Хліб (фільм, 1929)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хліб
Хліб
Україномовний постер фільму
Жанр кіноепос[1]
Режисер Микола Шпиковський
Сценарист Володимир Ярошенко
У головних
ролях
Лука Ляшенко
Федір Гамалій
Дмитро Капка
Оператор Олексій Панкратьєв
Художник Зарицький Соломон Мойсейович
Кінокомпанія ВУФКУ Київ
Тривалість 1014 м. (6ч.) / 44 хв.
Мова німий (українські інтертитри)
Країна УРСР
Рік 1929
IMDb ID 3511734

«Хліб» (також відомий як «Тисяча дев'ятсот двадцятий рік»)[2] — український радянський німий художній фільм режисера Миколи Шпиковського, знятий 1929 року.[3]

У СРСР був заборонений одразу по прем'єрі.[1] У 2012 році Довженко-центр викупив копію плівки фільму у Госфільмофонді Росії, а 2013 року відбулася його репрем'єра.[3][4]

Займає 25-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Сюжет[ред. | ред. код]

Обкладинка часопису «Кіно», 1930, № 2, що представляє фільм «Хліб»

Після заборони «Шкурника», попереднього фільму Шпиковського, режисер розробляє у «Хлібі» кон'юнктурну тему щойно проголошеної партією колективізації.[3]

Червоноармієць Лука повертається до рідного села після громадянської війни і планує створити колективне господарство. Землю для цього господарства відбирають у селян («куркулів»), зерно на посів відбирають у містян. Основний конфлікт полягає у боротьбі з куркулями, додатковий — протистояння головного героя із власним батьком. Останній не вірить, що крадене зерно зійде на краденій землі. Та коли воно таки сходить, дід пристає на бік сина — він переконується: заради спільного блага можна порушувати писані й неписані закони.[1]

Відгуки кінокритиків[ред. | ред. код]

Попередня критика щодо фільму була схвальною — за півтора місяця до заборони, часопис «Кіно» писав: «„Хліб“ не потрясає, як „Арсенал“». Він тільки співає про те, про що співається та треба співати сьогодні. Він зміцнює та художньо асимілює здобутки піонерів. Він культивує, вирощує молоді паростки нашої кінематографії. У цьому його серйозна місія та велике, потрібне зараз, культурне досягнення".[1]

Сучасні критики відзначають талановиту та ретельну операторську роботу Олексія Панкратьєва,[3][1] реалістичну гру акторів[1] та новаторський монтаж Шпиковського[3]. Попри тривіальний сюжет, фільм вважають авангардним кіноепосом.[3][1]

Заборона[ред. | ред. код]

Завершену в жовтні 1929 року стрічку було відправлено на перегляд до Головреперткому, який заборонив картину протоколом від 7 березня 1930 року та, після перероблень, повторно у 1931 році із такою мотивацією:[3]

Картина дає хибне уявлення про боротьбу за хліб. Середняк із картини випав повністю. Період відновлювальний (обмеження куркуля), відносне економічне укріплення куркуля (НЕП), класова боротьба, підготовка політичних передумов для ліквідації куркульства і колективізація (індустріалізація) — все це випало з картини.[1]

Оскільки ж стрічка «Хліб» присвячена подіям перших пореволюційних років (1920 рік), і не охоплює пізніші події повної ліквідації куркульства, розгортання колективізації та індустріалізації, деякі кінокритики не вбачають у такому формулюванні справжніх причин заборони. Імовірною причиною вважають те, що фільм правдиво зображає жорстокі події колективізації.[1]

Паралелі з «Землею»[ред. | ред. код]

«Хліб» знімали, монтували і випустили до прокату практично одночасно із «Землею» Олександра Довженка. У них однаковий конфлікт, ті ж актори (Лука Ляшенко), а окремі сцени у стрічках збігаються за вмістом та композицією.[1]

(Хоча коли героїв кіноепосів Довженка грав «монументальний» Семен Свашенко, головного героя «Хлібу» зіграв Лука Ляшенко, який у Довженковій «Землі» втілював образ молодого куркуля.)[3]

Урешті, обидві стрічки було заборонено.[1]

Пізніше, у 1950-ті роки «Землю» таки «реабілітували», значною мірою завдяки її великому успіхові в Європі.[1] Натомість «Хліб» пролежав понад 80 років у сховищах російського Держфільмофонду.[5]

Відновлення та репрем'єра[ред. | ред. код]

2012 року фільм було реставровано Національним центром Олександра Довженка.[3]

2013 року на Фестивалі німого кіно та сучасної музики «Німі ночі» відбулася репрем'єра фільму в написаному на замовлення Фестивалю «Німі ночі» музичному супроводі білоруського інструментального тріо Port Mone. Того ж року 13 вересня стрічку в супроводі Port Mone було вперше представлено у Києві на відкритті фестивалю ГогольFest.[3]

Держкіно назвало стрічку «найбільшим архівним кіновідкриттям 2000-х років».[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н Хліб. Фестиваль німого кіно і сучасної музики «Німі ночі», 17.04.2013.
  2. Програма І-го Всеукраїнського форуму «Кінохвиля». Національна спілка кінематографістів України, 03.11.2016
  3. а б в г д е ж и к л Коло Дзиґи. Хліб feat Port Mone [Архівовано 2013-09-27 у Wayback Machine.] — Національний центр Олександра Довженка, 26.09.2013.
  4. Боротьба за «Хліб», або Забутий шедевр українського кіноавангарду. dovzhenkocentre.org, 15.02.2018
  5. а б Прем'єра фільму ХЛІБ (1929) на відкритті фестивалю ГОГОЛЬФЕСТ-2013 [Архівовано 2013-09-27 у Wayback Machine.] — Державне агентство України з питань кіно, 11.09.2013.

Посилання[ред. | ред. код]