудового мігранта Джованні «Ніно» Гарофолі (Ніно Манфреді), де, на думку емігрантів, можна розбагатіти, тому що там знайдеться робота для кожного. Але реальність дещо інша: робота дійсно знайдеться, але найчастіше це важка робота, на яку завжди претендують конкуренти різних національностей. Після трьох довгих років, проведених у Швейцарії, далеко від сім'ї та друзів, у шалених пошуках гідної роботи,Ніно Гарофолі нарешті працює офіціантом ресторану з випро́бувальним терміном, однак і тепер його конкурентом на стале місце офіціанта є турецький трудовий мігрант (Джанфранко Барра[it]). Чи вдасться Ніно заробити достатньо грошей, щоб з гідністю повернутися до своєї сім'ї в Італії ?
- Ніно Манфреді — Джованні «Ніно» Гарофолі
- Джонні Дореллі — італійський підприємець
- Анна Каріна — Олена
- Тано Чимароза — Джіджі
- Джанфранко Барра[it] — турецький мігрант
Головну роль у фільмі мав грати актор Уго Тоньяцці. Під час виходу фільму виник скандал між Ніно Манфреді та Франко Брузаті[it] та Ією Ф’ястрі[it] пов'язаний з тим, що Манфреді вимагав вписати його до титрів як сценариста. Він стверджував, що зробив значні зміни до сценарію завдяки своєму особистому досвіду як сина іммігрантів у Сполучених Штатах.
- 1974 Нагорода Берлінського міжнародного кінофестивалю:
- приз «Срібний ведмідь» за найкращу режисуру — Франко Брузаті[it][1]
- рекомендація кінопремії Отто Дібеліуса[de] — Франко Брузаті[it][2]
- 1974 Премія Давида ді Донателло[3]:
- за найкращий фільм — Франко Брузаті[it], разом з фільмом «Амаркорд» (реж. Федеріко Фелліні, 1973)
- за найкращу режисерську роботу — Франко Брузаті[it]
- за найкращу чоловічу роль — Ніно Манфреді
- 1974: Премія «Золотий келих» (Італія):
- 1978 Премія Національної ради кінокритиків США, (National Board of Review, NBR Award):
- за найкращий іноземний фільм
- 1978 Премія Товариства кінокритиків Нью-Йорка (NYFCC): (New York Film Critics Circle, NYFCC):
- ↑ 24-й Берлінський міжнародний кінофестиваль 1974 filmaffinity.com (англ.)
- ↑ Interfilm Award — кінопремія Отто Дібеліуса filmaffinity.com (англ.)
- ↑ Хронологія премії Давид ді Донателло 1974 (італ.)
«Хліб і шоколад» на сайті IMDb (англ.) 
(29.07.2024)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
