Хмара Степан Ількович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Ількович Хмара
Stepan Khmara2.jpg
Народився 12 жовтня 1937(1937-10-12) (83 роки)
село Боб'ятин,
Сокальський повіт,
Львівське воєводство
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність народний депутат України
Alma mater Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України[3]
Партія НРУ, УРП, УКРП, ВО «Б», УНП
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Свободи — 2008
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Україна Народний депутат України
1-го скликання
НРУ 15 травня 1990 12 травня 1994
2-го скликання
УКРП 12 травня 1994 12 травня 1998
4-го скликання
ВО «Б» 14 травня 2002 25 травня 2006

Степа́н І́лькович Хма́ра (нар. 12 жовтня 1937, с. Боб'ятин) — борець за незалежність України у XX столітті, український політик, правозахисник, довголітній політв'язень радянських концтаборів, народний депутат України І, II та IV скликань.

Герой України (2006). Голова Всеукраїнського комітету захисту політв'язнів (від 2001). Почесний громадянин Тернополя (1991). Почесний член громадської організації «Українське юридичне товариство».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб'ятин Львівського воєводства (нині — Сокальський район Львівської області), в селянській родині.

Освіта вища, у 1964 році закінчив Львівський державний медичний інститут, лікар-стоматолог.

З 1964 року — лікар-стоматолог у смт Гірник Червоноградської міської ради Львівської області. Бере участь у дисидентському русі. Розповсюджує самвидав та іншу заборонену літературу. У 1960-х роках вперше в Україні переклав працю Сахарова «Роздуми про мир, інтелектуальну свободу та прогрес». Після масових арештів опозиційної української інтелігенції, вслід за ув'язненим В'ячеславом Чорноволом, продовжує видавати підпільно «Український вісник». У 1974 році в рамках «Українського вісника» виходять його праці «Етноцид українців у СРСР» та «Генеральний погром», які перевидавалися багатьма європейськими мовами. За політичну та правозахисну діяльність у 1980 році був заарештований КДБ та засуджений до 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував у таборах для політв'язнів № 35, 36 на Уралі. За нескорену позицію і там, у таборах відсидів 306 діб карцеру.

У 1987 році повернувся в Україну, став одним із керівників УГС, а опісля її перетворення на УРП з квітня 1990 р. — заступником голови партії.

4 жовтня 1989 року у Львові створено міський страйковий комітет, до якого увійшли представники понад 50 заводських страйкомів і страйкомів закладів та установ і громадських організацій. Головою обрано Віктора Фурманова, заступником Степана Хмару.

У травні 1992 року на III з'їзді УРП вийшов з партії через незгоду з її політикою. У червні 1992 року на конференції радикального крила УРП, яка стала Установчим з'їздом Української консервативної республіканської партії (УКРП), обраний головою партії. Голова УКРП з червня 1992 року по грудень 2001 року.

Народний депутат України 1-го скликання з березня 1990 року до квітня 1994 року від Індустріального виборчого округу № 261 Львівської області. Входив до Народної Ради.

Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 року до квітня 1998 року Львівської області, висунутий виборцями. На час виборів: член Комісії ВРУ з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин, член УКРП. Член Комітету з питань оборони і державної безпеки.

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 року до квітня 2006 року від Блоку Юлії Тимошенко, № 10 в списку. На час виборів: пенсіонер, член ВО «Батьківщина». Член фракції БЮТ (травень 2002 — березень 2005), член фракції УНП (з березня 2005). Голова підкомітету з питань законодавства про статус народного депутата України Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України (з червня 2002), член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (з червня 2002).

Активний учасник Помаранчевої революції 2004 року.

16 березня 2005 року вийшов з фракції «Батьківщина». У парламентських виборах 26 березня 2006 року брав участь за списком Українського народного блоку Костенка і Плюща, № 13 в списку[4]. Вибори блок програв.

5 грудня 2019 року, з трибуни Верховної Ради України, назвав чинну владу «шпаною ліквідаторів»[5], якій чужі поняття патріотизму, сумління та віри і закликав українців зібратись під парламентом і викинути геть цю владу[6]:

«Їх нічого не пов'язує з Україною. Перекоти-поле, яке не має коренів, у них лише гроші, тому вони брешуть, брешуть і ще раз брешуть. Давайте не допустимо, вся наша українська аудиторія. Як тільки вони спробують проголосувати в другому читанні, ми повинні всі українці, хто має совість і відповідальність, прийти сюди і просто ось цю падаль, покидьків викинути. Бо аргументів вони не знають, переконувати це приниження, і даремна трата часу[7]

Особисте життя[ред. | ред. код]

У шлюбі вдруге. Дружина Роксолана Хмара, син Тарас (2002 року народження)[8].

Від першого шлюбу двоє дітей: син Роман (1967 року народження), донька Соломія (1973 року народження)[9] і четверо онуків[8].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  4. Постанова Центральної виборчої комісії від 29 грудня 2005 року № 314 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Українського Народного Блоку Костенка і Плюща»
  5. Степан Хмара: «На цю шпану ліквідаторів, яка прийшла до влади, чекає трибунал»
  6. Степан Хмара звернувся до народних депутатів
  7. Степан Хмара з трибуни Верховної Ради закликав гнати "шпану ліквідаторів"
  8. а б Оксана Перевозна, Ольга Москалюк (10 грудня 2013). «Треба, щоб час ішов, а людей не меншало. Щодня — сто тисяч». gazeta.ua. Gazeta.ua. Процитовано 10 березня 2021. 
  9. Вісник репресій в Україні. Випуск 1 / редактор-упорядник Надія Світлична. — Нью-Йорк : Закордонне представництво Гельсінської групи, 1981. — С. 5—6.
  10. Указ Президента України № 704/2006 від 19 серпня 2006 року «Про присвоєння С. Хмарі звання Герой України».
  11. Указ Президента України № 1076/2008 від 25 листопада 2008 року «Про нагородження С. Хмари орденом Свободи»
  12. Указ Президента України № 961/2007 від 11 жовтня 2007 року «Про нагородження С. Хмари орденом князя Ярослава Мудрого».

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]